Іоано-Богословський храм (Харків)

Храм апостола і євангеліста святого Іоанна Богослова — пам'ятка історії та культури другої половини XIX століття. Церква є найбільшою храмовою архітектурною спорудою у північно-західній частині міста Харкова. Належить до Православної церкви України. При храмі діє недільна школа для дітей.

Іоано-Богословський храм
50°00′19″ пн. ш. 36°11′59″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Харків
Початок будівництва 1879
Кінець будівництва 1885
Стиль неокласичний та російсько-візантійський
Належність Православна церква України
Адреса Вул. Велика Панасівська (Котлова), 105а, м. Харків, 61017
Іоано-Богословський храм (Харків) (Україна)
 Іоано-Богословський храм у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про дерев'яну церкву Іоана Богослова датується 1680 роком. У 1762 році, на вулиці Великій Панасівській, була збудована нова дерев'яна церква, що в 1830 році була повністю відреставрована, а 1879 році на її місті заклали кам'яну церкву того ж імені. Офіційно будівництво велося за кошти парафіян, але, ймовірно, гроші було надано власником заводу олійних фарб купцем Ващенком та власником хімічного заводу купцем В. І. Пащенком-Тряпкіним. Храм збудовано у 1885 році, за проєктом єпархіяльного архітектора Харківської єпархії Федора Івановича Данилова, 3 листопада 1885 року освячено. Він мав три престоли: головний — святого апостола і євангеліста Іоана Богослова, з правого боку — в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, що був освячений 8 липня 1888 році, ліворуч — в ім'я святого Феодосія, архієпископа Чернігівського, та Преподобного Серафіма Саровського, який освятили 24 жовтня 1904 року.

Після Громадянської війни діяльності церковної громади відновлюється 17 квітня 1921 року. Тоді відбулася реєстрація громади в комісії по відділенню церкви від держави при окрвиконкомі Харківської губернії. З 1925 по 1927 рр. громада храму збільшилася із 30 парафіян у 1925 році до 797 у 1927 році, тому в 1930 році храм було зачинено, парафія розформована, а в 1932 будівлю отримує у розпорядження секції транспорту та зв'язку при міськраді для зносу, але не зноситься, а перетворюється на склад для господарських товарів. Було знято хрести, шатро дзвіниці, та при демонтажі дзвонів пошкоджено третій ярус дзвіниці. Під час німецько-радянської війни верхній ярус дзвіниці був повністю зруйнований, бо був зручною точкою для обстрілу залізничної колії та вокзалу міста. Після чого будівля простояла півстоліття та поступово руйнувалася, аж до весни 1992 року. Паперть головного входу була сильно пошкоджена, баня та дахи не збереглися, тож на склепіннях ріс бур'ян та навіть дерева. Не збереглися сходи північного та південного входів та фронтони над ними. Майже весь інтер'єр церкви було втрачено за винятком слідів фресок. У такому стані її було передано релігійній громаді церкви Святого Іоанна Богослова. Перше богослужіння відбулося 19 серпня 1991 року під мурами храму, а, вже в самій церкві, 21 вересня 1991 року літургія. Першим настоятелем храму став ієрей о. Віктор Маринчак. У 1992 році почалася реконструкція храму.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.