Абрамов Віктор Прокопович
Ві́ктор Проко́пович Абра́мов — (*4 вересня 1940, Львів — †7 травня 2016, Вінниця) — український живописець, графік. Член Національної спілки художників України з 1993 року. Працював у галузі станкового та монументального живопису, графіки.
Абрамов Віктор Прокопович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
4 вересня 1940 Львів, Українська РСР, СРСР | |||
Смерть | 7 травня 2016 (75 років) | |||
Вінниця, Україна | ||||
Національність | українець | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | живопис, графіка | |||
Навчання | Одеське державне театрально-художнє училище (1961), Харківський державний художньо-промисловий інститут (1970) | |||
Діяльність | художник-гравер | |||
Напрямок | сюрреалізм | |||
Роки творчості | 1972—2016 | |||
Вплив | Сальвадор Далі | |||
Твори | «Під зірками Балкан» (графічний цикл, 1983), «Несебр» (1984), «Храм Спокою», «Ранкова мара» (обидві — 1992), «Венеція — фата морґана», «Карнавал», «Імператор» (усі — 1993), «Тенета Монмартру», «Парижанка», «Храм Добра», «Храм Філософа», «Місто» — триптих (усі — 1994), «Коні та сфінкс», «Таємниця» — триптих, «Лицедійство» (усі — 1995), «Ігрище», «Античний берег», «Єгипетський берег» — диптих (усі — 1996), «Феномен Далі», «Видіння Далі», «Синдром Ікара» (усі — 1997), «Ілюзіон» (1998), «Храм покаяння», «Дзеркало», «Перші християни» (усі — 1999), «Нотр-Дам, що спить» (1994), «Згадка про Барселону» (2000—2003), «Ігри Сальвадора Далі» (2006). | |||
|
Біографія
1961 року закінчив Одеське державне театрально-художнє училище. Працював художником-декоратором у Маріупольському драматичному театрі, дизайнером на Пензенському заводі годинників (РФ, 1970—1971). 1970 року закінчив Харківський державний художньо-промисловий інститут, відділення промислової графіки. З 1972 року — графік, монументаліст Вінницького художньо-промислового комбінату.
Учасник обласних та всеукраїнських виставок з 1987 року, міжнародних Артфестивалів у Києві — 1996–1998 роках. Персональна виставка — Вінницький обласний художній музей, 1997 рік.
Здійснив творчі поїздки до Італії (1993 рік), Франції (1994 рік), Єгипту (1995), Іспанії, Греції (1997), Єгипту (1998).
Унікальність живопису Абрамова в тому, що він є складний для розуміння і одночасно красивий і привабливий для сприйняття – подобається багатьом, але розуміють його далеко не всі. В протилежність багатьом сюрреалістам минулого, котрі сповідували нерідко активну агресію, психологічне напруження, Віктор Абрамов демонструє м'який, комфортний живопис, образи, сюжетні композиції асоціюються з добром, мудрістю, духовним світлом. Кожна його робота – це полігранний твір з оригінальною ідеєю, вишуканою композицією. Вабить до фізичного з ним контакту – бере хіть торкнутися, відчути поверхню полотна на дотик. Роботи Абрамова пишуться довго і стають естетично вишуканими не просто і не скоро, вони мають свій тривалий термін визрівання і набувають не тільки художньої, але й матеріальної цінності]]. | ||
— Володимир Єрмольєв[1] |
За життя створено понад 1000 полотен. Твори зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, приватних колекціях, у тому числі закордоном.
Примітки
- Віктор Абрамов: живопис. Серія «Митці Вінниччини». — Вінниця: ТОВ «Консоль», 2010. – С. 3.
Посилання
- Абрамов Віктор Прокопович (довідка) / Енциклопедія сучасної України. — 2011.
- Біографічна довідка В. П. Абрамова на сайті Центру сучасного мистецтва «Арт-Шик»[недоступне посилання].
- Віктор Абрамов: живопис. Серія «Митці Вінниччини». — Вінниця: ТОВ «Консоль», 2010. — 32 c.
Література
- Художники Вінниччини: 1976—2016. До 40-ліття Вінницької обласної організації Національної спілки художників України, 2015 — C. 90-92, 249.
- «Мистецтво Вінниччини» — Вінниця, 2006.
- Єрмольєв, Володимир. Філософський сюрреалізм Віктора Абрамова // Вінницький край. 2010. — № 3. — С. 77, 79.