Іов Кресович (єпископ)

Іов Кресович (в миру Володимир Кресович; 15 вересня 1898, село Мокрець, Волинська губернія, нині Турійського району Волинської області, Україна - 4 грудня 1977, Львів) — український церковний діяч, єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії.

Іов Кресович
Архієпископ Івановський і Кінешемський
16 жовтня 1973  6 жовтня 1977
Попередник: Феодосій Погорський
Наступник: Амвросій Щуров
Архієпископ Уфимський і Стерлітамацький
23 жовтня 1967  16 жовтня 1973
Попередник: Михаїл Воскресенський
Наступник: Феодосій Погорський
Архієпископ Казанський і Марійський
28 січня 1953  березень 1960
Попередник: Се́ргій Корольов
Наступник: Михаїл Воскресенський
Архієпископ Чебоксарський і Чуваський
20 липня 1951  28 січня 1953
Попередник: Іларій Ільїн
Наступник: Мануїл Лемешевський
Єпископ Великолуцький і Торопецький
7 грудня 1950  20 липня 1951]
Попередник: Михаїл Рубінський
Наступник: Алексій Сергєєв (тимчас./кер.);
Мстислав Волонсевич
Єпископ Лиськівський,
вікарій Нижегородської єпархії
29 липня 1946  7 грудня 1950
Попередник: Максим Бачинський
Наступник: Георгій Данилов (тимчас./кер.);
Сілуан Глазкін
Єпископ Ізмаїльський і Болградський
14 лютого 1945  5 квітня 1946
Попередник: Анфім Ніка
Наступник: Максим Бачинський
Єпископ Кременецький і Дубенський
6 червня 1943  14 лютого 1945
Попередник: Симон Івановський
Наступник: Марк Петровцій
Єпископ Луцький,
вікарій Волинської єпархії
24 липня 1942  6 червня 1943
Попередник: Ніколай Ярушевич
Наступник: Максим Бачинський
 
Альма-матер: Кременецька духовна семінарія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Володимир Кресович
Народження: 15 вересня 1898(1898-09-15)
Мокрець, Волинська губернія
Смерть: 4 грудня 1977(1977-12-04) (79 років)
Львів
Похований: Янівський цвинтар
Чернецтво: 21 липня 1942
Єп. хіротонія: 24 липня 1942

Біографія

Володимир Кресович народився в сім'ї священика, всі його предки-чоловіки були священнослужителями. Закінчив Мелецьке духовне училище (1913), Кременецьку духовну семінарію (1922).

30 жовтня 1921 року єпископом Кременецьким Діонісієм Валединським висвячений в сан диякона.

З 5 березня 1922 - священик Свято-Миколаївської церкви Кременецького Богоявленського монастиря.

З 1922 року - настоятель Свято-Троїцької церкви в містечку Рохманів, нині Тернопільської області, одночасно виконував обов'язки протисектантського місіонера Кременецького повіту.

З 1932 року - настоятель Свято-Троїцької церкви в селі Тараканів, нині Волинської області. Виконував обов'язки повітового протисектантського місіонера Дубенського повіту.

З 1935 року - настоятель церкви Св. Іоанна Милостивого в селі Любче, нині Волинської області та благочинний Рожищенського округу, Луцького повіту. В 1942 році овдовів.

Архієрей

21 липня 1942 пострижений в чернецтво митрополитом Олексієм Громадським і зведений в сан архімандрита.

З 24 липня 1942 року - єпископ Луцький, вікарій Волинської єпархії в юрисдикції Української автономної православної церкви.

З 6 червня 1943 року - єпископ Кременецький і Дубенський. Залишився з паствою.

З 14 лютого 1945 року - єпископ Ізмаїльський.

5 квітня 1946 року через хворобу звільнений на спокій в один з монастирів Кишинівської єпархії.

З 29 липня 1946 року - єпископ Лиськівський, вікарій Нижегородської єпархії.

В 1948 році тимчасово керував Нижегородською єпархією.

З 7 грудня 1950 року - єпископ Великолуцький і Торопецький.

З 20 липня 1951 року - єпископ Чебоксарський і Чуваський.

З 28 січня 1953 року - єпископ Казанський і Чистопольський, тимчасово керуючий Чебоксарською єпархією.

25 лютого 1954 року зведений в сан архієпископа.

Після смерті єпископа Саратовського і Балашовського Веніаміна Мілова тимчасово керував Саратовською єпархією.

З 26 грудня 1957 року - архієпископ Казанський і Марійський. Був відомий як красномовний проповідник.

Засудження в 1960 році

У березні 1960 року звільнений від управління єпархією; через місяць був засуджений до трьох років позбавлення волі за звинуваченням у несплаті податків і приховуванні доходів. Реальна причина засудження - протидія закриттю храмів в єпархії в період ускладнення відносин між церквою і державою при Микиті Хрущові. Митрополит Микола Ярушевич в бесіді з архієпископом Василем Кривошеїним розповів про обставини засудження владики Іова:

Повірте мені, всі ці фінансові звинувачення невірні або, у всякому разі, невірні на вісімдесят відсотків. Справжнє підґрунтя справи з архієпископом Іовом не в цьому. Він був діяльним архієреєм, проповідував, їздив по парафіях, боровся з безбожництвом, противився закриттю парафій. Це, звичайно, не сподобалося цивільній владі, його вирішили прибрати, але так як прямо звинуватити його за його церковну роботу було незручно, то проти нього висунули звинувачення в несплаті податків.

Після звільнення

З 23 жовтня 1967 року - архієпископ Уфимський і Стерлітамацький.

З 16 жовтня 1973 року - архієпископ Іванівський і Кинешемський.

6 жовтня 1977, будучи тяжко хворим, за власним бажанням був звільнений на спокій і переїхав до Львова, де жив у своїх дітей. Помер 4 грудня у Львові, похований на Янівському цвинтарі міста.

У некролозі говорилося, що владика Іов був «людиною, глибоко відданою церкві, скромним, мирним..., якого всюди, де він побував, запам'ятали як доброго і щедрого пастиря, гаряче відданого Богу і милостивого до людей». Таким чином, церква фактично дезавуювала вирок суду щодо архієпископа (раніше духовенство вже визначило своє ставлення до цього вироку, призначаючи владику Іова на архієрейські кафедри).

Примітки

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.