Абрантеш

• Абра́нтеш (порт. Abrantes, МФА: [ɐ.ˈbɾɐ̃.tɨʃ], [абра́нтиш]) — сучасна португальська назва.
• Абра́нтес (ісп. і ст.-порт. Abrantes, МФА: [a.ˈβɾãn̪.tes][2]) — старопортугальська і сучасна іспанська назва.
• Аура́нтес, або Авра́нтес (лат. Aurantes) — середньовічна латинська назва; ймовірно походить від покладів золота (лат. aurum) в долині річки Тежу[3].

Абрантеш розташований в центрі Португалії, на північному сході округу Сантарен.

Місто розташоване за 50 км на північний схід від міста Сантарен на березі річки Таг.

Абрантеш межує на півночі з муніципалітетами Віла-де-Рей, Сардуал і Масан, на сході — з муніципалітетом Гавіан, на півдні — з муніципалітетом Понте-де-Сор, на заході — з муніципалітетом Шамушка, Конштансія, Віла-Нова-да-Баркіня і Томар.

Абрантеш сформувався в середині ХІІ століття як військове поселення при Абрантеському замку. Він був португальським форпостом на річці Тежу і служив захистом Сантарена від південних маврів. 1173 року португальський король Афонсу І дарував місцевий замок Ордену святого Якова, а 1179 року надав поселенню Абрантеш форал, яким визнав за ним статус містечка та муніципальні самоврядні права[4].

У ХІІІ—ХІV Абрантеш став одним із важливих торговелньо-транспортних центрів Португальського королівства. На південному березі Тежу діяв річковий порт. До містечка суходолом прибували товари з провінції Алентежу, які далі по річці переправлялися до Лісабона. На зворотному шляху купецькі човни привозили крам, необхідний тутешнім міщанам і селянам[4].

1281 року португальський король Афонсу ІІІ дарував прибутки з Абрантеша своїй дружині, королеві Ізабелі. Відтоді склався звичай, згідно з яким португальські королеви традиційно опікувалися містечком.

У період міжкоролів'я 1382—1385 років мешканці Абрантеша підтримали майбутнього короля Жуана І. Саме з цього містечка він і його вірний полководець Нуну Перейра вирушили на доленосну битву при Алжубарроті[4]. Цей епізод оспіваний у національній епопеї «Лузіади» Луїша де Камоенша[4][5].

1476 року Лопу де Алмейда, батько першого віце-короля Індії, отримав титул графа Абрантеського й став патріархом так званого Абрантеського дому[4].

1518 року португальський король Мануел I видав оновлений форал Абрантешу, підтвердивши його права на самоврядування[4].

На початку Реставраційної війни 1640—1668 років Абрантеш виявився першим після Лісабона містечком, яке підтримало нового короля Жуана IV. 1641 року поселення було нагороджене почесним титулом — «значне містечко Абрантеш» (порт. Notável Vila de Abrantes)[4].

23 листопада 1807 року Абрантеш захопили французькі війська під командуванням генерала Жюно в ході вторгнення до Португалії. За успішно проведений похід, що завершився практично безкровною окупацією країни, Наполеон нагородив генерала титулом герцога Абрантеського. Оскільки португальські чиновники продовжили служити французам в Абрантеші так само, як до того служили португальському монаршому дому в Лісабоні, це породило популярний у той час каламбур: «Tudo como dantes, Quartel General em Abrantes!» (Все як раніше, лиш штаб-квартира в Абрантеші)[4].

22 серпня 1808 року в Абрантеші було відновлено португальський суверентітет за умовами Сінтрської конвенції.

14 червня 1916 року Абрантеш отримав статус міста. Щорічно цього дня відмічається день муніципалітету[4].

• Abrantes Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1904. — Vol. I. — P. 17-21.
• Vilhena Barbosa, Inácio de. As cidades e villas da Monarchia Portugueza que teem brasão d'armas : in 3 vol. —  Lisboa : Typographia do Panorama, 1860. — Vol. 1. — P. 47.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Абрантеш

• Офіційний сайт
• Núcleo urbano da cidade de Abrantes