Туруханський район

Туруханський район — адміністративна одиниця і муніципальне утворення в західній частині Красноярського краю. Адміністративний центр — село Туруханськ, за 1100 км від Красноярська.

Туруханський район
Туруханский район
Герб Туруханського району Прапор Туруханського району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Красноярський край
Утворений: 4 квітня 1924 року
Населення: 16 276
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: село Туруханськ
Кількість міст: Ігарка
Влада

Географія

Площа району — 209 309,18 км².

Основні річки — притоки Єнісею: Підкам'яна Тунгуска, Єлогуй, Нижня Тунгуска, Турухан, Курейка.

Суміжні території:

Корисні копалини

Родовища вугілля, графіту.

На північному заході району розробляється Ванкорське нафтогазове родовище, в одному блоці з ним розвідані невеликі родовища «Лодочне» і «Тагульське».

Історія

Населення

Населення — 16 276 осіб.

Низька щільність населення — 0,087 чол/км² викликає серйозні проблеми транспортної зв'язності району. В районі 28 населених пунктів, в середньому вони віддалені від райцентру на 400 км, 7 з них розташовані на притоках Єнісею.

урбанізація

У міських умовах (місто Ігарка) проживають 29,21 % населення району.

Національний склад

У Туруханському районі в 15 з 28 поселень проживають представники корінних народностей Крайньої Півночі — кети, селькупи та евенки (усього 1373 осіб або 11,08 % населення району). Евенки (188 осіб) проживають в абсолютно дискомфортній зоні в північній частині району. Кети (866 осіб з менш ніж 1000 всього зареєстрованих за переписом) і селькупи (369 чоловік) проживають в екстремально дискомфортній зоні в центральній і південній частині району. Також на території району проживає незначне число ненців (кілька сімей). Також проживає 5-6 сімей югів, всього їх там, а також у світі близько 19 осіб за переписом 2002 року.

Російське населення представляють в тому числі і старовіри, які пішли в тайгу від радянської влади в 1930-х роках. Найбільшим старообрядним скитом є Чулково, яке з 1990-х років привертає і російських старовірів з Бразилії [1].

Муніципально-територіальний устрій

В муніципальний район входять: 1 муніципальне утворення зі статусом міського поселення

6 муніципальних утворення зі статусом сільського поселення

Економіка

Найбільшим підприємством району є Курейська ГЕС потужністю 600 МВт і виробленням близько 2,5 млрд електроенергії. Планується будівництво Нижньо-Курейської ГЕС.

На 2009 рік ведеться розробка Ванкорського родовища, будівництво газо-і нафтопроводів.

На крайньому північному заході району, в етногосподарському ареалі совреченських евенків збереглося оленярство. Загальне поголів'я оленів на 1 січня 2002 року — 620 голів або 0,05 % загальноросійського поголів'я. У інших народностей — кетів і селькупів — оленярство до теперішнього часу втрачено. Почасти це пов'язано з появою відносно дешевого механічного транспорту, частково зі зміною системи промислового використання мисливських угідь після заміни промислу вивірки промислом соболя. Представники корінних народностей займаються переважно промислом соболя, риболовлею і збиранням.

Посилання
  1. tv2.today/News/Krasnoyarskiy-sud-otmenil-reshenie-o-deportacii-brazilca-starovera
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.