Ієронім Яновський
Ієронім Яновський (світське ім'я — Яким; *1736, Полтавщина — †16 січня 1814, Новгород-Сіверський) — українській освітній та релігійний діяч, історик. Ректор Полтавської слов'янської семінарії. Архімандрит Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря
| Ієронім Яновський | |
|---|---|
| Народився |
1736 Полтавська губернія, Російська імперія або Мала Русь |
| Помер |
16 січня 1814 або 16 (28) січня 1814 Новгород-Сіверський, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | чернець, священник, ректор |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія (1659—1817) і Київська духовна академія |
| Заклад | Полтавська слов'янська семінарія |
| Посада | ректор |
| Конфесія | православ'я |
Біографія
Син священика. У 2-й половині 40-х — 50-х роках XVIII століття навчався у Києво-Могилянській академії, по закінченню якої висвячений на священика.
1763 Яновського призначено полтавським протопопом. З 1776, коли до Полтави прибув перший архієпископ Слов'янський і Херсонський (з місцем перебування в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі) Євгеній Булгаріс, Ієронім став членом Слов'янсько-Херсонської (пізніше Катеринославської) консисторії, а також активним помічником архієпископа.
За дорученням Булгаріса розробив пропозиції щодо утворення на базі школи півчих при Хрестовоздвиженському монастирі Полтавської слов'янської семінарії з 10-річним терміном навчання, де б навчалися представники усіх станів. Він же був і першим ректором семінарії (1778-1779).
1786 прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі, був її намісником.
1 січня 1799 висвячено у сан архімандрита Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря, 1800 переведено намісником до Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря.
1804 викликано до Санкт-Петербурґа на чергові священнослужіння та проповіді, але відмовився їхати, посилаючись на похилий вік.
Яновський — автор «Краткого описания Новгород-Северского Спасского монастыря», надрукованого в «Истории Российской иерархии».
Література
- Павловский И. Ф. Полтавцы. Полтава, 1914;
- Жук В. Н. Унікальна пам'ятка історії та культури. Полтава, 1993.