Історичний музей (Стокгольм)

Шведський музей історії (швед. Historiska museet or Statens historiska museum) — музей, розташований у Стокгольмі, Швеція. Музей охоплює шведську археологію та історію культури від мезоліту до наших днів. Заснований у 1866 році, він функціонує як урядове агентство і має завдання зберегти історичні елементи Швеції, а також сприяти доступності знань про історію громадськості.

Історичний музей
59°20′05″ пн. ш. 18°05′25″ сх. д.
Тип історичний і національний музей
Тема колекція
Частина від National Historical Museums of Swedend
Країна  Швеція
Розташування Östermalmd
Адреса Narvavägend
Засновник Bror Emil Hildebrandd
Засновано 1934
Директор Katherine Hauptmand
Сайт historiska.se
historiska.se/home/
Історичний музей (Стокгольм) (Швеція)

Джерела:
    • Survey of GLAM open access policy and practiced[1][2][3]

  •  Історичний музей у Вікісховищі

    Початок музею — це колекції мистецьких та історичних об'єктів, зібраних шведськими монархами з 16 століття. Він має ряд постійних виставок і щорічно проводить спеціальні виставки, прив'язані до поточних подій.

    Функції

    Музей історії є частиною центрального музейного агентства під назвою Statens historiska museer (SHMM) («Національні історичні музеї»). Іншими установами під егідою цього агентства є Королівський кабінет монет, англ. Tumba Papermill Museum та Шведська археологічна комісія (Arkeologiska uppdragsverksamheten або Arkeologerna)[4][5]. Музей є також одним з п'яти так званих ansvarsmuseum («музеї з обов'язками») у Швеції. Агентство покликане координувати діяльність між музеями, допомагати іншим музеям і розвивати контакти між музеями та іншими частинами шведської спільноти[6].

    Історія

    Фундаментом для того, щоб стати Історичним музеєм та Національним музеєм, була колекція мистецтва 16 століття короля Густава Вази в замку Гріпсхольм. Колекція виросла через придбання, подарунки і військову здобич за часів Шведської імперії. Деякі з колекцій були втрачені під час пожежі в замку Тре-Крон. У другій частині 18-го століття мистецтво і предмети старовини були придбані послами і членами королівської сім'ї і зібрані в Стокгольмському палаці. Після смерті короля Густава III в 1792 році колекції були передані шведському уряду. Того ж року Королівський музей (Kongl. Museum) відкрився в палаці. Це був один з перших громадських музеїв у світі. У 1846—47 роках музей переїхав з палацу в будинок Ріддерстольпа в Скеппсброн, де він існував до 1865 року. Згодом колекцію перевезли до Національного музею. Шведський археолог Стіг Веліндер стверджує, що історичний музей був фактично заснований з його розташування в Ridderstolp House в 1847[7].

    Сучасний музей був заснований у 1866 році Бромом Емілем Хільдебрандом, який був директором його попередника як у Стокгольмському палаці, так і в Будинку Ріддерстольпа. Колекції музею були виставлені на першому поверсі нещодавно побудованого Національного музею. Територія незабаром стала занадто малою для обох музеїв. У 1876 році, коли були побудовані нові будівлі музею Північної Європи, було запропоновано, щоб у будівлі були також колекції й історичного музею. Дебати про місце історичного музею тривали десятиліттями до тих пір, поки Сігурд Курман не став зберігачем стародавніх пам'яток (riksantikvarie) і головою Шведської ради національної спадщини.   У липні 1923 року він переніс цю проблему в більш конкретне русло. Головною метою нового музею стало навести порядок у хаотичних колекціях, а неопубліковані наукові статті стали називати «корфом»[8].

    У 1929 році шведський уряд висловив припущення, що колишні військові казарми і стайні у Сторгатані в міському блоці, відомому як «Крюббан» («шпаргалка»), можуть бути виділені музею. Архітектурний конкурс відбувся в 1930 році для запропонованого переобладнання блоку в придатне приміщення для музею. Жоден з переможців не оголошувався. Архітектори Бенгт Ромаре, Джордж Шерман та інженером Госта Нільссон розробили проект нового музею у співпраці з Curman, Національною радою з питань власності та Радою національної спадщини[8].

