Ісабель Койшет
Ісабе́ль Койше́т Касті́льйо (ісп. Isabel Coixet Castillo, нар. 9 квітня 1960) — іспанська (каталанська) кінорежисерка.
| Ісабель Койшет | |
|---|---|
| Isabel Coixet | |
.jpg.webp) Зображення | |
| Ім'я при народженні | Isabel Coixet Castillo |
| Дата народження | 9 квітня 1960 (61 рік) |
| Місце народження | Барселона, Іспанія |
| Громадянство |
 Іспанія |
| Alma mater | Барселонський університет |
| Професія | кінорежисер, кіносценарист |
| Кар'єра | з 1984 |
| Magnum opus | My Life Without Med, Things I Never Told Youd, Таємне життя слів, The Bookshopd і Еліса і Марчела |
| Нагороди | Гойя (2003, 2005) |
| IMDb | ID 170043 |
| www.MissWasabi.com | |
 Ісабель Койшет у Вікісховищі | |
Біографія
Ісабель Койшет народилася у місті Барселона 9 квітня 1960 року. Навчалася у Барселонському університеті, де вивчала історію XVIII—XIX століть. Одночасно працювала журналістом у часописі «Fotogramas», присвяченому кіно. Також Ісабель часто бувала у кінотеатрі, де її бабуся продавала квитки[1]. Захоплення кіномистецтвом згодом переросло для дівчини в роботу.
Після завершення університету Ісабель Койшет починає працювати у світі реклами і стає у ньому впливовою фігурою. Вона була директором рекламного агентства JWT, засновницею і керівником агентства Target, продюсером Едді Саети. Серед її клієнтів у рекламному бізнесі компанії British Telecom, Ford, Danone, BMW, Ikea, Evax, Renault, Peugeot, Winston, Kronenbourg, Pepsi, Kellogg, MCI, Philip Morris, Helene Curtis, Procter&Gamble, AT&T та багато інших.
1988 року відбувається режисерський дебют Ісабель — вона знімає картину «Занадто старий, щоб померти молодим», яка здобуває номінація на премію Гойя.
1996 року Койшет переїжджає у США, де знімає свій перший повнометражний фільм англійською мовою «Речі, які тобі ніколи не казали». Ця стрічка також стає номінанткою на премію Гойя. Через рік у Ісабель народжується донька Зоя.
1998 року у співпраці з французьким продюсером режисерка знімає іспаномовний фільм «Для тих, хто любить».
2000 року Койшет створила власну продюсерську компанію Miss Wasabi Films, яка займається зйомками повнометражних художніх і документальних фільмів, відеокліпів.
Міжнародний успіх Ісабель Койшет принесла драма «Моє життя без мене» (2003) — екранізація оповідання Ненсі Кінкейд з Сарою Поллі у головній ролі. Іспансько-канадську стрічку було високо оцінено на Берлінському кінофестивалі.
2005 року режисерка продовжила співпрацю з Сарою Поллі у стрічці «Таємне життя слів», яка отримала чотири нагороди Гойя. Цього ж року вона взяла участь у колективному проекті «Париже, я люблю тебе» разом з іншими 18 відомими режисерами.
2008 року вийшла наступна робота Койшет — екранізація роману Філіпа Рота «Елегія» з Пенелопою Крус у головній ролі. Прем'єра фільму відбулася на Берлінському кінофестивалі.
2009 року завершилися зйомки фільму «Мапа звуків Токіо»[2]. Цей фільм знімався у Токіо і має японську тематику, оскільки за словами Койшет, вона дуже близька до японської культури. Прем'єра стрічки відбулася у рамках Каннського кінофестивалю. Того ж року Койшет увійшла до складу журі Берлінського кінофестивалю.
Фільмографія
Повнометражні
- 2019 — Еліса і Марчела / Elisa y Marcela
- 2018 — Книжковий магазин / The Bookshop
- 2009 — Мапа звуків Токіо / Map of the Sounds of Tokyo
- 2008 — Елегія / Elegy
- 2005 — Таємне життя слів / The Secret Life of Words
- 2003 — Моє життя без мене / My Life Without Me
- 1998 — Для тих, хто любить / A los que aman
- 1996 — Речі, які я тобі ніколи не казала / Things I Never Told You
- 1989 — Занадто старий, щоб померти молодим / Demasiado viejo para morir joven
Короткометражні
- 2008 — Ти не говориш зі мною за життя, коли я помираю / No me hablas de vida cuando estoy muriendo
- 2006 — Париже, я люблю тебе / Paris, je t'aime (фрагмент «Bastille»)
- 2004 — Є причина! / ¡Hay motivo! (фрагмент «La insoportable levedad del carrito de la compra»)
- 1984 — Дивись і побачиш / Mira y verás
Повнометражні
- 2011 — Слухаючи суддю Гарсона / Escuchando al juez Garzón
- 2003 — Подорож у серце страждання / Viaje al corazón de la tortura
Короткометражні
- 2010 — Арал. Втрачений берег / Aral. El mar perdido
- 2009 — 50 років Каталанському телебаченню (11-та серія) / 50 años de. La mujer, cosa de hombres
- 2007 — Невидимі / Invisibles
Нагороди і номінації
Загалом Ісабель Койшет має 32 нагороди і 13 номінацій[3], зокрема:
- 2019 — номінація на «Золотого ведмедя» 69-го Берлінського міжнародного кінофестивалю за фільм «Еліса і Марчела».
- 2009 — номінація на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю за фільм «Мапа звуків Токіо»
- 2008 — премія Гойя за найкращий документальний фільм «Невидимі»
- 2008 — номінація на «Золотого ведмедя» Берлінського кінофестивалю за фільм «Елегія»
- 2006 — премія Гойя за найкращий оригінальний сценарій і найкращу режисуру за фільм «Таємне життя слів»
- 2005 — премія Ліни Манджакапре Венеційського кінофестивалю за фільм «Таємне життя слів»
- 2005 — номінація на премію Гойя за найкращий документальний фільм «Є привід!»
- 2004 — премія Гойя за найкращий адаптований сценарій для фільму «Моє життя без мене»
- 2004 — номінація на премію Гойя за найкращу режисуру для фільму «Моє життя без мене»
- 2003 — номінація на Європейський кіноприз за фільм «Моє життя без мене»
- 2003 — номінація на «Золотого ведмедя» Берлінського кінофестивалю за фільм «Моє життя без мене»
- 2003 — нагорода гільдії арт-хаусних фільмів Берлінського кінофестивалю за фільм «Моє життя без мене»
- 1997 — номінація на премію Гойя за найкращий оригінальний сценарій для фільму «Речі, які я тобі ніколи не казала»
- 1990 — номінація на премію Гойя як найкращий новий режисер за фільм «Занадто старий, щоб померти молодим»
Посилання
- Офіційний сайт(ісп.)(англ.)(яп.)
- Ісабель Койшет на сайті IMDb (англ.)
- Сторінка Ісабель Койшет на Clubcultura.com(ісп.)