Ізоелектрична точка

І́зоелектри́чна то́чка — характерне для певної речовини значення pH, при якому максимальна частка іонів цієї речовини в розчині набуває нульового електричного заряду. При такому рН речовина найменш рухлива в електричному полі, і цю властивість можна використовувати для очищення та розділення розчинних речовин шляхом електрофорезу.

Такий підхід до розділення речовин особливо широко застосовується при роботі з органічними, особливо високомолекулярними, сполуками — амінокислотами, білками, порфіринами тощо.

Для амінокислот, у яких іонізуються лише карбоксильна та аміногрупа, ізоелектричну точку можна обчислити за такою формулою:

${\displaystyle pI={{pK_{COOH}+pK_{NH3^{+}}} \over 2}}$

Для речовин, які в розчині мають три і більше заряджених групи, при обчисленні значення ізоелектричної точки використовують узагальнене рівняння:

${\displaystyle pI={{\sum pK_{a}} \over 2}}$,

де pKa — значення константи кислотної іонізації.