    Архітектура

    Східна частина

    У 1932 році уряд Швеції надав кошти на будівництво офіційних будівель для створення робочих місць під час депресії. Деякі з них використовувалися для побудови музею в 1934—39. Плани музею не були завершені до 1936 року[9] .

    Зовнішній вигляд

    Головна будівля, спроектована Ромарем і Шерманом 1935—1940 рр., відображає амбівалентність між домінуючим сучасним стилем епохи та історичним контекстом, наведеним не тільки в контексті вимог, але і в гармонії до казарм і стайні 19-го століття, розташованих на південь від музею. Головна будівля утворює компактний блок, що робить відступ назад від вулиці, щоб залишити простір для привокзальної площі. Музей складається з чотирьох двоповерхових і триповерхових блокових споруд, що оточують внутрішній дворик, що надає йому вигляд фортеці. Фасад строгий і прикрашений скульптурами, зробленими Брором Маркландом (доданий в 1959 році) і рельєфами художника Роберта Нільссона. У дворі біля басейну знаходиться скульптура під назвою Näcken (The Neck) Карла Frisendahl[10].

    Бронзові двері

    Бронзові двері

    Більшість прикрас музею було відібрано через серію конкурсів. У 1938 році Маркунд виграв конкурс на створення головного входу в музей. Двері, які називаються «Історичні ворота», зайняли тринадцять років роботи. Вони були закінчені і відкриті в 1952 році. Двері фінансувалися благодійником Євою Боннієр. Двері мають висоту 4,5 метрів (15 ft) і важать близько 1 тонни (2 200 lb) кожна. Виготовлені з бронзи. Двері зображують історію Швеції від кам'яного віку до середньовіччя. Ліві двері представляють язичницьку епоху з Одіном як центральною фігурою, в той час як права двері зображують Ансгара і християнську епоху. Відзначене відхилення від історичної теми — зображення стандартної пляшки пива 1950-х років на крайній правій стороні правої частини дверей[11].

    Інтер'єр

    Золоте намисто, один з предметів у Золотій кімнаті

    Інтер'єр музею просторий, з приміщенням для постійних і спеціальних виставок. Постійні експозиції розташовуються в хронологічному порядку в кімнатах з видом на внутрішній дворик, з дохристиянськими колекціями на першому поверсі та колекціями приблизно з 800 року на другому поверсі. Зали постійно оновлюються з адаптацією до нових технологій і для розміщення нових виставок. Прихожа була відремонтована в 1994 році, щоб скласти сучасне враження про середньовічний лицарський зал. Підлога була закладена каменем, а викладені в стелі балки були з бетону[12] .

    Золота кімната

    Основу під центральним двором — 700 м2 (7 500 sq ft) становить Бетонний склеп, відомий як Золота кімната[13][14], де на дисплеї з'являється велика кількість золотих і срібних предметів. Він був побудований в 1994 році і оплачений за рахунок коштів Фонду Кнута та Аліси Валленберг. Розроблений архітектором Лейфом Бломбергом, він нагадує містичне культове місце з зображенням свердловини Міміра посеред виставкового залу. Підлога і стовпи в приміщенні виконані з вапняку і діабазу, а декор виконаний з кованого заліза. Доступ до нього здійснюється через підземний перехід з передпокою[15] . У кімнаті знаходиться близько 3000 об'єктів, зроблених із загальної кількості 52 кг (115 lb) золота і більше 200 кг (440 lb) срібла. Приміщення має підвищену безпеку, що сприяє тому, що більшість золотих предметів могли бути виставлені широкій публіці[16].

