Іван Калін

Народився в молдовській селянській родині, його рідною мовою була молдовська. Закінчив семирічну школу в рідному селі, після чого вступив до Кишинівського училища виноградарства та виноробства, яке закінчив з червоним дипломом у 1955. Був членом Комсомолу в 1949–1955.

Член КПРС з 1955 року.

У 1960 закінчив Кишинівський сільськогосподарський інститут імені Фрунзе, де в 1958—1960 роках також обирався головою профкому. З 1960 по 1963 рік працював агрономом, заступником голови колгоспу та секретарем парткому колгоспу «Вяца Ноуе» Молдавської РСР.

З 1963 року — інспектор ЦК КП Молдавії.

У 1965—1967 роках — 1-й секретар Каларашського районного комітету КП Молдавії.

У 1967—1969 навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПРС, яку закінчив у 1969.

У 1969—1971 роках — 1-й секретар Каларашського районного комітету КП Молдавії.

У 1971—1976 роках — завідувач відділу сільського господарства та харчової промисловості ЦК КП Молдавії.

24 січня 1976 — 16 травня 1980 року — секретар ЦК КП Молдавії, одночасно ставши членом Бюро ЦК КПМ.

З 10 квітня 1980 по 24 грудня 1985 року — Голова Президії Верховної Ради Молдавської РСР, одночасно з 24 червня 1980 по 17 червня 1986 року — заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР.

З 24 грудня 1985 року — Голова Ради Міністрів Молдавської РСР. Згідно Конституції СРСР, він автоматично також був членом Уряду СРСР.

10 січня 1990 звільнений з усіх партійних та державних посад. Надалі, закінчивши річні курси з підготовки керівних дипломатичних кадрів Дипломатичної Академії МЗС СРСР в 1990, працював Радником-посланником (Міністром-радником) посольства СРСР, потім Росії, в Румунії (1990–1995).

Був депутатом вищого законодавчого органу республіки понад 35 років, з них як депутат Верховної Ради Молдавської РСР (1967–1990), депутат Парламенту Республіки Молдова (1998–2010). Був обраний депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1980–1992) від Молдавської РСР.

У лютому 2008 вийшла у світ книга «Роки боротьби та творення», присвячена подіям новітній історії Молдови[2].

28 серпня 2009 головував на першому засіданні Парламенту нового скликання як найстаріший депутат[3]. На цьому засіданні повинні були пройти вибори голови Парламенту Молдови, але парламентська фракція комуністів, що володіла лише 48 мандатами з 101, а значить знаходилася в опозиції, усіма зусиллями прагнула уникнути голосування. Іван Калін, головуючий на засіданні та будучи представником партії комуністів, оголосив перерву, не поставивши це рішення на голосування, внаслідок чого парламентська більшість визнала цю вимогу комуністів необґрунтованою. Внаслідок Калін й інші депутати-комуністи покинули зал засідань, а чотири фракції, які володіють більшістю в 53 з 101 депутата, продовжили засідання самостійно[4].

Мав науковий ступінь кандидата економічних наук (1977), доктора економічних наук, дипломатичний ранг Надзвичайного та Повноважного Посланника першого класу. Був автором десятків монографій, брошур, статей.

Через важку хворобу відмовився в 2010 балотуватися в парламент нового скликання. Найстаршим депутатом молдовського парламенту став чинний голова КПРМ Володимир Воронін[5].

Помер в ніч з 1 січня на 2 січня 2012 в одній з лікарень Кишинева[6]. Офіційний некролог, був складений та переданий у ЗМІ від ЦК Партії комуністів Республіки Молдова[7]. Громадянська панахида за покійним відбулося 4 січня в Будинку Армії. Іван Калін похований на Центральному (Вірменському) цвинтарі в Кишиневі[8].

Був одружений. Мав двох синів та трьох онуків.

• Орден Республіки
• Орден Леніна
• Орден Жовтневої Революції
• Три ордени Трудового Червоного Прапора
• Сім медалей СРСР

• Сайт про І. П. Калині
• «Життя та боротьбу присвячую тому, у що вірю» — інтерв'ю Івана Калина газеті«Независимая Молдова»