Хоровець

Село під назвою Горобовець згадується ще в 1588 коли воно ще належало князям Острозьким.

Офіційну назву села Хоровець вперше знаходимо в губернському архіві Волинської губернії в скарзі Миколая Незабитовського, війта маєтку Ганни Ходкевич на урядника села Корчик Григорія Мочульського від 4 червня 1623 році, що зберігається в місті Житомирі.

«Шляхетный Кгрегор Мочульcкий, урядник Малаго Корчика, маетности ясневельможнего пана его милости, пана Януша княжати Жаславского, воеводы Волынского, тут в повете Луцком лежачого, иж за волею и росказанем его милости пана воеводы Волынского, пана своего, в року теперешнем дорогу стародавную звыклую и гостинец, з розных местц через место Красный Ставь, а перед тым Хляпотин названого, идучую до места Жаславля и на Украину, чрез село Хоровец и далей на села волостей Заславских, на урочщча певние, которыми здавно еждживано, то ест на урочище Идруку, албо речку, названую Калиновку, до Менковец, а з Менковець до Заславля, — зарубал и закопал и ездити оным так людем гостиным, яко и месчанам Красноставским забороняет, чинечи им розные кривды».

[1]

Також в документах інколи зустрічається і назва Горовець.

Назва села Хоровець за переказами і даними церковного архіву і розповідями старожилів походить від хору овець.

Після Острозьких князювали Заславські, а далі (з 1851) Сангушки. В кінці 19 ст. було 202 доми та 779 жителів. За переписом 1911 було-1195 жителів, волость, поштова земська станція, однокласова школа, земська лічниця, акушерка,1 крамниця, горілчана крамниця, кредитове товариство.

У 1837 в селі (на місті старої) була збудована дерев'яна церква на честь архістратига Михаїла, якою керував отець Волович, яка проіснувала до 1936 року.

Колгосп створено у 1930 році, під час примусової колективізації. Під час голодомору у 1932—1933 роках в селі Хоровець від голоду померло 37 жителів.13-14 січня 1944 року було звільнено від гітлерівський загарбників. За бойові подвиги на фронтах Другої Світової війни орденами і медалями СССР було нагороджено 112 жителів, з поля бою в село не повернулися 142 жителі. В 1955 пройшла електрифікація. В 1970 побудовано пам'ятник загиблим воїнам, встановлено мармурові плити з прізвищами загиблих, посаджено алею пам'яті всім тим, хто не повернувся з війни. В 1972 в село прийшов перший автобус. У 1997—1998 роках, будучи заступником міністра зв'язку, уродженець села Хоровець, Горбатюк Микола Ілліч допоміг телефонізувати села сільської ради.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 803 особи, з яких 352 чоловіки та 451 жінка[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 641 особа[3].

Станом на 01.01.2010 загальне населення 545 чоловік, з них

• дітей дошкільного віку 20
• дітей шкільного віку 83
• громадян пенсійного віку 203

Станом на 01.01.2011 загальне населення 546 чоловік, з них

• дітей дошкільного віку 29
• дітей шкільного віку 69
• громадян пенсійного віку 193

Зайнятість населення

Станом на 01.01.2010

Кількість працюючих громадян 41

Кількість громадян працездатного віку, які перебувають на обліку як такі, що шукають роботу 22

Станом на 01.01.2011

Кількість працюючих громадян 5

Кількість громадян працездатного віку, які перебувають на обліку як такі, що шукають роботу 16

Пільгові категорії населення

Всього 62

Інваліди ВВ війни 4

Учасники бойових дій 5

Інваліди всіх груп 14

Багатодітні сім'ї 9

Діти багатодітних сімей 29

Діти-інваліди 1

Самотні матері 1

Затверджена 6 червня 2016 р. рiшенням № 2 XI сесії сільської ради VII скликання. Автор — В. М. Напиткін.

На лазуровому щиті три срібних лебеді в правий перев'яз. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис «ХОРОВЕЦЬ». Три лебеді на лазуровому — символ ставу, що є в селі; водночас знак трьох сіл, що підпорядковуються сільській раді.

В 1874 році було засновано школу, яку носила назву Хоровецька волосна церковно-приходська школа. Учителем був Марівеч Іван Григорович, а після нього став житель села Гута Іванчук Прокіп. Далі школа працювала з перервами. Причиною цього були революційні події 1917 року та громадянської війни. І тільки в 1920 в селі відкрилась початкова школа, яку організував вчитель Ровинський. Діти навчались за свій рахунок. 1924 році був перший випуск 4 класу, а в 1928 стала семирічною. В 1941 році був перший випуск Хоровецької середньої школи. Під час Німецько-радянської війни школа не працювала. З 2000 року школа має назву Хоровецьке навчально-виховне об'єднання «Дошкільний заклад — середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів». Багато випускників школи стали вчителями, лікарями, агрономами, економістами, інженерами.

Уродженцем села є український радянський журналіст і поет-пісняр, перекладач української прози Одудько Тимофій Романович.

Кандидатами та докторами наук стали: Семенюк Яків Павлович — кандидат медичних наук;

Бублик Людмила Назарівна — кандидат історичних наук;

Пінчаківська-Дарманська Галина Олександрівна — кандидат економічних наук;

Савчук Анатолій Володимирович — кандидат технічних наук;

Трохимчук Андрій Дмитрович — доктор фізико-математичних наук;

Коршук Роман Миколайович — кандидат політичних наук.

Загальна площа господарських земель 369 га.

Під забудовою та присадибними ділянками 16400 кв.м.

Кількість дворів 200.

Виборча діяльність

Кількість жителів 546

Кількість виборців 438

Результати виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі (31.10.2010 року)

Партія регіонів 37 %

ВО «Батьківщина» 20.6 %

Результати виборів Президента України (2010 рік)

Янукович В.Ф. 58 %

Тимошенко Ю. В. 27 %

Склад депутатів ради

Всього: 16

До найближчої залізничної станції 18 км.

До районного центру 21 км.

До обласного центру 120 км.

Славута — Гута(кількість рейсів-2).

Славута –Яблунівка(кількість рейсів-3).

• Погода в селі Хоровець
• Хоровець на топографічній карті