    Колекції

    Скогський гобелен

    При плануванні Курман спочатку визначив, як будуть виставлятися колекції. Він запозичив ідеї з сучасних виставок, промислових ярмарків і вітрин. Ідея полягала в тому, щоб заманити і заперечити скептицизм вчених, які вважали музей головним чином науковою установою. Це один з найбільших музеїв у Швеції з більш ніж 10 мільйонами артефактів, зареєстрований під 34 000 інвентарних номерів, і одним з найбільших колекцій старожитностей в Європі[17]. На дисплеї знаходиться близько 6200 об'єктів. У 2011 році інформація про 480 тисяч об'єктів музею була доступна через онлайн-базу даних. 65 000 з цих записів було проілюстровано малюнками або фотографіями. База даних також містила інформацію про 55 900 місць у Швеції, де були зроблені археологічні знахідки та близько 267,300 кісткових знахідок (загальна вага близько 111 тонн). База даних постійно розширюється і оновлюється[18]. Колекція вікінгів складається з об'єктів близько 800—1050 років, у тому числі зброї, скрині Mästermyr, археологічних знахідок з торгового центру «Вікінг», Бірки, об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО із Бйоркйо, релігійних предметів епохи, привезених додому з подорожей в інші частини світу, а також тисячі знахідок, пов'язаних з повсякденним життям цього періоду[19].

    Найбільш помітними об'єктами в колекції «Золота кімната» є комірці, які датуються близько 350—500 років, виготовлені із золота з римських монет[20]. У кімнаті також містяться ювелірні вироби з срібла вікінгів, коштовні реліквії з середньовіччя, монети, урочисті мечі та військова здобичі. Велика кількість збережених об'єктів, зроблених з дорогоцінних металів, пояснюється законом, виданим у 17-му столітті, який зазначає, що всі такі знахідки, які були старші ста років і без власника, викуплені урядом і направлені Музей історії. Закон досі діє. Колекція музею шведського церковного мистецтва є великою, а її походження датується від 12 століття до періоду після реформації. Вона містить такі предмети, як дерев'яні скульптури, вівтарі й розп'яття[21]. У текстильній палаті зберігаються текстильні роботи середньовіччя. Об'єкти — це переважно текстильні вироби, які використовуються в церквах або жрецями та єпископами. Найстаріший і найбільш відомий об'єкт 13-го століття є гобелен з Скогської Церкви, англ. Skog tapestry[22]. Він був знайдений в 1912 році, обгорнутим навколо весільної корони. Іншим гобеленом є швед. Grödinge tapestry.

    Виставки

    Перша всеосяжна виставка в музеї відкрилася 17 травня 1943 року. Вона носила назву англ. Ten thousand years in Sweden, включала виставки від кам'яного віку до середньовіччя. З того часу музей неодноразово змінював і переробляв постійні виставки, а також щорічно проводив кілька нових спеціальних виставок. Вони часто пов'язані з певною темою, яка наразі обговорюється, або іншою темою. Деякі спеціальні виставки називались[23] :

    • Luxury products and unique portraits, 1997, exports from the Roman Empire to Scandinavia.[24]
    • Snow White and The Madness of Truth, 2004, an art installation that lead to an international controversy.[25]
    • Save History!, 2009, on how global warming and pollution destroys the cultural heritage.[26]
    • Boundless — a global voyage of discovery, 2011, about how different cultures have met and influenced each other throughout history.[27]
    • Three centuries of friendship between Russia and the Netherlands, 2013, with objects on loan from museums, archives and libraries in Russia and the Netherlands.[28]
    • Hidden stories, 2015, an exhibition interwoven in the permanent exhibitions with notes and stories highlighting sexuality and gender identity by providing an alternate view on history.[29]

    У 2010 році відкрилася нова постійно діюча виставка «Історія Швеції». У ній висвітлюються особисті речі, пов'язані з віхами та переломними подіями шведської історії протягом останніх 1000 років. У 2011 році музей створив свою першу виставку під ключ: «Ми називаємо їх вікінгами» у співпраці з австрійським Museums Partner та Studio Exhibit. Виставка з двох частин демонструє інші аспекти життя вікінгів, ніж стереотипні варварські рейдери. Станом на 2015 виставка відвідала ряд місць у Європі та Північній Америці[30][31].

