Ісодзакі Арата

Арата Ісодзакі (яп. 磯崎新 Ісодзакі Арата, нар. 23 липня 1931(19310723), Оїта) — японський архітектор.

Ісодзакі Арата
яп. 磯崎新
Народився 23 липня 1931(1931-07-23)[1][2][3] (90 років)
Ойта, Японія
Країна  Японія[4]
Діяльність архітектор, викладач університету
Alma mater Токійський університет
Знання мов японська[5]
Заклад Токійський університет
Членство Королівська академія мистецтв
Напрямок Метаболізм і Постмодернізм
Magnum opus Пала Альпітур і Палау-Сант-Жорді
У шлюбі з Miyawaki Aikod
Нагороди
Вхід до CaixaForum Barcelona (2001)
Мистецька вежа у Міто (1990)
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке слідує за ним: іменем цієї особи є Арата, а прізвищем — Ісодзакі.

Народився на острові Кюсю, в 1954 році закінчив Токійський університет. Професійну діяльність розпочав під орудою відомого архітектора і містобудівника Танге Кендзо. В 1963 році відкрив своє бюро, спочатку працюючи в стилі метаболізму, а потім (в 1970-і) перейшов до постмодернізму. Серед творінь Ісодзакі — стадіони, університетські кампуси, музеї. У своїх будівлях він часто використовує прості, абстрактні форми. Багато бере участь в конкурсах як член журі, вважає себе «першовідкривачем» талантів З. Хадід, Б. Чуми та Д. Лібескінда.

З 1968 року Ісодзакі демонструє в різних країнах виставку «Зруйнована заново Хіросіма», що показує його ставлення до процесів творення і руйнування, до містики і реальності.

Нагороди та визнання
  • 1967: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут[6]
  • 1975: Щорічна премія, Японський архітектурний інститут
  • 1983: Mainichi Art Award
  • 1986: Королівська золота медаль
  • 1987: Міжнародна премія «Архітектура в камені»
  • 1988: Премія пам'яті Арнольда Бруннера Американської академії та інституту мистецтв та літератури
  • 1990: Чиказька архітектурна премія
  • 1992: Почесна премія, Американський архітектурний інститут
  • 1994: RIBA Honorary Fellow
  • 1995: головний приз Венеційської бієнале.
  • 2019: Прітцкерівська премія[7][8]

Найвідоміші проекти

Шаблон:Incomplete list

  • 1962—1966: Бібліотека префектури Оїта[6]
  • 1972—1974: Муніципальний музей мистецтва Кітакюсю, Фукуока, Японія[6]
  • 1973—1974: Центральна бібліотека Кітакюсю, Фукуока, Японія[6]
  • 1974: Музей сучасного мистецтва, Гунма, Такасакі, Японія[9]
  • 1981—1986: Музей сучасного мистецтва (MOCA), Лос-Анджелес, США[9]
  • 1983—1990: спортивна арена для Літніх Олімпійських ігор, 1992, Барселона, Іспанія[6]
  • 1984—1987: будівля на площі Очаноміцу — Касальс-голл, Токіо, Японія[6]
  • 1985: Інтер'єр будівлі нічного клубу Паладіум (1985), Нью-Йорк, США[10]
  • 1986—1990: Арт-вежа Міто, Ібаракі, Японія[6]
  • 1987—1990: Team Disney, Флорида, США[6]
  • 1987—1989: Університет Бонда, — бібліотека, адміністративна будівля, будівля факультету гуманітарних наук Голд-Кост, Австралія[6]
  • 1987—1990: Міжнародний конференційний центр «КітаКюшу» Фукока, Японія[6]
  • 1987—1996: Павільйон спортивного комплексу Палафольс, Барселона, Іспанія
  • 1990—1994: Манггха, Краків, Польща[6]
  • 1991: Колізей Ла-Коруньї, Ла-Корунья, Галісія, Іспанія
  • 1991—1994: Музей сучасного мистецтва Нагі, Окаяма, Японія[6]
  • 1991—1995: Концертний зал Кіото, Кіото, Японія[6]
  • 1992—1998: Сторічний зал Нари, Нара, Японія[6]
  • 1993—1995: Будинок людини, Ла-Корунья, Іспанія[6]
  • 1993—1998: Granship-Shizuoka Convention and Arts Center, Сідзуока, Японія[6]
  • 1994—1999: COSI (музей), Колумбус (Огайо), США
  • 1998—2007: Шеньчженський культурний центр, Шеньчжень, Китай
    • Включаючі Шеньчженську бібліотеку та Шеньчженський концертний зал
  • 1999—2002: Новий вхід у CaixaForum Barcelona, Барселона, Іспанія
  • 1999—2009: Isozaki Atea, Більбао, Іспанія
  • 2000—2006: Torino Palasport Olimpico, Турин, Італія
  • 2003—2008: Музей Центральної академії образотворчих мистецтв у Пекіні, Китай
  • 2003—2010: Нова будівля концертного залу, Салоніки, Греція
  • 2003-: Гімалайський центр, Шанхай, Китай
  • 2004—2015: Павільйон «Японська армія у Другій світовій війні», Музейний кластер Цзяньчуань Ченду, Китай
  • 2006—2012: Дайманд-Айленд, місто Хошимін, В'єтнам
  • Веїл-Корнельський медичний коледж у Катарі, Освітянське містечко, неподалік від Дохи
  • 2011: Катарський національний конференц-центр[11]
  • 2012: Нова міська бібліотека у Маранелло, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)
  • 2012: D38 Office, Барселона, Іспанія[12]
  • 2015: Allianz Tower Мілан, Італія (Арата Ізодзакі та Андреа Маффей)[13]
  • 2015: Харбінський концертний зал Харбін, Китай

Проекти у виконанні на кінець 2010-х

Примітки
  1. http://www.encyclopedia.com/article-1G2-3070300073/isozaki-arata-1931.html
  2. Arata Isozaki
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Museum of Modern Art online collection
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. 2019 Pritzker Architecture Prize Media Kit. Pritzker Architecture Prize. The Hyatt Foundation. March 2019. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
  7. Arata Isozaki Named 2019 Pritzker Prize Laureate (англ.). ArchDaily. 5 березня 2019. Процитовано 5 березня 2019.
  8. Arata Isozaki | The Pritzker Architecture Prize (англ.). www.pritzkerprize.com. Процитовано 5 березня 2019.
  9. AD Classics: Museum of Modern Art, Gunma / Arata Isozaki. ArchDaily.
  10. L. Munuera, Ivan. «An Organism of Hedonistic Pleasures: The Palladium.» Log, 41. Fall 2017
  11. Frearson, Amy. Qatar National Convention Centre by Arata Isozaki. Dezeen. Процитовано 4 березня 2019.
  12. D38 Office / Arata Isozaki. ArchDaily.
  13. ALLIANZ Tower / Arata Isozaki + Andrea Maffei. ArchDaily. Процитовано 4 березня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.