Ігнасіо Сулоага

Як художник Іспанії, присвятив частину творів життю і подіям країни. З'явились картини на межі жанру і портрету( Дядько художника і 2 племінниці,1898)

Особливе місце зайняли твори на тему кориди. Він пише їх часто і малює різні моменти — «Приготування до бою биків»,1903, «Три торрерос у дворику», «Іспанки в ложі на Пласа де Торос». Писав він і портрети відомих торрерос. Цікавим зразком подібної тематики стала картина «Ідоли майбутніх торрерос», де він зобразив героїв тогочасних коррид в груповому портреті.

Їх небагато. Сулоага старанно виписував краєвиди на портретах карлика Грегоріо, Мауріціо Барреса, Розіти Гутьєррес. Там вони слугують для характеристики моделей, хоча мають і свою вартість.

Саме пейзажі він писав теж, коли в краєвиді його щось сильно зачіпало (два краєвиди с кафедралом Сеговії). Особливо вдалим був пейзаж 1940 року з панорамою до обрію ( музей в Більбао ).

• 
  Ігнасіо Сулоага. «Місто Сеговія», кіець 19 ст.
• 
  Ігнасіо Сулоага. «Гори Калатаюд».
• 
  Ігнасіо Сулоага. «Алхама», 1923 р.
• 
  Ігнасіо Сулоага. «Супульведа», 1909 р.

Ігнасіо Сулоага. Маркіз Вільямарчел, 1893 р.

Виставки в Салоні привернули до нього увагу різних верств населення. З'явились і багаті замовники. Сулоага пише декілька портретів заможних людей.

Маркіз Вільямарчел (1893 р.) в білому одязі на тлі парку. Золоті дрібнички його одягу перегукуються з плямами сонячного світла на галявинах. Маркіз нудьгував під час позування, і майстер таким його і намалював. Це більше модна картинка для часопису, ніж портрет. Нема й ідеалізації у реалістичному портреті. Трохи деалізації художник допускав лише у портретах жінок, котрим так хотілося бути кращими на портреті, ніж у дійсності.

Пошуки своєї художньої манери відбилися при створенні портрета Моріса Барреса, котрий поданий на тлі міста Толедо. Але нема невимушеності, побудова композиції дещо штучна.

Жіночі портрети різноманітні, але неглибокі психологічно. Урочисті сукні, золоті прикраси, мантільї і віяла … Всі привітні, молоді, усміхнені, готові для свята. Цікавим був лише місцевий, іспанський ( майже фольклорний ) колорит та майстерність виконання.

Ігнасіо Сулоага. «Розіта Гутьєррес».

Пройде багато часу, поки з'явиться дивний портрет дони Розіти Гутьєррес в мантільї. Стара дона Розіта сидить на камінні поряд з улюбленим песиком. Покручені хворобою руки ще тримають віяло з картинкою оголеної махи Гойї. Але все в минулому. На тлі — винятково некрасиві іспанські будівлі, як і старе обличчя Розіти. Сонце висвітило лише зморшкувате обличчя і руки. Колорит темний, як і одяг старої. Але образ суперничає з портретами старих голландця Рембрандта, ні в чому їх не повторюючи.

Особливу сторінку серед портретів Сулоаги посіли портрети колег ( портрет художника Баленциаги, два портрети художника Пабло Уранга). Пабло Уранга чимось дуже приваблював майстра, який( як художник ) захоплювався всім виразним і нетривіальним. Особливо вдалим був ранішній портрет. Уранга( у повний зріст )пише картину. У нього все велике — палітра, капелюх, довгий одяг. Нога на стільці, сам дивиться бадьоро і запально. Ще мить, він кине палітру і почне танцювати пристрасно й швидко. Портрет був надзвичайно вдалим.

Ігнасіо Сулоага. «Карлик Грегоріо», 1908 р.

Спадкоємцем найкращих національних традицій Веласкеса постав Сулоага в портреті карлика Грегоріо ( Ермітаж , Петербург ). Аби позбавити нищівного жалю фігурку каліки, він подає його в стилі парадного портрету — у повний зріст, на тлі іспанського міста Авіла. Але репрезентативний портрет ламає жартівлива деталь: Грегоріо тримає два бурдюки з вином, що дорівнюють зросту Грегоріо. В полон до твору Сулоага потрапив багатій Рябушинський, що придбав твір та вивіз його в Росію.

• 
  Авіла з пагорба, з якого її малював Сулоага
• 
  Монастир Св. Терези Авільської, найкраща архітектурна споруда міста
• 
  Авіла під час релігійного свята на честь Терези Авільської
• 
  Центральна площа Авіли

Ігнасіо Сулоага. Портрет чернця домініканця, 1917 р.

З роками Сулоага спохмурнів, бо життя не давало задоволень ні йому, ні його персонажам. Портрети набувають глибини і психологічної напруги. З'явилися портрети-типи без вказівки імені( «Філософ», «Сеговіанець», «Кардинал»).

«Сеговіанець» — це старий в недбалих шатах. Зморшки на обличчі, неголена борода, тонка стареча шия, несвіжа білизна — ніщо не взірець смаку. Для модного часопису він не згодиться. Але стійкість в перешкодах і розум в очах привабили майстра і він згодився для видатного твору Сулоага в живопису. Сеговіанець того типу, з якого колись малювали своїх давньогрецьких філософів Хосе де Рібера, Лука Джордано, Веласкес.