Ізраїльсько-ліванський конфлікт

Ізраїльсько-ліванський конфлікт, або Конфлікт у Південному Лівані (англ. South Lebanon conflict «південноліванський конфлікт»),[1] — назва на позначення низки військових сутичок, у яких брали участь Ізраїль, Ліван, Сирія та Організація визволення Палестини, а також різні ополчення, що діяли з території Лівану.

Ізраїльсько-ліванський конфлікт
Арабо-ізраїльський конфлікт та Ірано-ізраїльський конфлікт
Порубіжжя Лівану та Ізраїлю Порубіжжя Лівану та Ізраїлю
Дата: 1968 — 2006 Головна фаза 1978–2000[1] Місце: Ізраїль та Ліван Результат:
Сторони
ОВП (1968–1982) ССНП ЛКП рух Амаль Сирія(1982) Хезболла (1985 — 2006), яку підтримує: Іран	Ізраїль Вільна держава Ліван (1978–1984) АПЛ (1984–2000) Ліван (1982-1983) партія Катаїб (1978-1982) Міліція тигрів (1975–1980) Вартові кедрів (1975–1990) Інші маронітські ополчення
Втрати
1900 убитих членів ліванських угруповань 11000 убитих членів палестинських угруповань 1000 вбитих ліванців[2] загинули 5000–8000 мирних жителів[3] Ліванські джерела: 15000–20000 убитих, переважно цивільних[4][5]	1400 вбитих ізраїльських вояків[6][7] 954–1456 убитих армійців Південного Лівану 191+ убитих ізраїльських цивільних

У Лівані Організація визволення Палестини (ОВП) вербувала бойовиків із числа родин палестинських біженців, яких було вислано або які втекли у зв'язку зі створенням Ізраїлю у 1948 р.[8][9] Після того, як керівництво ОВП та його бригада ФАТХ були вислані з Йорданії за підбурювання до бунту, вони опинилися в Лівані, тим самим посиливши прикордонне насильство. Між тим, демографічна напруженість, спричинена ліванським Національним пактом, призвела до громадянської війни в Лівані (1975–1990).[10] Ізраїльське вторгнення в Ліван 1978 р. (операція «Літані») відтіснило ОВП на північ від річки Літані, але ОВП продовжило свою боротьбу проти Ізраїлю. 1982 р. Ізраїль знову вдерся в Ліван і силоміць вигнав звідти ОВП. 1985 р. Ізраїль відійшов із більшої частини Лівану, але утримав під своїм контролем захисну буферну зону завширшки 12 миль[11] за посередництвом бойовиків з Армії Південного Лівану (АПЛ).

1985 р. підтримуваний Іраном ліванський радикальний шиїтський рух Хезболла,[12] закликав до збройної боротьби за припинення ізраїльської окупації ліванської території.[13] Коли громадянська війна в Лівані закінчилася, Хезболла і АПЛ відмовилися роззброїтися на відміну від інших протиборчих угруповань. Боротьба з Хезболлою послабила рішучість Ізраїлю і призвела до поразки АПЛ та відходу ізраїльтян у 2000 р. на їхній бік кордону, визначеного ООН.[14] Посилаючись на збереження Ізраїлем влади над територією Ферм Шебаа, Хезболла наступні шість років продовжувала періодично вчиняти вилазки через кордон. На цьому етапі Хезболла домагалася звільнення громадян Лівану в ізраїльських тюрмах і в 2004 р. успішно використала тактику захоплення ізраїльських солдатів як важеля тиску для обміну полоненими.[15][16] Захоплення Хезболлою двох ізраїльських солдатів послужило поштовхом до Ліванської війни 2006 р.[17] Резолюція Ради Безпеки ООН 1701, спрямована на припинення вогню у цій війні, закликала до роззброєння Хезболли та поваги до територіальної цілісності і суверенітету Лівану з боку Ізраїлю.

Станом на 2015 р., ситуація залишалася загалом спокійною, але обидві сторони порушували угоди про припинення вогню: Ізраїль — здійснюючи майже щоденні польоти над ліванською територією, а Хезболла — не бажаючи роззброюватися.[18]