Абелардо Фернандес

Народився 19 квітня 1970 року в місті Хіхон. На юнацькому рівні Абелардо виступав за кілька місцевих команд, після чого перейшов в академію хіхонського «Спортінга». У 1989 році він підписав з цим клубом професійний контракт. За «Спортінг» Абелардо виступав протягом 5 сезонів, у яких зіграв 178 матчів.

Абелардо під час виступів за «Барселону». 2000 рік.

В один із грандів іспанського футболу — «Барселону» — Абелардо перейшов у 1994 році вже сформованим гравцем, що має досвід виступу на великих міжнародних турнірах. За 7 років, проведених в «Барселоні», він двічі вигравав чемпіонат, Кубок і Суперкубок Іспанії, а також став переможцем двох європейських змагань — Кубка володарів Кубків і Суперкубка УЄФА. Останні роки Абелардо в Каталонії були зіпсовані травмами[1].

У віці 32 років Абелардо перейшов у «Алавес». Контракт, підписаний гравцем, був розрахований на 2 роки, але через один сезон іспанець завершив кар'єру. Причиною стали проблеми з коліном, що почалися у футболіста ще в «Барселоні»[2].

Протягом 1990—1992 років залучався до складу молодіжної збірної Іспанії. На молодіжному рівні зіграв у 19 офіційних матчах, забив 6 голів.

Брав участь в домашній для іспанців барселонській Олімпіаді 1992 року і виграв золоту медаль. У тому розіграші на рахунку Абелардо 2 м'ячі — у півфіналі Гані і у фінальному матчі з поляками.

4 вересня 1991 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в товариському матчі з Парагваєм. Брав участь у двох чемпіонатах світу (1994 року у США і 19984 року у Франції) і двох чемпіонатах Європи (1996 року в Англії і 2000 року у Бельгії та Нідерландах).

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 54 матчі, забивши 3 голи.

Після завершення кар'єри гравця Абелардо працював з дитячими та юнацькими командами рідного для нього «Спортінга». З 2008 по 2010 рік він очолював дубль хіхонців — «Спортінг Хіхон Б».

Перед початком сезону 2010-11 Абелардо очолив клуб четвертого по значущості іспанського дивізіону «Кандас», після чого недовго тренував клуб «Туїлла» з того ж дивізіону.

10 лютого 2012 року Абелардо повернувся в «Спортінг» (Хіхон) як помічник нового головного тренера першої команди Іньякі Техади[3]. В кінці сезону, після вильоту команди до Сегунди, Абелардо повернувся до роботи з другою командою, що грала в Сегунді Б[4].

4 травня 2014 року Абелардо замінив Хосе Рамона Сандовала на посаді головного тренера першої команди «Спортінга»[5] і очолював її в останніх п'яти іграх чемпіонату, в яких йому вдалося здобути три перемоги і дві нічиї[6] та кваліфікуватись у плей-оф за право виступів у Ла-Лізі[7]. Щоправда там у першому ж раунді його команда зазнала поразки від «Лас-Пальмаса» і залишилась у другому дивізіоні[8]. Проте в сезоні 2014/15 «Спортінг» виступив ще краще, зайнявши друге місце, й напряму вийшов у Ла Лігу[9].

У першому сезоні в еліті для Абелардо як тренера команда боролась за виживання і отримала право залишитись в еліті лише після перемоги у останньому матчі сезону проти «Вільяреала» (2:0)[10]. Перемінні турнірні успіхи (основна мета колективу була - утриматися в лізі), чергувалися із низкою прикрих невдач. Тому ейфорія від потрапляння до числа найкращих швидко розвіялася, а надмірні вимоги очільників клубу призвели до надмірної емоційності в колективі та суперечок. Відтак в січні 2017 року Фернандес полишив рідні пенати.

Перспективний тренер не довго перебував без роботи, вже влітку мав чимало пропозицій із клубів Сегунди та навіть Ла-Ліги. А в грудні 2017 року іспанські вболівальники з подивом довідалися, що Фернандес повернувся до Віторії, де завершував кар'єру гравця. Тільки цього разу він зголосився очолити справжнього аутсайдера (який вже в першому колі змінив 5 тренерів), і очікувалося, що вони головні кандидати на виліт з ліги. В першій же своїй грі Фернандесу вдалося проявити всі свої здібності, адже команда пропустивши в першому таймі два гола, зуміла відігратися і навіть перемогти. Такий емоційний поворот, призвів до турнірних звитяг, внаслідок яких "славетні" зі столиці Алавесу - зуміл врятуватися від вильоту. А вже в наступному сезоні, 2018-2019 років, вони, неочікувано, увірвалися до 6-ки кращих команд ліги і перебували там до кінця сезону. Лише в останніх турах, «біло-сині» фізично підсіли й, в підсумку, посіли 11 місце, відстаючи від кращих клубів на кілька очок. Фернандес очікував підписання суттєвого контракту на наступні сезони, але очільники клубу мали іншу думку: запросивши ще одного молодого й перспективного наставника.

• Чемпіон Іспанії (2):

«Барселона»: 1997-1998, 1998-1999

• Володар Кубка Іспанії (2):

«Барселона»: 1996-1997, 1997-1998

• Володар Суперкубка Іспанії (2):

«Барселона»: 1994, 1996

• Володар Кубка Кубків УЄФА (1):

«Барселона»: 1996–1997

• Володар Суперкубка УЄФА (1):

«Барселона»: 1997

• Олімпійський чемпіон (1):

Іспанія U-23: 1992

• Абелардо Фернандес на сайті BDFutbol.com (англ.)
• Абелардо Фернандес на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Абелардо Фернандес на сайті ФІФА (англ.)