Іслямов Ленур Едемович

Ленур Едемович Іслямов (нар. 1 січня 1966 року, Бекабад, Узбецька РСР) — російський та український бізнесмен кримськотатарського походження. Лідер «громадянської блокади Криму». Віце-президент Світового конгресу кримських татар[2]. Генеральний директор і власник кримськотатарського телеканалу «ATR»[3].

В.о. заступника голови «ради міністрів» Республіки Крим (тимчасова окупаційна влада РФ в Криму)
2 квітня  28 травня 2014
Попередник посаду засновано
Наступник Руслан Бальбек
Віце-президент Світового Конгресу кримських татар
2015  дотепер
Народився 1 січня 1966(1966-01-01) (56 років)
Бекабад, Узбецька РСР
Відомий як підприємець
Громадянство  Росія
 Україна[1]
Національність кримський татарин
Освіта Ташкентська державна медична академія
Висловлювання у Вікіцитатах

Через деякий час після початку тимчасової анексії Криму Росією ненадовго зайняв пост заступника Голови ради міністрів так званої «Республіки Крим». Живе в Україні, володіє 97 % кримськотатарської телекомпанії ATR[3]. Один із організаторів кримськотатарського батальйону, дислокованого в Херсонській області.

28 травня 2014 року відсторонений від посади віце-прем'єра Криму. 2015 прокуратура РФ і ФСБ порушили кримінальну справу, згодом Ленура було оголошено у федеральний розшук. 18 лютого 2019 року Шевченківський суд Києва зобов'язав СБУ порушити кримінальну справу стосовно Іслямова за підозрою в держзраді[джерело?].

Життєпис

1998 року займався експортом автомобілів до РФ, 1999 очолив весь експорт автомобілів, вироблених в Узбекистані, до РФ.

2004 заснував банк «Аташе», який 2007 був проданий за 20 млн доларів. 2006 — створив компанію «КМЧ», яку 2010 продав за 3,6 млрд рублів.

2009 — почав дистрибуцію автомобілів, вироблених в Україні, до РФ. З 2011 року є ексклюзивним дистриб'ютором автомобілів FAW в Україні та Росії. 2010 заснував Джаст Банк.

2010 увійшов до складу акціонерів телеканалу «ATR», після чого перезапустив телеканал (з 2-х годинного мовлення, телеканал перейшов на 24-х годинне мовлення і отримав від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України супутникову ліцензію).

2013 року профінансував і спродюсував, спільно з Ахтемом Сеітаблаєвим, фільм Хайтарма[4].

2013 — спільно з автором книги Валерієм Возгріним підготував до видання і випустив книги «Історія кримських татар» (4 томи). Став Президентом ГО «Кримська федерація національної боротьби „Куреш“».

2014 року, під час початку тимчасової анексії АР Крим, рішенням Курултаю і Меджлісу кримськотатарського народу був делегований, з тимчасовим мандатом (на два тижні), в уряд АР Крим, в якому повинен був займатися питаннями безпеки і облаштування кримських татар в АР Крим. Після закінчення двотижневого мандата, був відкликаний Меджлісом. Виконував обов'язки заступника голови ради міністрів Республіки Крим в складі окупаційної влади РФ (з 2 квітня по 28 травня 2014 року)[5].

3 травня 2015 — окупаційною владою РФ проти Іслямова було відкрито кримінальну справу за «прорив кордону», під час в'їзду до Криму Мустафи Джемілєва, якому окупаційна влада РФ заборонила в'їзд до Криму.

У 2014—2015 на Іслямова і його бізнес здійснювався тиск з вимогою продати канал ATR, який після відмови був закритий «владою» РФ, майно телеканалу заарештовано, а на журналістів і самого Іслямова відкрито кримінальні справи[6]. Іслямов покинув Крим, переїхавши на материкову частину України, де очолив блокаду Криму, ставши головою штабу і координатором громадянської блокади АР Крим[7].

У 20152016 роках був одним із організаторів кримськотатарського батальйону ім. Челебіджіхана, названого на честь Номана Челебіджіхана[8], та громадянського об'єднання «Аскер», яке здійснювало громадянський контроль над роботою прикордонників і митниці.

Батальйон мав стати прототипом майбутньої кримськотатарської армії[9]. Такий підхід розкритикував міністр МВС Аваков, зазначивши що в Україні не повинно бути батальйонів за національною ознакою, бо це «сприяє появі нових сепаратистських рухів»[10]. У червні 2016 року кримськотатарський батальйон зайняв позиції на Чонгарі в Херсонській області[11].

