Торпедо (Запоріжжя)

Одним з перших футбольних полів в Олександрівську початку XX століття був майданчик у Південному саду (нині — територія біля залізничного вокзалу Запоріжжя I). Місцем проведення футбольних баталій був і манеж Бормана-Шведе (пізніше ковальський цех «АвтоЗАЗ»). Тоді ж на заводах виник так званий «підприємницький» спорт, суть якого полягала в організації власниками спортивних клубів. Я. Копп заохочував розвиток спорту на підприємстві, в тому числі й футболу, хоча гроші на інвентар не відпускав, і справжні м'ячі, бутси і форму ентузіасти купували на спільно зібрані гроші[2].

У післяреволюційні роки футбольні команди створювалися при клубах. У 1923—1925 роках однією з найсильніших у Запоріжжі була команда, організована при клубі «Металіст» (нині — ДК «АвтоЗАЗ»). Вона була фіналістом II Спартакіади Запоріжжя, де в принциповій суперечці з рахунком 2:3 поступилася футболістам клубу імені Дробязко (згодом — «Локомотив»). Гравці «Металіста» залучалися до збірної міста, яка вже тоді вважалася однією з найкращих у Придніпров'ї. У 1926 році «Металіст» і команда клубу імені Дробязко знову зустрілися в фіналі міської Спартакіади. Гра, незважаючи на додатковий час, завершилася внічию — 1:1. У повторному матчі успіх був на боці залізничників (3:1). Влітку 1927 року після реконструкції відкрився стадіон «Металіст». Наявність відмінної на ті часи спортивної бази дозволила заводчанам виступити в осінній першості міста двома командами. Одна з них — «Металіст-II» — стала чемпіоном[2].

У 1930-х роках команда заводу «Комунар» продовжувала бути однією з найсильніших в місті. Виступаючи під назвою «Сільмаш», в 1938 році вона взяла участь у розіграші Кубка УРСР, однак лише на зональному рівні (XVII зона, Дніпропетровськ (4 зона УРСР)). Проте футболісти «Комунара» були включені в число учасників першості Дніпропетровської області, до складу якої тоді входило Запоріжжя[2].

У повоєнні роки на обласній футбольній арені з'являється «Трактор», а потім — «Комунар», в рядах якого наприкінці 1960-х років грали такі відомі футболісти, як Анатолій Семикопенко, Юрій Пономарьов, Віктор Щеголіхін, Віталій Коваленко, Віктор Самойлов. Найбільшого успіху цей колектив домігся в 1974 році, завоювавши звання чемпіона області. У наступному сезоні автозаводці дебютували в першості республіки, але тоді їм явно не вистачало досвіду виступів на такому рівні.

Власне, команда «Торпедо» з'явилася в 1982 році. Її творцями були директор автозаводу Степан Кравчун і тренер Анатолій Колесников[3][4].

Спочатку команда заявилася на першість міста, а потім й області. Вже у 1983 році «Торпедо» боролося за вихід до другої ліги чемпіонату СРСР. На місцевому рівні торпедівці завоювали кубок області. Склад тієї команди був такий: Рудика, Чеботаєв, Симонець, В.Бондаренко, Ходус, Єфименко, Кузьменко, Негірьов, Долинін (Лавриненко, 46), Устинов, Степаненко. Тренував команду Олександр Гуржеєв. У фінальній кульці, яка проходила в Ірпіні, запорожці набрали однакову кількість з місцевим «[Рось (футбольний клуб)|Динамо]]», тому проводився додатковий поєдинок в якому з рахунком 4:2 виграли динамівці[3].

Вийшли в другу лігу торпедівці в 1984 році, при цьому в складі було більше половини гравців запорізького «Металурга»[5]. У першому сезоні запорожці зайняли 24-те місце серед 28 команд української зони. Наступного року «Торпедо» опинилося вище, завоювавши дев'яте місце[3].

У 1990 році «Торпедо» стало де-факто чемпіоном УРСР («друга нижча», фактично четверта по ранжиру ліга). Той чемпіонат «Торпедо» розпочало 8 квітня домашньою перемогою над охтирським «Нафтовиком», а завершило 4 листопада в Харкові нульовою нічиєю з місцевим «Маяком». Ця нічия дозволила запорожцям випередити миколаївський «Суднобудівник» і рівненський «Авангард» (54 очка проти 53 у жителів півдня і сіверян). У «Торпедо» плеймейкером був Роман Бондаренко, який в 36-ти поєдинках забив 19 голів. Також в команді грали — Ігор Черкун, Юрій Маркін, Олексій Антюхін, Андрій Максименко, Володимир Марчук, Микола Федоренко, Ігор Якубовський, Сергій Перепаденко. Тренував команду Євген Лемешко.

Повернувшись в класичну другу лігу, «Торпедо» в останньому союзному сезоні зайняло 7-ме місце серед 22 команд західної зони, відставши від першої п'ятірки всього на три очки. П'яте місце серед одинадцяти українських команд дозволило б автозаводцям потрапити при формуванні дивізіонів чемпіонату вже незалежної України не до першої, як «Галичина» і «Ворскла», а до вищої ліги.

