Іричук Павло Васильович

Павло Васильович Іричук (нар. 1 лютого 1970, Чернівці, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник, український тренер.

Павло Іричук
Особисті дані
Повне ім'я Павло Васильович Іричук
Народження 1 лютого 1970(1970-02-01) (52 роки)
  Чернівці, УРСР
Зріст 177 см
Вага 75 кг
Громадянство  Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1992 «Кристал» (Ч) 22(6)
1992—1993 «Буковина» 42(5)
1994—1995 «Прикарпаття» (ІФ) 68(26)
1995→  «Хутровик» (Т) 7(3)
1996 «Уралан» 10(1)
1996→  «Уралан-д» 1(1)
1996—1997 «Прикарпаття» (ІФ) 27(4)
1997→  «Тисмениця» (Т) 2(1)
1997 «Кристал» (Ч) 1(0)
1997 «Дніпро» (Дніпроп.) 8(2)
1997→  «Дніпро-2» 6(1)
1998 «Ністру» (Ат) 8(4)
1998 «Віктор» (З) 1(0)
1998—1999 «Торпедо» (З) 27(17)
2000 «Прикарпаття» (ІФ) 30(7)
2000→  «Прикарпаття-2» 2(1)
2001 «Поліграфтехніка» 13(0)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце

2006
2006—2007
2008
2008—2012		 «Уніспорт-Авто»
«Борисфен»
«Рапід» (Г)
ЦСКА-Стяуа (К)
ЦСКА-Рапід (К)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець чернівецького футболу. Грав на позиції нападника. Розочав свою кар'єру в 1989 році на аматорському рівні в «Колосі» з Новоселиці, а потім у динамівській команді з Суворова.

У 1991 році перейшов у клуб «Кристал» (Чортків), в його складі в першому сезоні забив 24 м'ячі в аматорських змаганнях. У 1992 році, в першому для України незалежному чемпіонаті, виступав зі своїм клубом у першій лізі, де забив 6 м'ячів і привернув своєю гостроатакуючою грою селекціонерів з команди вищої ліги України.

У 1992 році повернувся в рідну для себе чернівецьку «Буковині». Так як клуб не ставив перед собою високих завдань у 1993 році перейшов в івано-франківське «Прикарпаття», де став одним з лідерів атаки, записавши на свій рахунок 26 голів у 68 матчах чемпіонату України. У 1996 році Іричук почав грати в «Уралані» під керівництвом Павла Яковенка, але гра в нападника не пішла. Яковенко заявив: «Іричук у своєму колишньому клубі був людиною-голом, забивав з напівмоментів, але в Елісті раптом став несхожий на себе. Йому потрібен час, щоб розігратися, тому ми віддаємо його в оренду. Нехай знайде себе[1].» Після цього повернувся до «Прикарпаття». Входив до числа найкращих снайперів чемпіонату України в сезоні 1995/96 років[2]. Виступав також за «Дніпро» (Дніпропетровськ)[3], «Торпедо» (Запоріжжя) і молдовський «Ністру». Найбільш успішно провів цей період своєї кар'єри у складі запорізьких «автозаводців», зумівши знову проявити свої бомбардирські якості (17 голів у 27 матчах), що дозволило йому увійти до списку найкращих снайперів Першої ліги 1999 року[4].

У 2000 році втретє повернувся до івано-франківського «Прикарпаття». У 2001 році перейшов до «Поліграфтехнікии». У складі олександрійців у віці 31 року й завершив кар'єру професіонаьного футболіста. Є другим найкращим бомбардиром «Прикарпаття» у Вищій лізі чемпіонату України — 23 голи. У 1998 році (разом з Петром Русаком) став найкращим бомбардиром «Прикарпаття». Загалом у складі «Пркарпаття» відзначився 37-а голами в 126-и матчах[5].

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Тренував клуби «Уніспорт-Авто» (Кишинів) та «Борисфен» (Бориспіль). У сезоні 2006/07 років посів місце головного тренера клубу «Рапід» (Гідігіч), з яким завоював путівку до Національного Дивізіону[6][7]. Але по завершенні сезону був несподівано звільнений з займаної посади[8]. З березня 2008 року очолював ЦСКА-Рапід (Кишинів), який влітку об'єднався з «Рапідом» (Гідігіч)[9]. 15 серпня 2008 року був звільнений з займаної посади[10]. Потім знову протягом року працював у клубі, але чере сімейні обставини 23 серпня 2009 року подав у відставку[11]. Потім ще раз був запрошений тренувати команду «ЦСКА-Рапід» (Кишинів), але після першого туру чемпіонату в березні 2010 року був звільнений з клубу[8]. На початку сезону 2010/11 років вп'яте очолив ЦСКА-Рапід, але по завершенні першого туру знову був звільнений[12]. На початку січня 2011 року повернувся до ЦСКА-Рапіду (Кишинів)[8] з яким пропрацював до травня 2011 року. У квітні 2012 року, вже всьоме в кар'єрі, був призначений головним тренером клубу ЦСКА-Рапід (Гідігіч)[13].

Досягнення

Примітки
  1. Александр Емгельдинов. „Уралан“: пять лет в элите (Глава 3) // Элистинский курьер. — 2009. — № 17 (24, 15.05).
  2. «Радостно и грустно» Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  3. «Прикарпатье» и «Днепр» обменялись форвардами" (рос.)
  4. «Все призеры чемпионата Украины по футболу» Архівовано 10 травня 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  5. http://www.2000.cv.ua/2002/09/20%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
  6. «В чемпионате Молдавии по футболу предстоит поединок лидеров» Архівовано 2 лютого 2018 у Wayback Machine. (рос.)
  7. «Четвертый тренер для "Рапида"» (рос.)
  8. Четвертое пришествие Павла Иричука в "Рапид" | PUBLIKA .MD (рос.)
  9. Ірічук очолив молдовський клуб «ЦСКА-Стяуа» • Від і дО Чернівці - портал ділового видання •
  10. Дубровин возглавил "ЦСКА-Рапид" - Чемпионат.com (рос.)
  11. Украинский специалист покинул "ЦСКА-Рапид" (рос.)
  12. Гидигичский "Рапид" возглавил укаринский специалист Павел Иричук - Publika.md (рос.)
  13. Павел Иричук в седьмой раз возвращается в «Рапид» - Новости - Футбол (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.