Авл Манлій Торкват Аттік

Перші згадки про Авла Манлія в збережених джерелах належать до 247 році до н. е., коли він був обраний цензором[5]. Його колегою був плебей Авл Атілій Калатін[6]. У 244 році до н. е. Торкват Аттік обіймав посаду консула спільно з плебеєм Гаєм Семпроніем Блезом, для якого це був другий консулат[7]. В цей час йшла перша війна Риму з Карфагеном; Блез і Торкват вели позиційну війну на Сицилії, в районі Панорму, проти карфагенського полководця Гамількара Барки. Які-небудь подробиці цих бойових дій невідомі: майже щодня відбувалися дрібні сутички, але масштабної битви, яка б вирішила результат війни, була неможлива[8]. Це була війна на виснаження, яка в кінцевому підсумку виявилася більш вдалою для римлян[9].

У 241 році до н. е. Авл Манлій, ставши консулом вдруге[10], спільно з Квінтом Лутацієм Церконом вів війну проти фалісків — народу мешкавшому на південно-сході Етрурії, повсталого проти Риму. Це повстання було придушене усього за шість днів; 15 тисяч фалісків загинули, половина землі, яка належала їхній громаді відійшла Риму[11]. Після повернення в Рим обидва консули були відзначені тріумфом за свої перемоги: Церкон урочисто в'їхав у місто 1 березня, а Торкват Аттик — трьома днями пізніше[12]. Павло Оросій відносить цю війну до 238 році до н. е., приписуючи придушення повстання тодішнім консулам — Тиберію Семпронію Гракху і Публію Валерію Фальтону[13], але це, мабуть, помилка[14].

Пліній Старший у своїй «Природній історії» згадує примітну смерть якогось Авла Манлія. Цей патрицій раптово помер під час обіду, коли на стіл подавався пиріг[15]. Існує ймовірність того, що мова йде саме про Торквата Аттіка. При цьому в історіографії вважається більш вірогідним варіантом консул 164 року до н. е.[16]

• Авл Манлій Торкват Аттік. (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)