Індустріальний туризм

Покинуте місто Прип'ять в Чорнобильській зоні

Одним з найпоширеніших видів індустріального туризму є відвідування залишених та занедбаних об'єктів. Це можуть бути залишені недобудовані споруди, вже не діючі промислові, господарські та військові об'єкти, покинуті житлові будинки, райони та міста (так звані міста-привиди), наприклад: японський острів Хасіма, Прип'ять або Орбіта в Україні тощо. Поширення цього варіанту індустріального туризму, можливо, пов'язано з відносно невеликими ризиками для здоров'я (небезпеку можуть становити, наприклад, раптові обвалення конструкцій, бездомні собаки, азбест, що використовувався для багатьох інженерних конструкцій, і взагалі хімічні забруднення) та відсутністю охорони об'єктів. Так як в більшості випадків метою такого туризму є отримання споглядального задоволення, багато таких дослідників є фотографами.

Українських дослідників покинутих об'єктів від західних відрізняє велика скритність — вони намагаються не афішувати місце розташування виявлених об'єктів (на жаргоні — «палити об'єкт»), вважаючи, що таким чином можна залучити до об'єкта увагу з боку влади або викликати занадто великий наплив туристів.

Постпаломництво — відвідування занедбаних, десакралізованих об'єктів релігійного шанування. Забуті храми одночасно є історичними артефактами, унікальними пам'ятником архітектури, об'єктами релігійного шанування, свідками зміни корінних основ світогляду (з релігійного на атеїстичний, а потім і нейтрально-світський).

Така суміш різних фактів, відносин до них, емоцій при спробах раціонального й творчого осмислення отриманого при постпаломництві може стати джерелом особливих переживань.

Цей вид індустріального туризму є найбільш екстремальним і вимагає серйозної підготовки, екіпірування й духу авантюризму, оскільки пов'язаний із серйозними небезпеками. Часто така діяльність межує з порушенням законів, що часом тільки більше приваблює шукачів пригод, а написи на табличках на кшталт «стороннім вхід заборонено», «виходу немає», «пожежний вихід», «пред'яви перепустку», «небезпечно, не входити» або ж «стій, стріляю!» можуть ставати прямими вказівками до дії. Головна мета таких походів — це, звичайно, «отримання адреналіну» й особливого психічного задоволення від відвідування територій із обмеженим доступом.

У тунелі

Слово дигерство походить від слова «дигер» (англ. to dig — копати). «Дигерами» себе називають люди, що займаються дослідженнями підземних споруд, побудованих людиною із застосуванням будівельних матеріалів і технологій, наприклад: дренажних систем та каналізаційних систем, підземних річок, промислових тунелів. Предметом особливого інтересу багатьох диггерів є метрополітен й пошук так званих «станцій-привидів». Цей вид індустріального туризму також вимагає серйозної фізичної підготовки й спеціального спорядження. Не варто плутати диггерство із спелестологією, метою якої є дослідження штолень і каменоломень.

Цей досить небезпечний вид туризму поширений переважно у великих містах. Люди, які захоплюються руфінгом (від англ. roof — дах) називають себе по-різному — «руфери», «дахолази», «дахери» тощо.

Руфінг можна поділити на основні категорії:

• Екстремальний руфінг — сходження на дах із використанням пожежних сходів, водостічних труб, уступів тощо, з метою підкорення нестандартного або закритого для відвідування даху (що робить цей вид руфінгу своєрідним видом інфільтрації).
• Тихий руфінг — відвідування дахів із метою отримання естетичного задоволення — милування пейзажами, які відкриваються з висоти. Тихий руфінг супроводжуватися фотографуванням, малюванням тощо.
• Арт-руфінг — руфінг із метою проведення творчих заходів: поетичних, концертних, створення об'єктів в стилі стріт-арт тощо.

Одна з доменних печей Дніпропетровського металургійного заводу.

Люди, які не прагнуть активно досліджувати об'єкти та нелегально проникати на їхню територію й задовольняються спогляданням індустріальних пейзажів та об'єктів промислової архітектури, можуть відвідувати екскурсії на діючі промислові об'єкти. Для таких людей організовують спеціальні тури. В Україні цей вид туризму поки не дуже розвинений, на відміну від країн Європейського союзу й Північної Америки, де він має широке поширення.

Також існують спеціальні тури для бізнесменів, які цікавляться промисловістю й шукають об'єкти для інвестицій у виробництво. Такий вид туризму також називають індустріальним.

Туристи, що користуються психогеографією, вважають, що міський ландшафт, з яким часто стикається більшість людей, нав'язує певний спосіб взаємодії із середовищем — повсякденні маршрути, звичні почуття. Основним методом таких досліджень є «дрейф» (drift) — техніка швидкого проходу через мінливу атмосферу, засіб суб'єктивного перетворення міського простору. Його цілями можуть бути відмова від звичайних мотивів для пересування, дослідження району, емоційна дезорієнтація учасника.

Борщагівка, Київ

Це інтерес до міських пейзажів, виниклих в результаті розширення та розвитку або, навпаки, занепаду міських територій. Об'єктами натхнення можуть стати, наприклад, будівлі певної архітектури. Митці можуть надихаються видами на залізничні розв'язки та депо, атмосферою спальних районів, доріг, що не використовуються, та інших міських об'єктів. У країнах Європейського союзу діють туристичні фірми, що пропонують тури до непопулярних серед звичайних туристів районів європейських міст.

Сурвівалізм (англ. survival — виживання) — виживання в екстремальних умовах, під яким розуміють і комплекс дій, спрямований на збереження життя, здоров'я та нормальної життєдіяльності, і водночас виживання у важких і небезпечних умовах природи, міста, стихійних лих, військового конфлікту, економічних проблем тощо.