Провінції Португалії

Перші провінції на території Португалії були встановлені в часи Римського панування на Піренейському півострові. Між 27 і 13 роками до н. е. римляни поділили його на три частини — провінції Тарраконіка, Бетіка та Лузітанія[1]. Майбутня Португалія займала західні землі Тарраконіки та більшу частину Лузітанії. У добу імператора Діоклетіана зі складу Тарраконіки виокремили Карфагеніку та Галлецію. Північні португальські території опинилися в Галлеції[2].

Римський адміністративний поділ з незначними змінами залишався у варварському Королівстві вестготів, яке на початок VIII століття підкорило всю територію Піренейського півострова. Землі майбутньої Португалії були поділені між вестготськими провінціями Галлеція на півночі та Лузітанія на півдні. Після мусульманського завоювання Іспанії вестготська держава була знищена, а терени Португалії потрапили в територіальне об'єднання Аль-Андалус. Мусульмани включили португальські землі до своїх провінцій Аль-Табр Аль-Адна (Нижня Марка) та Аль-Гарб (Захід).

Під час Реконкісти християнські держави Піренейського півострова наслідували римські та вестготські зразки, зберігаючи назви античних провінцій. Проте самі королівства поділялися на графства, які очолювали місцеві управителі — графи або князі. Їхні володіння так само ділилися на менші одиниці, де головували удільні місцеблюстителі[3]. Португальське королівство виникло на основі графства Португалія (Портукале), що до своєї незалежності залежало від Леонського королівства.

Колишній поділ на 6 провінцій

З XV століття Королівство Португалія поділялося на 6 великих територіально-адміністративних одиниць. До кінця XVI століття вони називалися комарками (порт. comarca); згодом стали називати провінціями (порт. província). Загалом вони зберігалися в основі адміністративного поділу країни до ХІХ століття. З півночі на південь вони були такі:

• Трансмонтана — північний схід;
• Дору-Міню — північний захід;
• Бейра — центр;
• Комарка Ештремадура (лат. Extremadura, порт. Estremadura, Естемадурська комарка) — узбережна, в межах річок Тежу й Дору на півдні; у XVI столітті північний кордон проходив на півдні річки Мондегу, а південний — по Тежу, охоплюючи Сетубалський півострів.
• Комарка Ентре-Тежу-і-Гуадіана (порт. Entre-Tejo-e-Odiana; Зарічна комарка, або Заріччя) — в межах річок Тежу на півночі й гір Калдейранських гір на півдні. Згодом перейменована на комарку Алентежу (лат. Transtagana, порт. Alentejo; Затежжя, Транстагія).
• Королівство Алгарве (порт. Algarve) — від Калдейранських гір на півночі до океанського узбережжя на півдні. Завжди мало почесний титул «королівства», хоча управління в ньому здійснювалося на рівних з іншими комарками умовах.

Кожну з комарок очолював урядник, що називався тенент (порт. tenent, «намісник»; в англійській літературі — «лейтенант»). Він представляв королівську владу на місці, був адміністративним управителем і головним суддею. Згодом намісників називали старшими намісниками (порт. meirinhos-mor), коррегедорами (нім. corregedore, «виправниками»), комендантами, або військовими губернаторами (порт. governador das armas)[3].

В середині 18 століття територію навколо Порту було виділено від Ентре-Доуру-і-Мінью та Бейра, утворивши таким чином Партіду-ду-Порту — військову одиницю під керівництвом власного військового губернатора. Проте ця одинця продовжувала входити до складу відповідних провінцій, у всіх інших відношеннях, крім військових[4].

Колишній (з 1936 р.) поділ на провінції, встановлений за часів Нової держави

З самого початку існування Нової держави було запроваджено політику реорганізації країни, яка була передбачена Конституцією 1933. Континентальна частина країни мала бути розділена на регіональні автаркії, названі провінціями. Цей процес було завершено у 1936 році. Провінційний поділ базувався на дослідженнях географа Аморіна Жірау (порт. Amorim Girão), опублікованих між 1927-1930, що передбачали поділ континентальної частини Португалії на 13 «природних регіонів». Проте було утворено лише 11 провінцій, кожна з яких відповідала «природним регіонам» Аморіна Жірау, за винятком двох: «природні регіони» Траз-уж-Монтіш і Алту-Дору, Бейра-Алта і Бейра-Траншмонтана були об'єднані, відповідно, у провінцію Траз-уж-Монтіш і Алту-Дору і Бейра-Алта і Бейра-Траншмонтана. Паралельно поділу на провінції зберігався і поділ на адміністративні округи, границі яких не збігалися[4].

У 1959 році функції регіональних автаркій перейшли до адміністративних округів, при чому провінційні управи або жунти були замінені на окружні (порт. Juntas Distritais). Провінції продовжували бути одиницями історичного і географічного значення, припинивши своє існування де-юре з прийняттям Конституції 1976.

Попри це, назви провінцій використовуються дотепер як у шкільних посібниках, так і в обіговій розмовній мові багатьох португальців. Виділяють такі провінції:

• Мінью
• Трансмонтана
• Берегове Дору
• Берегова Бейра
• Верхня Бейра
• Нижня Бейра
• Рібатежу
• Ештремадура
• Верхнє Алентежу
• Нижнє Алентежу
• Алгарве

У 1936-1976 територія Португалії офіційно ділилася на провінції, вживання історичних назв яких зберігається:

• Алгарве (порт. Algarve)
• Верхнє Алентежу (порт. Alto Alentejo)
• Нижнє Алентежу (порт. Baixo Alentejo)
• Верхня Бейра (порт. Beira Alta)
• Нижня Бейра (порт. Beira Baixa)
• Берегова Бейра (порт. Beira Litoral)
• Берегове Дору (порт. Douro Litoral)
• Мінью (порт. Minho)
• Рібатежу (порт. Ribatejo)
• Трансмонтана і Верхнє Дору (порт. Trás-os-Montes e Alto Douro)
• Ештремадура (порт. Estremadura)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Провінції Португалії

• Книги/БСЕ/Португалія / Провінції Португалії  // БСЕ — 3-є вид.
• As divisões administrativas de Portugal, ao longo dos tempos
• Victor de Sá. A reforma administrativa liberal que precedeu a de Mousinho da Silveira