Перше офіційне дербі двох запорізьких команд в чемпіонатах України відбувся 10 березня на ЦС «Металург». Перемогу в тому матчі несподівано здобули колишні друголігові торпедівці. Єдиним голом на 48-й хвилині відзначився Волков. Тимчасово в Запоріжжі встановився короткий період домінування «Торпедо», коли і команда займала вищі місця, і глядачів приходило на стадіон, більше, ніж на головну спортивну арену міста. «Торпедо» в той час залишалося заводською командою, тоді як «Металург »вже давно перестав асоціюватися з підприємством, яке дало йому життя[3].

У 1994 і 1995 роках команда з тренером Надєїним команда посідала сьоме місце. У 1996-му році почався занепад команди, пов'язаний зі зміною власників автозаводу і відходом директора заводу Степана Кравчуна. Сезон 1996/97 розпочинав ще Надєїн, а закінчував Віктор Матвієнко. Навесні 1997-го сталися й найрозгромніша поразка в історії чемпіонатів України (1:9 від «Шахтаря»), і найбільша поразка у запорізькому дербі[6].

У 1998-му «Торпедо» зайняло останнє місце вигравши лише двічі і набравши 13 очок (у «Чорноморця<», який став 15-м було, 32). На зміну Матвієнку прийшов Леонід Колтун. «Торпедо» взагалі могло не вийти на старт того чемпіонату — автозаводці внесли необхідну суму не в останній момент, а після нього, отримавши відстрочку[6].

У першій лізі все починалося оптимістично. Команда посилилася Євгеном Соніним, Павлом Іричуком, із «Прикарпаття» прийшов Степан Матвіїв, з «Кривбасу» — Андрій Юдін і Владислав Носенко. Незважаючи на хорошу гру команди, завод остаточно вирішив її позбутися, і «Торпедо», яке мало прекрасні шанси повернутися до вищої ліги, чемпіонат фактично догравали. Поїхав до Дніпропетровська Колтун, захопивши з собою декілька основних футболістів, команду прийняв Євген Яровенко. Однак навіть в такому, фактично тренувальному режимі, запорожці зайняли необхідне для виходу у вищу лігу третє місце[6].

На матч останнього туру, у Львові проти однойменної команди, у футболках «Торпедо» вийшли лише молоді футболісти, з яких чи не найвідомішим став Віталій Прокопченко. Останнім тренером був Роман Бондаренко. У 1999 році «Торпедо» через фінансові труднощі відмовилося від місця у вищій лізі і місце було розіграно в додатковому матчі між «Дніпром» (Черкаси) та «Прикарпаттям» (Івано-Франківськ). 29 червня 1999 року запорізьке «Торпедо» припинило своє існування[6].

Пізніше, під цією назвою грала команда у другій лізі, але до автозаводського клубу вона вже не мала ніякого відношення.

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1990

• Кубок УРСР
  • Володар (1): 1984

• Перша ліга чемпіонату України
  • Бронзовий призер (1): 1998/99

Сезон	Див.	Міс.	Іг.	В	Н	П	ЗМ	ПМ	О	Національний кубок	Європа		Примітки
1985	3-й	24	40	10	14	16	39	44	34				VI Зона Група 2 (12-те місце)
1986	3-й	9	40	17	7	16	49	47	41				VI зона Група 2 (6-те місце)
1987	3-й	20	52	12	16	24	54	81	40				VI зона
1988	3-й	24	50	13	12	25	55	71	38				VI Зона
1989	3-й	13	52	19	12	21	51	62	50				Вилетів[7] VI зона
1990	4-й	1	36	23	8	5	53	25	54				Вийшов у I зону
1991	3-й	7	42	18	10	14	63	50	46				Західна зона

Сезон	Див.	Міс.	Іг.	В	Н	П	ЗМ	ПМ	О	Національний кубок	Європа		Примітки
1992	1-й	4	18	6	7	5	21	26	19	1/2			Група A
1992–93	1-й	13	30	9	7	14	32	40	25	1/2
1993–94	1-й	13	34	9	10	15	27	39	28	1/4
1994–95	1-й	7	34	15	3	16	49	49	48	1/8
1995–96	1-й	7	34	15	3	16	40	46	48	1/8
1996–97	1-й	14	30	8	5	17	25	56	29	1/8
1997–98	1-й	16	30	2	7	21	20	69	13	1/8			Вибування
1998–99	2-й	3	38	24	5	9	55	29	77	1/32			Банкрутство
1999-00	2-й	18	34	5	1	28	21	32	16	1/16[8]			Відновлений після банкрутства Вилетів та розформувався
2001–02	3-й	15	34	7	10	17	22	57	31	1/16*[9]			Відновлений вдруге
2002–03	3-й	16	30	4	7	19	19	52	19	1/32			Вибування