Іда Аалберг

У перші роки роботи у Фінському театрі (1874—1877) Іда Аалберг зіграла багато невеликих ролей, а також працювала асистентом під час оперних виступів. Інтерес публіки до її гри проявився тільки 1877 року — після успіху в ролі Бориски в угорській п'єсі «Сільський негідник». У 1877 та 1880 роках Аалберґ переймала акторську майстерність у відомої німецької актриси Марії Німан-Зеєбах. Крім аналізу ролі, сценічної мови та акторської майстерності, Аалберґ вивчала також німецьку мову. Засвоєний у Німеччині величавий декламаційний стиль, притаманний так званому зоряному театру, ніколи повністю не зникав з її творчості. Правда, пізніше вона розвивала свій стиль у напрямку чуттєвого ібсенівського реалізму, а також запозичила елементи стилю Сари Бернар та Елеонори Дузе.

Навчання невдовзі принесло перші плоди. Уже 1879 року в Гельсінкі Іда Аалберг виконала дві перспективні ролі: головну роль у сценічній версії «Джєйн Ейр» Шарлоти Бронте та роль Луїзи Міллер у п'єсі Фрідріха Шіллера.

Перший смак міжнародного успіху Аалберг відчула влітку 1880 року — під час гастролей театру вона виступала в Мюнхені, Відні та Будапешті. У Будапешті, де Аалберґ виступала перед спорідненим народом (з фінсько-угорської мовної сім'ї), особливий успіх мав фінський варіант ролі Бориски в «Сільському негідникові». Звістка про тріумф актриси в Угорщині невдовзі донеслася до Фінляндії та зміцнила статус Аалберґ не тільки як актриси, але і як своєрідного національного надбання.

Того ж 1880 року Аалберг здійснила безперечний прорив у Фінському театрі, зігравши Нору в «Ляльковому домі» Генріка Ібсена. Виступ у Гельсінкі призвів до справжнього ажіотажу навколо персонажу Нори. Це також була перемога нового стилю гри у Фінському театрі: актори просто розмовляли на сцені, а не виголошували промови. Гру Аалберг вважали чудовим прикладом цієї нової реалістичної манери, в якій головним був природний і живий характер розмови замість важкуватого пафосу.

Закріплення за Ідою Аалберг статусу популярної виконавиці головних ролей, зростання її артистизму як у комедійних, так і в трагедійних ролях для керівника Фінського театру Каарло Берґбума значило дуже багато. Завдяки добрій провідній актрисі можна було розширювати репертуар театру — як класичними творами, так і фінськими п'єсами. З участю Аалберг відбулося чимало фінськомовних прем'єр світової класики. Зокрема, вона зіграла Марію Стюарт у п'єсі Шіллера, Офелію в «Гамлеті» Шекспіра, Гретхен у «Фаусті» Гете.

Услід за професійним зростанням Аалберг Берґбум намагався підняти і рівень Фінського театру в цілому. Хоч гастрольні турне тривали, але із сезону 1879—1880 років театр усе більше став виступати в столиці.

Міцно закріпившись у статусі актриси, 1883 року Аалберг покинула Фінський театр. Тепер багато сил та енергії вона віддавала для розвитку своєї кар'єри за кордоном, хоча майже щороку виступала в Гельсінкі.

За тривалою поїздкою у 1883—1884 роках у Париж із навчальною метою послідували численні зарубіжні ангажементи, тож у 1885—1887 роках Аалберг виступала здебільшого за кордоном. 1885 року в Стокгольмському Королівському театрі вона фінсьою мовою зіграла Офелію в Гамлеті Вільяма Шекспіра (головну роль виконав Ернесто Россі). Великий успіх мала її Нора шведською мовою в столиці Норвегії Христіанії (Осло).

1885 року в Копенгагені Аалберг прийняли в театр «Казино», а від 1886 року вона виступала в театрі «Дагмар», де зіграла чимало великих ролей спочатку шведською, а потім данською мовою.

1887 року Аалберг вийшла заміж за адвоката й політика Лаурі Ківекяса (1852—1893).

1893 року, зоставшись вдовою, актриса заснувала власну трупу, до репертуару якої входили «Нора», «Сільва». Вона також виступала на гастролях у Скандинавії.

1894 року Іда Аалберґ вийшла заміж за завзятого театрала — дійсного статського радника, барона Олександра Йогана фон Ікскюль-Гюлленбанда (1864—1923), тож переїхала на постійне місце проживання в Санкт-Петербург.

Актриса багато грає, з особливим успіхом виступає у виставах «Дама з камеліями», «Леді Макбет», «Дім», «Теодора». З тріумфом пройшло відкриття «Народного театру» в Петербурзі, де Іда грала роль Ківен Леана. Вона виступає з німецькомовною трупою. Грає в п'єсах Ібсена, Стріндберга, Чехова. Багато гастролює по Росії, Фінляндії, Німеччині, Скандинавії.

1906 року помер Каарло Берґбом. Іда Аалберг бере на себе керівництво Фінським Національним театром. Вона і художній керівник, і режисер, а також грає у виставах.

1914 року було відзначено 40-річчя творчої діяльності актриси. Це був зоряний рік Іди Аалберг. Щовечора вона блискуче грала в п'єсі Судермана «Дім». Гастролювала зі своєю трупою. Під час цих гастролей її Нора незмінно зривала овації залу. Проте в січні 1915 року актриса раптово захворіла й померла в Петрограді. Поховали її в Гельсінкі.

У Петрограді в журналі «Театр і мистецтво» (№ 2 за 1915 рік) було вміщено некролог, в якому, зокрема, сказано про Іду Аалберг:

«Уже в перший період своєї діяльності вона заявила про себе в трагедіях Шекспіра, але коли їй випала можливість створити Нору, всі відчули, що норвезький драматург знайшов гідну подиву втілювачку своїх жіночих образів. Окремі моменти Нори виділяли, можливо, й краще інші актриси, наприклад Коміссаржевська, Дузе, але ту Нору, яку бачив у своїй уяві Ібсен, передавала тільки Іда Аалберг».