Ірклей Валерій Михайлович

Народився 4 лютого 1941 року в Івано-Франківську. У 1963 році закінчив хіміко-технологічний факультет Київського технологічного інституту легкої промисловості, після чого працював у Київській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту штучного волокна Мінхімпрому СРСР. По закінченню військової служби у 1965 році повернувся до КФ ВНДІШВ, який пізніше був реорганізований в Український державний науково-дослідний інститут штучного волокна, де по 2000 рік працював молодшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії та відділу, заступником директора з наукової роботи і директором інституту.

Могила Валерія Ірклея

З 2000 року на постійній роботі в Київському державному університеті технологій та дизайну. Помер 22 вересня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Підготував чотирьох кандидатів наук. Автор понад 230 наукових праць, отримав 53 авторські свідоцтва, один патент Німеччини, п'ять патентів Росії і два патенти України. Роботи і винаходи, які стосуються виробництва хімічних волокон, ниток, плівок, оболонок і мембран, знайшли практичне втілення в багатьох країнах колишнього СРСР і Європи. Його наукові розробки були відзначені дипломом 1 ступеня Держкомітету з науки СРСР, однією золотою, двома срібними, двома бронзовими медалями ВДНГ СРСР та грамотами.

Відмінник хімічної та нафтопереробної промисловості СРСР. Винахідник СРСР. Нагороджений орденом Дружби народів, п'ятьма медалями. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007; за цикл робіт «Наукові основи, розроблення та впровадження конкурентоздатних ресурсозберігаючих технологій волокнистих матеріалів та виробів»)[1].

• Хто є хто в Україні^{[недоступне посилання з червня 2019]}