Іпатіївський монастир

Храм заклав татарський мурза Чет, родоначальник роду Годунових, який утік із Золотої Орди до Івана Калити і прийняв у Москві християнство під ім'ям Захарія. Перша згадка про монастир у літописах — у 1432 році.

Після жовтневого перевороту, у 1918 році, монастир закрили, а його матеріальні цінності «націоналізували». 1958 року в Іпатіївському монастирі створили Костромський історико-архітектурний музей-заповідник. З листопада 1989 року — відновлений.

Територія монастиря складається з двох частин — Старого і Нового міста. Обидві ділянки обнесені високими кам'яними стінами. Старе місто має форму неправильного п'ятикутника. Центр монастиря — монументальний Троїцький собор і дзвіниця.

У монастирі поховані батько і мати Бориса Годунова, а також Іван Сусанін.

Архітектурний ансамбль монастиря включає такі пам'ятки:

• Троїцький собор (1650—1652), іконостас XVII—XIX ст., фресковий розпис (1654—1656), один з найкращих у Росії,
• Дзвіниця (1603—1605, перебудована наприкінці XIX ст.),
• Архієрейский корпус (XVI—XVIII ст.),
• Келарський корпус — «Палати бояр Романових» (XVI—XIX ст.),
• Братський корпус (XVI—XVIII ст., 1841),
• Келії на погребах (1568, 1593, 1732),
• Свічний і трапезний корпуси — (XVI—XVII ст., 1861),
• Богодільня (1672—1673, 1721—1722),
• Муровані стіни і вежі (1586—1590, 1621—1625, 1642).

• Іпатіївський літопис
• Кострома
• Список мурованих фортець Росії

• Брюсова В. Г. Ипатьевский монастырь. — М.: Искусство, 1981
• Разумовская И. М. Кострома. — Л.: Художник РСФСР, 1989

• Офіційний сайт монастиря (рос.)
• Скорочена історія монастиря (рос.)