    Галерея

    Примітки

    1. Wallace A., McCarthy D. Survey of GLAM open access policy and practice, October 31, 2019 // Google Таблиці — 2019.
    2. Wallace A., McCarthy D. Survey of GLAM open access policy and practice, April 30, 2020 // Google Таблиці — 2020.
    3. McCarthy D. Survey of GLAM open access policy and practice, August 3, 2021 (English) // Google Таблиці — 2021.
    4. National Historical Museums. www.shmm.se. Statens historiska museer. Архів оригіналу за 21 червня 2006. Процитовано 4 листопада 2015.
    5. Nu byter vi namn och skepnad! [We are changing our name and form!]. www.arkeologerna.com. Arkeologerna. Процитовано 4 листопада 2015.
    6. Task and responsibilities. www.shmm.se. Statens historiska museer. Процитовано 4 листопада 2015.
    7. Hildebrand, Bengt (1971–1973). «Bror Emil Hildebrand» (Swedish). Svenskt biografiskt lexikon. 19. Stockholm: National Archives of Sweden. p. 38. https://sok.riksarkivet.se/SBL/Presentation.aspx?id=13581. Процитовано 4 листопада 2015.
    8. Andrén, Erik (1967). Nordiska museet – arkitekttävlingen och museibygget [Nordic Museum – the design competition and the building of the museum]. Stockholm: Fataburen. с. 31–42.
    9. "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
    10. Johan Mårtelius (1999). Norra innerstaden. Guide till Stockholms arkitektur (вид. 2nd). Stockholm: Arkitektur Förlag AB. с. 54. ISBN 91-86050-41-9.
    11. Nilsson, Stafan. En pilsner i porten [A pilsner at the gate]. www.sfv.se. National Property Board of Sweden. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 листопада 2015. Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
    12. "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
    13. "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
    14. Historiska museet i Stockholm [Swedish History Museum in Stockholm]. www.sfv.se. National Property Board of Sweden. Процитовано 12 жовтня 2015.
    15. "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
    16. Historiska museet. www.sfv.se. National Property Board of Sweden. Архів оригіналу за 5 March 2016. Процитовано 3 листопада 2015.
    17. Sök [Search]. www.historiska.se. Historiska museet. Процитовано 10 листопада 2015.
    18. Vikingar [Vikings]. www.historiska.se. Historiska museet. Процитовано 10 листопада 2015.
    19. Andersson, Kent (2011). Guldålder : svenska arkeologiska skatter [A golden age: Swedish archeological treasures]. Uppsala: Baldersson. ISBN 978-91-978024-3-7.
    20. Medeltida konst [Medieval art]. www.historiska.se. Historiska museet. Процитовано 10 листопада 2015.
    21. Textilkammaren [The Textile Chamber]. www.historiska.se. Historiska museet. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
    22. "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
    23. Alton, Peder (11 листопада 1997). Utställning: Lyxprodukter och unika porträtt. Historiska museet visar romarrikets export till Skandinavien [Luxury products and unique portraits. The History Museum shows exports from the Roman Empire to Scandinavia]. www.dn.se. Dagens Nyheter. Процитовано 11 листопада 2015.
    24. Kihlström, Staffan (17 січня 2004). Ambassadör förstörde konst [Ambassador destroyed art]. www.dn.se. Dagens Nyheter. Процитовано 12 жовтня 2015.
    25. Curman, Sofia (24 березня 2009). Ny utställning om klimathotet mot kulturarvet [New exhibition about the threat to cultural heritage posed by global warming]. www.dn.se. Dagens Nyheter. Процитовано 11 листопада 2015.
    26. Lundell, Linnéa. Gränslöst– en global utställning på Historiska museet [Boundless – a global voyage of discovery at the National Historical Museum]. www.diva-portal.org. Uppsala University. Процитовано 11 листопада 2015.
    27. Apresian, Armen. Tre sekel av vänskap mellan Ryssland och Holland på utställning på Historiska museet. www.sputniknews.com. Rysslands röst. Процитовано 11 листопада 2015.[недоступне посилання з 01.12.2017]
    28. Hill, Siri (30 липня 2015). Hur många transmän gömde sig i armén? [How many trans men hid in the army?]. www.sverigesradio.se. Sveriges Radio. Процитовано 11 листопада 2015.
    29. We Call Them Vikings. www.historiska.se. Historiska museet. Процитовано 11 листопада 2015.
    30. We call them Vikings. www.museumspartner.com. Museumspartner GmbH. Процитовано 11 листопада 2015.

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.