Київський тролейбус

У червні 1914 одна лондонська фірма запропонувала київському міському голові І. М. Дьякову побудову «безрейкового» трамваю. Мова звісно йшлася про тролейбус. Йшлося про те, що будівництво тролейбусу, обійдеться у 5 разів дешевше (хоча також не було враховано кошти на ремонт дороги та покриття полотна асфальтом). Але через брак досвіду роботи з такими лініями і через війну, мова про тролейбус у Києві зайшлася лише в 1935 році, після перенесення столиці УРСР із Харкова. За першим проектом, тролейбус мав піти за маршрутом колишнього трамваю № 2: пл. ІІІ Інтернаціоналу — Хрещатик — вул. Леніна — вул. Пирогова — бульв. Тараса Шевченка — вул. Комінтерну — Залізничний вокзал. Тоді було відправлено делегацію до Москви. Питання з постачанням рухомого складу було вирішено — москвичі погодилися відсилати кузови тролейбусів, а збиратися останні мали на заводі ім. Домбаля (нині — КЗЕТ). Рух мав відкритися до річниці Жовтневої революції, але численні зміни в проекті спричинили запізнення.

Рух першою в Києві та Україні (другою в СРСР) тролейбусною лінією було відкрито 5 листопада 1935 року о 17:00. Вартість проїзду в один кінець коштувала 25 копійок. 4 тролейбуси моделі ЛК-5 відкрили рух за маршрутом: Завод ім. Домбаля — вул. Червоноармійська — майдан ім. Льва Толстого — вул. Червоноармійська — Завод ім. Домбаля. Тоді ж, на території заводу, що служив однією із кінцевих, було розміщено тролейбусне депо, розраховане на 100 машин. Ще наприкінці 1935 року обіцяли відкрити другу чергу тролейбусу. Від площі Толстого тролейбус мали подовжити вулицями Хрещатик, Леніна, Пирогівською, бульваром Шевченка, Комінтерну до залізничного вокзалу. Щоправда в строк не вклалися, але 2 червня 1936 року з 19:00 кияни вже мали змогу проїхатись на тролейбусі до вокзалу.

На початку 1937 року до Києва надійшли перші тролейбуси виробництва ЯАЗ (Ярославський автозавод). Вони дістали назву ЯТБ-1. Це дозволило збільшувати випуск на уже наявному маршруті та забезпечити рухомий склад на лініях, що мали відкритися у цьому році. Щоправда, через те, що тролейбуси робили нашвидкуруч, заводські браки довелося усувати вже в Києві. Перший час, щодня на маршруті ламався кожен другий тролейбус. Згодом почали надходити тролейбуси типу ЯТБ-2. Вони були якісніші, тому певна проблема з рухомим складом урегулювалася, враховуючи наступні зміни у русі:

5 жовтня 1937 стала до ладу третя черга. Вона пролягала від Бессарабського кварталу до пл. ІІІ Інтернаціоналу, тим самим тролейбус повністю покрив вулицю Хрещатик та закриті в 1934 році трамвайні лінії. Через таке розгалуження ліній тролейбуси вже не могли ходити єдиною лінією, тому їх розбили на маршрути:

• 1 Залізничний вокзал — вул. Комінтерну — бульв. Тараса Шевченка — вул. Пирогова — вул. Леніна — вул. Хрещатик — вул. Червоноармійська — завод ім. Дзержинського
• 2 Залізничний вокзал — вул. Комінтерну — бульв. Тараса Шевченка — вул. Пирогова — вул. Леніна — вул. Хрещатик — пл. ІІІ Інтернаціоналу
• 3 пл. ІІІ Інтернаціоналу — вул. Хрещатик — вул. Червоноармійська — завод ім. Дзержинського

Вже на початку 1939 року до столиці УРСР надійшли найновіші на той час тролейбуси — ЯТБ-4. Від своїх попередників вони вирізнялися потужністю. Нових тролейбусів у місті було достатньо, це дозволило перевести ЛК-5 на службовий баланс.

Через велику інтенсивність ділянки від пл. ІІІ Інтернаціоналу до пл. Л. Толстого з 18 вересня 1940 року було введено додатковий тролейбусний маршрут № 4: пл. Л. Толстого — вул. Хрещатик — пл. ІІІ Інтернаціоналу. На лінію виходило 4 тролейбуси. Планувалося подовжити мережу від Хрещатика на Поділ (Володимирським узвозом) та на Печерськ (вул. Кірова). Але тодішні тролейбуси не могли впоратися із такими крутими схилами, тому проекти було відхилено.

