Ірлявський Іван
| Ірлявський Іван | ||||
|---|---|---|---|---|
 Іван Ірлявський, 1939 рік | ||||
| Ім'я при народженні | Іван Іванович Рошко | |||
| Народився |
17 січня 1919 с. Ірлява, нині Ужгородський район | |||
| Помер | 1942 | |||
| Діяльність | журналіст, музикант, поет, співак, сценарист | |||
| Партія | Організація українських націоналістів | |||
|
| ||||
Іван Ірлявський (справжнє ім'я та прізвище — Іван Іванович Рошко; 17 січня 1919, с. Ірлява, нині Ужгородський район — лютий 1942, ?) — український поет, журналіст, громадський діяч. Член Пласту в Закарпатті. Секретар Спілки письменників України у місті Києві, близький співробітник Олени Теліги. Заарештований гестапо 9 лютого 1942 у Києві, невдовзі розстріляний.
Життєпис
Іван Рошко народився 17 січня 1919 р. у с. Ірляві на Закарпатті.
Закінчив 6 класів народної школи у рідному селі, Мукачівську торговельну академію (1938). Працював у Підкарпатському банку в Ужгороді (1938). Один з активних творців Карпатської України (жовтень 1938 — березень 1939), член очолюваної Олегом Ольжичем літературно-мистецької громади «Говерля». Належав до молодіжної організації Пласт.
У 1939 після окупації Карпатської України гортистською Угорщиною емігрував до Німеччини, потім до Чехословаччини. Працював у видавництві «Пробоєм» (1939—1941, Прага). Як член культурної референтури ОУН у 1941 році з першою похідною групою, очолюваною О. Ольжичем, прибув до Києва налагоджувати літературно-мистецьке життя. Займався організацією Спілки письменників в умовах підпілля, редагував літературно-мистецький двотижневик «Література і мистецтво» (додаток до щоденної газети «Українське слово», редактором якої був його земляк із Закарпаття Іван Рогач).
Заарештований гестапо 9 лютого 1942, розстріляний у Бабиному Яру 21 лютого цього ж року після того як навідріз відмовився редагувати колишню патріотичну газету «Українське слово», але вже як профашистську. Доти, як йшлося в одній із передовиць Івана Рогача (21 жовтня 1941 року) газета дотримувалася ідеї: «Надійшов час, щоб ми знову випростали свою українську спину і ступили на дальший наш життєвий шлях твердою українською ходою, в якій відчуваються стопа і княжих дружинників, і козацьких предків, і всіх борців за краще українське майбутнє».
Творчість
Автор поетичних збірок «Голос Срібної Землі» (1938), «Моя весна» (1940), «Вересень» (1941), «Брості» (1942). Усі збірки видані в Празі. Найповніше досі видання його поезії та публіцистики: Ірлявський І. Брості: твори / упорядкування, вступна стаття та примітки Д. М. Федаки. — Ужгород: Закарпаття, 2002. — 268 с. (Письменство Закарпаття).
Вшанування пам'яті
12 квітня 2016 року голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль на честь Івана Ірлявського у селі Ірлява Ужгородського району перейменував вулицю В.Терешкової.[1]
Література
- Балла Е. Національні константи поетичного стилю Івана Ірлявського // Українська поезія Закарпаття XX століття: Науковий збірник / Упоряд. В. В. Барчан. — Ужгород : Ліра, 2004. — С. 159—167.
- Дем'янівська Л. С. Євген Маланюк про Ірлявського, Гай-Головка, Влизька, Кравцева, Осьмачку, Чирського, Мосендза та ін. // Слово і час. — 1995. — № . — С. 61—67.
- Дорожинський П. Українській націоналісти в боротьбі за Карпато-українську державу.
- Лащенко О. Брості. Пам'яті Івана Рошка-Ірлявського.
- Мишанич О. Голос Срібної Землі: до 70-річчя з дня народження І. Ірлявського // Закарпатська правда. — 1989. — 24 лют.
- На зов Києва. — Київ, 1993. — С. 261—266.
- Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
- Самостійна Україна. — 1995. — Ч. 4. — С. 10—20.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Федака Д. Неспокійні будні Івана Ірлявського: штрихи життєвого і творчого шляху поета, публіциста, борця за Соборну Україну // Ірлявський І. Брості: твори / упорядкування, вступна стаття та примітки Д. М. Федаки. — Ужгород : Закарпаття, 2002. — С. 3—16. (Письменство Закарпаття).