Купель

Перші відомості про село Купель відносяться до глибокої давнини 1640 року, проте якоїсь писемної згадки про село в давнину або точні відомості про його заснування, на жаль, не відомі.

Існують дані, проте не зовсім точні, що в цій місцевості раніше видобували якусь руду. З різних країв приїжджали сюди наймані робочі і прості селяни на видобуток руди, проте працювали вони лише в теплий період року. Але поселення тут так і не побудували — жили в тимчасових будівлях.

Пізніше земля навколо села переходить у власність пана Мошлинського. Поступово в цьому краї починають одне за одним виникати невеликі поселення. Населення, що проживало на цій території в основному займалося сільським господарством: сіяли жито, гречку, просо, льон, садили різні овочеві культури, м'яли коноплі, розводили свійських тварин — свиней, корів, коней, тримали птицю.

Цей процес активного заселення припадає на розвиток в царській Росії кріпацтва із усіма випливаючими звідси наслідками. Селянин дуже залежав від поміщика. Він повинен був у першу чергу відробити панщину, а потім уже працювати у себе в дома. Проте сам поміщик жив у Скалах Житомирської губернії, а слідкувати за господарством та наглядати за кріпаками залишав свого керуючого. Було збудовано невеликий млин, на якому селяни могли молоти своє зерно. Приїжджали сюди і з інших сіл та хуторів.

В 1861 році відбулося скасування кріпосного права. Купель з опіки пана Мошлинського переходить під опіку пана Шабинського. Проте село все одно залишалось не дуже великим. В 1913 році село викупив пан Булгак.

Під час подій Першої Світової війни через Купель проходили різні військові частини Південно-Західного фронту.

У період з 1917 по 1920 рр. через с. Купель проходили різноманітні військові частини та формування, проте ніяких воєнних дій вони за собою не приносили і місцеве населення залишалось вдома біля своїх господарств.

Після відступу поляків Купель перейшло до Радянського Союзу, та незабаром російські війська відступили і село стало нейтральною територією. Пізніше сюди приїжджає спільна російсько-польська комісія по встановленню кордону і Купель відходить до Польщі.

У 1918—1939 роках була організована невелика 4-х класна школа.

У вересні 1939 року село перейшло до складу УРСР. Після цього селяни чинили опір примусовій колективізації.

Під час Другої світової війни на нашій території поряд з німецькими та радянськими військами у воєнних діях брали участь також вояки із УПА.

У післявоєнний час життя в селі почало помаленьку налагоджуватись. Збудували колгосп імені Кірова, головою якого був обраний Котвицький О. Г. Головою сільської сади обрали Марца Дворецького. В 1947 році в будинку К. Лукаша створили перший магазин і першим продавцем в ньому була Шимкевич Ніна Станіславівна. Іще перед війною в селі створили сільську раду, яку очолив Юзік Рудницький. Пізніше сільську раду перевозять в Біловіж. У 50-х роках в приміщені школи запрацювала перша бібліотека. В післявоєнний час запрацювала й пошта (перший поштар — Кайданович Леонтій Іванович). В 60-70-ті роки соціальне та економічне життя населення набагато покращилось. Люди почали отримувати непогану заробітну плату, у цей час будують дорогу з кам'яним покриттям від Рокитного до Кам'яного, яка пройшла і через село Купель. В 70-ті роки проводиться масштабна меліорація заболочених земель, внаслідок якої купельчани отримали додатково значні площі сільськогосподорських угідь та пасовищ.

Купель має невелику кількість населення — 439 чоловік. В цьому селі нараховується понад 130 дворів. Особливістю села є багатонаціональне населення. За національним складом переважає українське населення. В селі є загальноосвітня школа І-ІІ ст., бібліотека, клуб, два магазини, храм української православної церкви «Всіх скорботливих радості», молитовний дім «Християн Віри Євангельської» і невеликий костьол.

За переписом населення 2001 року в селі мешкала 401 особа[1].

Перев'язко Вячеслав Павлович народився 18 серпня 1925 року в с. Купеля Рокитнівського району Рівненської обл. До війни закінчив 7 класів. В березні 1943 року пішов в партизанський загін ім. Дзержинського, з'єднання генерал-майора В. А. Бегми, де пробув до грудня в диверсійній групі. Захворів на тиф. Літаком був відправлений в м. Рязань де пролікувався до березня 1944 року. Потім поступив в військове училище. Після закінчення навчання було присвоєно звання молодшого лейтенанта і відправлено в війська Далекосхідного військового округу, де і зустрів Японську агресію. Був поранений на Китайській границі. Після одужання був переведений в внутрішні війська де прослужив до 1948 року. Помер в січні 2006 року. Нагороджений Орденом « За мужність» « Вітчизняної війни ıı ст.» Медаллю Жукова, Медаллю « Захиснику Вітчизни».

• Облікова картка с. Купель. Верховна Рада України.