Історичний музей (Стокгольм)

Музей історії є частиною центрального музейного агентства під назвою Statens historiska museer (SHMM) («Національні історичні музеї»). Іншими установами під егідою цього агентства є Королівський кабінет монет, англ. Tumba Papermill Museum та Шведська археологічна комісія (Arkeologiska uppdragsverksamheten або Arkeologerna)[4][5]. Музей є також одним з п'яти так званих ansvarsmuseum («музеї з обов'язками») у Швеції. Агентство покликане координувати діяльність між музеями, допомагати іншим музеям і розвивати контакти між музеями та іншими частинами шведської спільноти[6].

Фундаментом для того, щоб стати Історичним музеєм та Національним музеєм, була колекція мистецтва 16 століття короля Густава Вази в замку Гріпсхольм. Колекція виросла через придбання, подарунки і військову здобич за часів Шведської імперії. Деякі з колекцій були втрачені під час пожежі в замку Тре-Крон. У другій частині 18-го століття мистецтво і предмети старовини були придбані послами і членами королівської сім'ї і зібрані в Стокгольмському палаці. Після смерті короля Густава III в 1792 році колекції були передані шведському уряду. Того ж року Королівський музей (Kongl. Museum) відкрився в палаці. Це був один з перших громадських музеїв у світі. У 1846—47 роках музей переїхав з палацу в будинок Ріддерстольпа в Скеппсброн, де він існував до 1865 року. Згодом колекцію перевезли до Національного музею. Шведський археолог Стіг Веліндер стверджує, що історичний музей був фактично заснований з його розташування в Ridderstolp House в 1847[7].

Сучасний музей був заснований у 1866 році Бромом Емілем Хільдебрандом, який був директором його попередника як у Стокгольмському палаці, так і в Будинку Ріддерстольпа. Колекції музею були виставлені на першому поверсі нещодавно побудованого Національного музею. Територія незабаром стала занадто малою для обох музеїв. У 1876 році, коли були побудовані нові будівлі музею Північної Європи, було запропоновано, щоб у будівлі були також колекції й історичного музею. Дебати про місце історичного музею тривали десятиліттями до тих пір, поки Сігурд Курман не став зберігачем стародавніх пам'яток (riksantikvarie) і головою Шведської ради національної спадщини.   У липні 1923 року він переніс цю проблему в більш конкретне русло. Головною метою нового музею стало навести порядок у хаотичних колекціях, а неопубліковані наукові статті стали називати «корфом»[8].

У 1929 році шведський уряд висловив припущення, що колишні військові казарми і стайні у Сторгатані в міському блоці, відомому як «Крюббан» («шпаргалка»), можуть бути виділені музею. Архітектурний конкурс відбувся в 1930 році для запропонованого переобладнання блоку в придатне приміщення для музею. Жоден з переможців не оголошувався. Архітектори Бенгт Ромаре, Джордж Шерман та інженером Госта Нільссон розробили проект нового музею у співпраці з Curman, Національною радою з питань власності та Радою національної спадщини[8].

Східна частина

У 1932 році уряд Швеції надав кошти на будівництво офіційних будівель для створення робочих місць під час депресії. Деякі з них використовувалися для побудови музею в 1934—39. Плани музею не були завершені до 1936 року[9] .

Головна будівля, спроектована Ромарем і Шерманом 1935—1940 рр., відображає амбівалентність між домінуючим сучасним стилем епохи та історичним контекстом, наведеним не тільки в контексті вимог, але і в гармонії до казарм і стайні 19-го століття, розташованих на південь від музею. Головна будівля утворює компактний блок, що робить відступ назад від вулиці, щоб залишити простір для привокзальної площі. Музей складається з чотирьох двоповерхових і триповерхових блокових споруд, що оточують внутрішній дворик, що надає йому вигляд фортеці. Фасад строгий і прикрашений скульптурами, зробленими Брором Маркландом (доданий в 1959 році) і рельєфами художника Роберта Нільссона. У дворі біля басейну знаходиться скульптура під назвою Näcken (The Neck) Карла Frisendahl[10].

Бронзові двері

Бронзові двері

Більшість прикрас музею було відібрано через серію конкурсів. У 1938 році Маркунд виграв конкурс на створення головного входу в музей. Двері, які називаються «Історичні ворота», зайняли тринадцять років роботи. Вони були закінчені і відкриті в 1952 році. Двері фінансувалися благодійником Євою Боннієр. Двері мають висоту 4,5 метрів (15 ft) і важать близько 1 тонни (2 200 lb) кожна. Виготовлені з бронзи. Двері зображують історію Швеції від кам'яного віку до середньовіччя. Ліві двері представляють язичницьку епоху з Одіном як центральною фігурою, в той час як права двері зображують Ансгара і християнську епоху. Відзначене відхилення від історичної теми — зображення стандартної пляшки пива 1950-х років на крайній правій стороні правої частини дверей[11].

Золоте намисто, один з предметів у Золотій кімнаті

Інтер'єр музею просторий, з приміщенням для постійних і спеціальних виставок. Постійні експозиції розташовуються в хронологічному порядку в кімнатах з видом на внутрішній дворик, з дохристиянськими колекціями на першому поверсі та колекціями приблизно з 800 року на другому поверсі. Зали постійно оновлюються з адаптацією до нових технологій і для розміщення нових виставок. Прихожа була відремонтована в 1994 році, щоб скласти сучасне враження про середньовічний лицарський зал. Підлога була закладена каменем, а викладені в стелі балки були з бетону[12] .