В лютому 2017 року бійці ЗСУ проводили навчання поблизу позицій формування «Аскер», через що стався конфлікт, в ході якого було пошкоджено деякі з конструкцій, де розміщуються солдати. Спостережні пункти 34 батальйону та «Аскера» розташовано на відстані 200 м один від одного. Згодом журналіст Осман Пашаєв опублікував відео з вибаченнями командира 34 батальйону ЗСУ за інцидент. 13 лютого Рефат Чубаров зустрівся з тодішнім міністром оборони Степаном Полтораком, обговоривши інцидент.

Як стверджували представники «Медійної ініціативи», в таборі «Аскеру» було знайдено збройний арсенал, який конфіскувала поліція. БРДМ та мікроавтобус, яким планували доставити зброю до відділку поліції, було заблоковано «аскеровцями», це тривало до ранку. Іслямов, за даними цього ЗМІ, приїхав на місце події, і домовився щодо компромісу: зброю було передано МВС, а БРДМ та мікроавтобус — розблоковано.[12]

Іслямов є прихильником створення армії кримськотатарського народу в складі України[13].

23 травня 2016 року підтвердив інформацію про своє російське громадянство[14][15].

Я був громадянином Росії, і наразі залишився ним. І тут, в Україні, мені також видали український паспорт. А що тут такого? У нас на блокаді купа громадян Росії, Грузії, Туреччини, Канади, Узбекистану, Казахстану, які за Україну... Я - кримський татарин, і немає значення, який у мене паспорт.
Оригінальний текст (рос.)
Я был гражданином России, пока им и остался. И здесь, в Украине, мне тоже выдали украинский паспорт. А что в этом такого? У нас на блокаде полно граждан России, Грузии, Турции, Канады, Узбекистана, Казахстана, которые за Украину... Я - крымский татарин, и не имеет значения, какой у меня паспорт[16]

Кримінальне переслідування в Росії

На території Росії Іслямов звинувачується в скоєнні тяжких злочинів.

21 грудня 2015 року «прокурор» Криму Поклонська звинуватила його у диверсії. 21 січня 2016 року Поклонська повідомила, що Іслямова оголошено у федеральний розшук[17].

28 січня 2016 року Сбербанк Росії подав в Арбітражний суд Москви позов про визнання Іслямова банкрутом, сума позовних вимог сягала 1,16 млрд руб. Аналогічний позов на ту ж суму подано проти його дружини Ельвіри. Позови подано через заборгованість у кредитах, виданих фірмі «Квінгруп», поручителями за кредитами і бенефіціарами бізнесу є подружжя Іслямових[18].

Особисте життя

Дружина Ельвіра Іслямова, подружжя виховує сина, що навчається в Санкт-Петербурзькому університеті.

Примітки

  1. Іслямов про свій український паспорт
  2. В Анкарі стартував II Всесвітній конгрес кримських татар (ФОТОРЕПОРТАЖ). КримSOS. 1 серпня 2015.
  3. Владелец ATR Ленур Ислямов: «Я понял окончательно — нам не дадут вещать в Крыму» (рос.)
  4. Телеканал ATR выложил в свободный доступ фильм «Хайтарма». ATR. 12 квітня 2019.
  5. https://www.kommersant.ru/doc/2443105
  6. Собственник ATR Ленур Ислямов: Мне посылали сигнал — люди в крымской власти готовы купить канал. Причем, даже называли сумму (рос.)
  7. Блокада Криму нікуди не згорнулася - Іслямов. ТСН. 17 січня 2016.
  8. Номан Челебіджіхан — кримськотатарський політичний діяч, співорганізатор першого Курултаю, перший голова уряду проголошеної 1917 Кримської народної республіки
  9. 30.04.16 18:27 «Сейчас крымскотатарский народ поймет, что все-таки надо создавать собственную армию», — Ислямов
  10. 07.06.16 17:42 В Украине не должно быть батальонов, сформированных по национальному признаку, — Аваков
  11. 19.06.16 08:22 Флаг крымско-татарского батальона подняли на «Чонгаре». ФОТО
  12. «Аскер» против ВСУ. Крым.Реалии (рос.). Процитовано 17 січня 2020.
  13. Іслямов підтвердив наявність у нього двох паспортів і не бачить в цьому нічого поганого. ukranews.com. Українські новини. 23 травня 2016.
  14. Ислямов о своем российском гражданстве: Не на паспорт смотрите, а на поступки. gordonua.com. 23 травня 2016.
  15. Координатор блокады оккупированного Крыма Ислямов признал наличие российского гражданства
  16. Наталья Поклонская: Камера для Ислямова уже готова — в северной части нашей страны
  17. Ощадбанк подав позов про банкрутство організатора блокади Криму // РБК, 1 лютого 2016

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.