Ізяслав IV Мстиславич
Ізяслав IV Мстиславич (? — бл. 1239) — великий князь київський з травня 1235 до березня 1236 та з 10 квітня 1236 до травня 1236, князь вишгородський між 1232 та 1235, і 1236—1239. Помер близько 1239 або 1254 року.
| Ізяслав IV Мстиславович | ||
| ||
|---|---|---|
| травень 1235 — березень 1236 | ||
| Попередник: | Володимир IV Рюрикович | |
| Наступник: | Ярослав Всеволодович | |
| 10 квітня 1236 — травень 1236 | ||
| Попередник: | Ярослав Всеволодович | |
| Наступник: | Володимир IV Рюрикович | |
| ||
| 1232 — 1239 | ||
| Народження: | невідомо | |
| Смерть: | бл. 1239/1254 | |
| Рід: | Рюриковичі (Ростиславчі Смоленські) | |
| Батько: | Мстислав III Старий або Мстислав Удатний | |
Походження
Походження князя Ізяслава Київського достеменно не відоме, оскільки в літописах XIII століття (зокрема Іпатіївському, де про нього найбільше згадок) він називається без по-батькові.
Традиційно вважався сином князя Володимира Ігоровича, онуком Ігора Святославича Новгород-Сіверського. У ряді літописів фігурує з по-батькові Мстиславич[1]. Згідно з Тверським, Никонівським та Воскресенським літописами, онук Романа Ростиславича і згідно з Воскресенським — син Мстислава Романовича Старого. Відповідно до іншого погляду, син Мстислава Удатного[2]. На користь першої та третьої версій походження говорять союз із половцями та претензії на Галич, на користь першої — також союз із Михайлом Чернігівським.
Біографія
У 1233 році разом з Данилом Романовичем Галицьким Ізяслав вирушив воювати проти угорців, але на самому початку походу відступився від союзника і, замість того, щоб допомагати Данилові, спустошив його ж волость. У 1235 році Володимир Рюрикович Київський і Данило виступили проти Ізяслава і половців, але біля Торчеська, були розбиті. Данило з залишками війська втік, а Володимир потрапив у полон до половців. Ізяслав сів у Києві, а його союзник, Михайло Всеволодович — в Галичі. Проте того ж року Володимир Рюрикович викупився з полону, вернувся у Київ та вигнав звідти Ізяслава.
У 1239 або 1240 року, коли Михайло втікав від татар з Києва в Угорщину, Кам'янець був ненадовго зайнятий владимирським князем Ярославом Всеволодовичем, а після повернення на Русь Михайло отримав від Данила Луцьк. Під час монгольської навали на Галицько-Волинське князівство (1240—1241) в літописі Кам'янець названий серед інших розорених міст як спадок Ізяслава. У 1254 році Ізяслав вирішив заволодіти Галичем за допомогою ординців і запропонував Куремсі, котрий облягав Кременець, йти на Галич, але отримав відмову і зайняв місто самостійно, після чого був полонений Романом Даниловичем. Про подальшу долю Ізяслава нічого невідомо. Імовірно, він був страчений за наказом Данила Галицького.
Примітки
- Новгородская IV, Софийская I и Московско-Академическая летопись (ПСРЛ, т. IV, стр. 214; т. VI, вып. 1, стб. 287).
- Горский А. А. Русские земли в XIII - XIV вв. Пути политического развития. М., 1996. - С.17. Обзор мнений см. Майоров А. В. Галицко-Волынская Русь. СПб, 2001. С.542-544
Джерела
| Попередник Володимир IV |
 |
Великий князь Київський 1235-1236 |
|
Наступник Ярослав III |
| Попередник Ярослав III |
|
Великий князь Київський 1236 вдруге |
|
Наступник Володимир IV |