Автозаводська вулиця (Київ)

Автозаводська́ ву́лиця — вулиця в Оболонському районі міста Києва, місцевість Пріорка. Пролягає від вулиці Семена Скляренка, Резервної і Добринінської до Полярної вулиці.

Автозаводська вулиця
Київ
На початку вулиці
Місцевість Пріорка
Район Оболонський
Колишні назви
892-га Нова
Загальні відомості
Протяжність 2,5 км
Координати початку 50°29′54″ пн. ш. 30°27′45″ сх. д.
Координати кінця 50°31′12″ пн. ш. 30°27′13″ сх. д.
Поштові індекси 04074, 04114
Транспорт
Найближчі станції метро  «Оболонь»
 «Мінська»
 «Героїв Дніпра»
Автобуси А 32, 100 (по вул. Полярній);
102 (по вул. Ярослава Івашкевича)
Трамваї Т 12, 17, 19;
11, 16 (по вул. Семена Скляренка)
Тролейбуси Тр 24 (по вул. Ярослава Івашкевича;
6, 32, 33 (по вул. Полярній)
Маршрутні таксі

Мт  581;

Мт  180, 464, 502, 530 (по вул. Ярослава Івашкевича)
Зупинки громадського транспорту

Вул.Скляренка Інститут ім.Багуля Вул.Лугова Вул.Полупанова Вул.Дубровицька Вул.Миколи Гулака

Вул.Полярна
Найближчі залізничні станції з. п. Вишгородська (на початку)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10002
У проєкті OpenStreetMap r530692
Мапа
 Автозаводська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Казанська, Боровиковського, Попова, Шахтарська, Ярослава Івашкевича, Лугова, Радомишльська, Пріорська, Дубровицька, Берестецька, Миколи Гулака, Автозаводський провулок і вулиця Академіка Навашина.

Історія

Вулиця виникла в середині XX століття під назвою 892-га Нова. Сучасна назва — з 1953 року[1]. Згодом до неї приєднано більшу частину Старозабарської вулиці. Остання виникла в XIX столітті (назва — від місцевості Забара). Решту Старозабарської вулиці, що простяглася від Автозаводської (поблизу вулиці Пріорської) до вулиці Академіка Навашина і зберігала свою первісну назву, ліквідовано у 1983 році в зв'язку зі знесенням старої забудови.

Установи та заклади

Заклади науки та освіти

Медичні заклади

  • Протитуберкульозний диспансер № 1 (№ 68)

Промисловість

  • Третій Київський авторемонтний завод (№ 76)

Пам'ятники та меморіальні дошки

Будинок № 2, в якому розташований Інститут надтвердих матеріалів, є пам'яткою історії. У ньому працювали в 1956–1978 роках Герой Соціалістичної Праці (1963), засновник і перший директор інституту Валентин Бакуль, а в 1960–1970 роках — Максим Бабич. На будинку встановлені меморіальні дошки:

Зображення

Примітки

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 грудня 1953 року № 2610 «Про найменування міських вулиць» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 674, арк. 104–113. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.