Іштван Варро
Іштван Варро (угор. Varró István; 1697—1770) — угорський куман, останній відомий носій половецької мови.
| Іштван Варро | |
|---|---|
| угор. István Varró | |
| Народився | 1697[1] |
| Помер |
29 квітня 1770[1] Карцаг, Яс-Надькун-Сольнок, Угорщина |
| Країна |
 Угорщина |
| Національність | Половці |
Біографія
Іштван Варро походив з половців (інша назва кумани), які у XIII столітті в Угорському королівстві від монгольської навали хана Батия. За 500 років половці повністю асимілювалися з місцевим населенням. У XVIII столітті половецька мова (в Угорщині вона називалася куманською) не вживалася у побуті, але діти-кумани у школах вивчали молитви рідною мовою.
Іштван Варро був нотаріусом в місті Карцаг (у нинішньому медьє Яс-Надькун-Сольнок). У 1744 році делегація ясько-куманських представників прибула до Відня до імператриці Марії-Терезії Австрійської, щоб отримати певні привілеї. Іштван Варро був одним із цих делегатів. На запрошення історика та етнолога Адама Коллара він прочитав молитву «Отче наш» половецькою мовою.
Посилання
- Sévérien Salaville, « Un peuple de race turque christianisé au XIII×10{{{1}}} siècle : les Comans », Échos d'Orient, Vol. 17, No. , 1914, стор. 193–208.