Іван Вишневецький

Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (1490—1543) — руський князь і магнат, державний діяч Великого князівства Литовського. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.

Іван Вишневецький
Народився 30 листопада 1490
Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство
Помер 1542
Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство
Поховання Києво-Печерська лавра
Країна  Велике князівство Литовське
Знання мов російська
Титул князь
Посада черкаський старостаd, Q65242439?, Q65330588?, канівський старостаd і Q26713572?
Конфесія православ'я
Рід Вишневецькі
Батько Михайло Вишневецький
Мати Q64026353?
Брати, сестри Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Олександр Вишневецький
У шлюбі з Анастасія Олізарович
Марія Магдалена Бранкович
Діти Дмитро «Байда», Андрій, Костянтин, Сигізмунд, Катерина
Герб

Життєпис

Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (1475–1512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з батьком Михайлом і братом Олександром 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.

Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.

З 1533 року був старостою єйшиським і воронянським, у 1536–1543 — старостою Чечерським[1], з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.

Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушко сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитам. після цього рушив до Могильова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. Після укладення миру 1536 року повернувся до своїх володінь.

Після смерти Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.

Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.

Меценатство

Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Прeсвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.

Родина

Перша дружина — Анастасія Олізарович (Олізарій) — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:

Друга дружина — Марія Магдалена Бранкович, донька Йована Бранковича, деспота Сремського.[2] За іншою версією була донькою Олени Якшич — та Іваніша Бериславича, сина Йована Бранковича.

Діти:

Примітки
  1. str. 358, Tom XV cz.1 (Czeczersk) «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880—1914 (пол.)
  2. The Brankovici (англ.)
  3. Książęta Wisniowieccy (01) Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.