Іда Вітале

Іда Вітале
ісп. Ida Vitale
Народилася 2 листопада 1923(1923-11-02) (98 років)
Монтевідео, Уругвай
Громадянство Уругвай
Місце проживання Монтевідео
Діяльність поетеса, перекладачка, літературний критик
Мова творів іспанська
Роки активності 1962 - понині
Жанр поезія, літературна критика, есей і переклад
У шлюбі з Enrique Fierrod
Діти (2) Claudio Rama Vitaled
Нагороди

Reina Sofía Awardd (2015)

Alfonso Reyes International Prized (2014)

Federico García Lorca International Poetry Prized (2016)

Prix Max-Jacobd (2017)

100 жінокd (2019)

Medalla Delmira Agustinid (13 вересня 2019)

Alas Awardd

 Іда Вітале у Вікісховищі

Іда Вітале (ісп. Ida Vitale нар. 1923) — уругвайська поетеса, перекладачка, есеїстка і літературознавиця, останній нині живий представник об'єднання "Покоління 45", представниця «есенціалістської» поезії. Для її віршів, написаних в дусі традицій американського поетичного авангарду, характерний зв'язок між загостреним чуттєвим сприйняттям, втіленим в символізмі і увагою до природного світу, точне концептуальне втілення[1]. Лауреатка численних літературних премій, включаючи премію Сервантеса (2018), якої удостоєна за «свою мову, одну з найвпізнаваніших в іспаномовних країнах» [2].

Життєпис

Іда Вітале — представниця четвертого покоління італійських емігрантів в Уругваї. Виросла в сім'ї, яка вважалася культурною і космополітичною за своїми поглядами. У віці 95 років вона згадувала про своє дитинство, підкреслюючи, що тоді кожного дня до будинку приносили чотири газети, в яких були сторінки, присвячені культурі, де зазвичай публікувалися вірші[3].

Вітале вивчала гуманітарні науки в Уругваї, після чого працювала викладачкою і журналісткою в кількох газетах, зокрема, співпрацювала з тижневиком Marcha. У 1962 — 1964 вела літературний розділ уругвайської газети «Epoca», а також була співдиректором журналу «Clinamen» і входила до керівництва журналу «Maldoror».

Після встановлення в Уругваї диктаторського режиму в 1973, Вітале в 1974 емігрувала до Мексики[3], де познайомилася з Октавіо Пасом, який ввів Вітале до редакційної ради журналу "Vuelta". Вітале також брала участь у створенні газети «Uno Más Uno» і викладала в El Colegio de México — одному з найважливіших центрів гуманітарних наук Мексики. Під час життя в Мексиці Вітале перекладала книги для видавничої групи «Fondo de Cultura Económica», виступала з лекціями і співпрацювала з багатьма газетами.

У 1984 Іда Вітале повернулася до Уругваю, керувала розділом культури тижневика «Jaque», але через два роки знову емігрувала, на цей раз до США [3]. У 1989 оселилася в Остіні (штат Техас) зі своїм другим чоловіком, поетом Енріке Фієрро, який періодично виїжджав до Уругваю. У 2010 Вітале була удостоєна ступеня honoris causa Республіканського університету Уругваю. Після смерті чоловіка в 2016 Іда Вітале повернулася в Монтевідео, де живе нині.

Особисте життя

У 1950 вийшла заміж за літературного критика Анхеля Рама, в шлюбі у них були донька — архітекторка Ампаро Рама Вітале, і син, економіст Клаудіо Рама Вітале, 1951 і 1954 року народження відповідно. Другим чоловіком Іди Вітале був поет Енріке Фієрро (1941 — 2016).

Нагороди і премії
  • 2009 IX Міжнародна премія Октавіо Паса з поезії та есеїв (спільно з Рамоном Сірано) [4]
  • 2014, Міжнародна премія Альфонсо Рейеса [5]
  • 2015, Премія королеви Софії з Ібероамериканської поезії [6]
  • 2016, Міжнародна поетична премія імені Федеріко Гарсіа Лорки [7]
  • 2017, Премія Макса Якоба [8]
  • 2018, Премія Міжнародного книжкового ярмарку в Гвадалахарі за літературу романськими мовами [9]
  • 2018, Премія Сервантеса.

Примітки
  1. Premio Cervantes 2018: la poeta uruguaya Ida Vitale, ganadora (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  2. Ida Vitale, premio Cervantes 2018 (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  3. Ida Vitale: «La poesía es para todos, no puede ser especializada o recóndita» (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  4. Ramon Xirau e Ida Vitale ganan el Premio Octavio Paz de Poesía y Ensayo (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  5. Recibe la poeta Ida Vitale el Premio Internacional Alfonso Reyes (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  6. La uruguaya Ida Vitale, premio Reina Sofía de poesía Iberoamericana (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  7. La poeta uruguaya Ida Vitale, premio de Poesía Federico García Lorca (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  8. Patricia Sustrac. Les Amis de Max Jacob.Prix Max Jacob au CNL. (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.
  9. Ida Vitale gana el premio de la Feria del Libro de Guadalajara 2018 (ісп.). Процитовано 18 листопада 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.