Основу під центральним двором — 700 м2 (7 500 sq ft) становить Бетонний склеп, відомий як Золота кімната[13][14], де на дисплеї з'являється велика кількість золотих і срібних предметів. Він був побудований в 1994 році і оплачений за рахунок коштів Фонду Кнута та Аліси Валленберг. Розроблений архітектором Лейфом Бломбергом, він нагадує містичне культове місце з зображенням свердловини Міміра посеред виставкового залу. Підлога і стовпи в приміщенні виконані з вапняку і діабазу, а декор виконаний з кованого заліза. Доступ до нього здійснюється через підземний перехід з передпокою[15] . У кімнаті знаходиться близько 3000 об'єктів, зроблених із загальної кількості 52 кг (115 lb) золота і більше 200 кг (440 lb) срібла. Приміщення має підвищену безпеку, що сприяє тому, що більшість золотих предметів могли бути виставлені широкій публіці[16].

Скогський гобелен

При плануванні Курман спочатку визначив, як будуть виставлятися колекції. Він запозичив ідеї з сучасних виставок, промислових ярмарків і вітрин. Ідея полягала в тому, щоб заманити і заперечити скептицизм вчених, які вважали музей головним чином науковою установою. Це один з найбільших музеїв у Швеції з більш ніж 10 мільйонами артефактів, зареєстрований під 34 000 інвентарних номерів, і одним з найбільших колекцій старожитностей в Європі[17]. На дисплеї знаходиться близько 6200 об'єктів. У 2011 році інформація про 480 тисяч об'єктів музею була доступна через онлайн-базу даних. 65 000 з цих записів було проілюстровано малюнками або фотографіями. База даних також містила інформацію про 55 900 місць у Швеції, де були зроблені археологічні знахідки та близько 267,300 кісткових знахідок (загальна вага близько 111 тонн). База даних постійно розширюється і оновлюється[18]. Колекція вікінгів складається з об'єктів близько 800—1050 років, у тому числі зброї, скрині Mästermyr, археологічних знахідок з торгового центру «Вікінг», Бірки, об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО із Бйоркйо, релігійних предметів епохи, привезених додому з подорожей в інші частини світу, а також тисячі знахідок, пов'язаних з повсякденним життям цього періоду[19].

Найбільш помітними об'єктами в колекції «Золота кімната» є комірці, які датуються близько 350—500 років, виготовлені із золота з римських монет[20]. У кімнаті також містяться ювелірні вироби з срібла вікінгів, коштовні реліквії з середньовіччя, монети, урочисті мечі та військова здобичі. Велика кількість збережених об'єктів, зроблених з дорогоцінних металів, пояснюється законом, виданим у 17-му столітті, який зазначає, що всі такі знахідки, які були старші ста років і без власника, викуплені урядом і направлені Музей історії. Закон досі діє. Колекція музею шведського церковного мистецтва є великою, а її походження датується від 12 століття до періоду після реформації. Вона містить такі предмети, як дерев'яні скульптури, вівтарі й розп'яття[21]. У текстильній палаті зберігаються текстильні роботи середньовіччя. Об'єкти — це переважно текстильні вироби, які використовуються в церквах або жрецями та єпископами. Найстаріший і найбільш відомий об'єкт 13-го століття є гобелен з Скогської Церкви, англ. Skog tapestry[22]. Він був знайдений в 1912 році, обгорнутим навколо весільної корони. Іншим гобеленом є швед. Grödinge tapestry.

Перша всеосяжна виставка в музеї відкрилася 17 травня 1943 року. Вона носила назву англ. Ten thousand years in Sweden, включала виставки від кам'яного віку до середньовіччя. З того часу музей неодноразово змінював і переробляв постійні виставки, а також щорічно проводив кілька нових спеціальних виставок. Вони часто пов'язані з певною темою, яка наразі обговорюється, або іншою темою. Деякі спеціальні виставки називались[23] :

• Luxury products and unique portraits, 1997, exports from the Roman Empire to Scandinavia.[24]
• Snow White and The Madness of Truth, 2004, an art installation that lead to an international controversy.[25]
• Save History!, 2009, on how global warming and pollution destroys the cultural heritage.[26]
• Boundless — a global voyage of discovery, 2011, about how different cultures have met and influenced each other throughout history.[27]
• Three centuries of friendship between Russia and the Netherlands, 2013, with objects on loan from museums, archives and libraries in Russia and the Netherlands.[28]
• Hidden stories, 2015, an exhibition interwoven in the permanent exhibitions with notes and stories highlighting sexuality and gender identity by providing an alternate view on history.[29]

У 2010 році відкрилася нова постійно діюча виставка «Історія Швеції». У ній висвітлюються особисті речі, пов'язані з віхами та переломними подіями шведської історії протягом останніх 1000 років. У 2011 році музей створив свою першу виставку під ключ: «Ми називаємо їх вікінгами» у співпраці з австрійським Museums Partner та Studio Exhibit. Виставка з двох частин демонструє інші аспекти життя вікінгів, ніж стереотипні варварські рейдери. Станом на 2015 виставка відвідала ряд місць у Європі та Північній Америці[30][31].

• 
  Залізний шолом з 7-го століття із Поховальної лодіїl
• 
  Середньовічний купель з церкви Няс
• 
  Камінь з рунічним текстом з церкви Няс, Вестерйотланд
• 
  Доісторичний камінь, що показує цифри з Германо-скандинавської міфології
• 
  Дерев'яний релікварій з церкви Еріксберг, Вестерйотланд
• 
  Хрестильний шрифт з церкви в Старркярр, Вестерйотланд
• 
  Церковний шрифт кінця 13 століття

• Collections of the Swedish History Museum on Flickr
• The History Museum Database (open and searchable)