Іґґдрасілль
Іґґдрасілль (також Іґґдрасиль, швед. Yggdrasills, Yggdrasil, ще використовуються назви Мімамейд та Лерад) — у скандинавській міфолоґії це «Світове дерево»; велетенське дерево, що, як вважалось, об'єднує та підтримує усі дев'ять світів скандинавської космології. Часто припускають, що це ясен — загальноприйняте сьогодні у Скандинавії тлумачення. Інша версія стверджує: у минулому вважалось, що Іґдрассілль — це тис, що збігається з його описом в «Едді» як вічнозеленого. Асґард, Альвгейм та Ванагейм спочивають на гілках Іґґдрасілля. Його стовбур — це вісь світу, що проходить через центр Мідґарду, навколо якого розташовано Йотунгейм, і під яким лежить Нідавеллір або Свартальгейм. Три корені простягаються донизу до Гельгейму, Ніфльгейму та Муспельгейму, але лишень у першому світі розташовано джерело, з якого поливають Іґґдрасілль.
| Іґґдрасілль | |
 | |
| Місце розташування | Асґард |
|---|---|
| Персонаж твору | Старша Едда |
 | |
 Іґґдрасілль у Вікісховищі | |
Етимологія
Найпоширеніше тлумачення походження назви Іґґдрасілль — це виведення його з двох слів: Ygg «жахливий» та drasil «скакун», «кінь». Yggr вживається як епітет Одіна, що дає нам значення «скакун Одіна» — посилання на дев'ять ночей, які Одін провів, висячи на дереві, принесений у жертву самому собі, аби винайти руни. Шибеницю в скандинавській поезії називають «кінь повішених». Інше тлумачення — це «жахливий кінь», при цьому асоціації із Одіном є вторинними. Третя інтерпретація, дещо спірна, це «тис-колонна», що асоціює дерево із Eihwaz руною ᛇ. У староскандинавській мові Іґґдрасілль також називають Мімамейдр.
Іґґдрасілль в «Едді»
Під одним із коренів (Асґард) знаходиться священне джерело Урд, де живуть три норни, над якими навіть боги не мають влади. Вони щодня поливають дерево з правічного джерела, завдяки чому Іґґдрасілль є вічнозеленим. Під коренем Мідґарду знаходиться джерело Міміра.
Вісником на дереві (і таким чином між світами) є білка Рататоск. На верхівці крони сидить велетенський орел із соколом на чолі, що створює своїми могутніми крилами вітри у світах. Корінь Іґґдрасіллю в Ніфльгеймі гризе дракон Нідгьоґґ. Коза Гейдрун живе у кроні Іґдрассіллю та поїдає його листя. Чотири олені поїдають кору дерева, серед них Двалін.
Іґґдрасиль є центральним елементом переказу про Раґнарьок, кінець світу. Тільки двоє людей переживуть Раґнарьок, Лів та Лівтрасір, вони заховаються в лісі Годміміра, де меч Сурта безсилий.
Література
- Davidson, Hilda Ellis (1993). The Lost Beliefs of Northern Europe. Routledge. ISBN 0-203-40850-0.
- Dowden, Ken (2000). European Paganism: the Realities of Cult from Antiquity to the Middle Ages. Routledge. ISBN 0-415-12034-9.
- Dronke, Ursula (1997). The Poetic Edda: Volume II: Mythological Poems. Oxford University Press. ISBN 0-19-811181-9.
- Larrington, Carolyne (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics. ISBN 0-19-283946-2.
- Lindow, John (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford University Press. ISBN 0-19-515382-0.
- Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman's Library. ISBN 0-4608-7616-3.
- Schön, Ebbe (2004). Asa-Tors hammare, Gudar och Jättar i tro och Tradition. Fält & Hässler, Värnamo. ISBN 91-89660-41-2.
- Schröder, Franz Rolf (1931). Germanische Schöpfungsmythen. Germanisch-Romanische Monatsschrift 19: 1–26.
- Simek, Rudolf (2007). Dictionary of Northern Mythology. Translated by Angela Hall. D.S. Brewer. ISBN 978-0-85991-513-7.