Таким чином, станом на 1 січня 1941 року маршрутна мережа виглядала так:

• 1 Залізничний вокзал — вул. Комінтерну — бульв. Т. Шевченка — вул. Пирогова — вул. Леніна — вул. Хрещатик — вул. Червоноармійська — завод ім. Дзержинського
• 2 Залізничний вокзал — вул. Комінтерну — бульв. Т. Шевченка — вул. Пирогова — вул. Леніна — вул. Хрещатик — пл. ІІІ Інтернаціоналу
• 3 пл. ІІІ Інтернаціоналу — вул. Хрещатик — вул. Червоноармійська — завод ім. Дзержинського
• 4 пл. ІІІ Інтернаціоналу — вул. Хрещатик — пл. Л. Толстого

Тривалий час, після вторгнення німецьких військ у СРСР, тролейбус не припиняв роботи. Але після того, як радянські війська відійшли з Києва 18 вересня 1941 року, вони знеструмили місто, висадивши електростанції у повітря. Деякі очевидці кажуть, що тролейбуси зупинилися посеред вулиць, там, де їх змусила цьому відсутність струму. Після того, як більша частина Хрещатику була підірвана, про відновлення тролейбусу могла йтися яка-небудь мова тільки у разі відновлення контактної мережі. Коли окупанти зрозуміли, що доведеться залишити Київ, вони розібрали всі залишки контактного проводу та вивезли 18 найкращих тролейбусів ЯТБ-4 до Познані, Гдині та Кенігсбергу (по 6 машин до кожного міста). Проте робітники змогли «замаскувати» кілька тролейбусів ЯТБ-1 та ЯТБ-2, тим самим «врятувавши» їх від вивезення.

Одразу після визволення Києва від окупантів, була поставлена задача відновити трамвайний рух, тому 1 січня 1944 р. відновилася робота трамваю маршруту № 13. Та через брак електричної енергії у період 1 січня — 20 лютого 1944 р. сталося 1422 перебої електроенергії. Та незважаючи на це паралельно з трамвайними, проводилися і тролейбусні відновлювальні роботи. Згадали про 12 алматинських ЯТБ-4А та через довгостроковість відновлення мережі, 8 тролейбусів наказали передати у Сталіно, а 4 — у Харків. Щоправда, як потім виявилося, вислано було лише 6 тролейбусів, всі — у Харків. Наприкінці 1943 року спецкомісія оглянула вцілілі тролейбуси й дійшла до висновку, що можна відновити 10 із 29 рухомих одиниць (4 із 14 ЯТБ-1 та всі 6 ЯТБ-2). У травні 1944 Трамвайний трест підготував комплексну програму по відновленню електротранспорту протягом 1944–1947 рр.

У 1944 році мала відкритися ділянка пл. Л. Толстого — Завод ім. Дзержинського з 5 машинами рухомого складу. У 1945 р. стати до ладу мали ще 5 машин та ділянка пл. Л. Толстого — Бессарабка — бульв. Т. Шевченка — вул. Комінтерну — Залізничний вокзал. У 1946 році до Києва мали надійти 20 нових машин, а лінію бульваром Т. Шевченка повинні були подовжити Брест-Литовським шосе до парку культури та відпочинку заводу «Більшовик». Лише у 1947 році планували відновити ділянку по Хрещатику та подовжити лінію Брест-Литовським шосе до Верстатобуду. На ці лінії мали вийти ще 30 нових тролейбусів.

Станом на кінець 1947 року маршрутна мережа мала виглядати так:

• 1 пл. Сталіна — Завод ім. Дзержинського
• 2 пл. Сталіна — Бессарабка — Вокзал
• 3 пл. Сталіна — Бессарабка — Верстатобуд
• 4 Вокзал — Завод ім. Дзержинського

Всі ці плани були реалізовані, але в дещо іншому порядку та з меншим випуском на маршрути.

Тролейбус ЯТБ-4 на Європейській площі (тоді площа Сталіна), 1940-ві

З 30 червня 1944 року Трамвайний тест перейменовано на Київське Трамвайно-Тролейбусне Управління (КТТУ). Вже 2 листопада 1944 року було проведено пробний рух на ділянці пл. Толстого — Завод Дзержинського. Рух відкрили 4 тролейбуси ЯТБ, що після списання ЛК-5 перенумерували починаючи від 1. Проїзд становив 1 крб., перевезення багажу заборонено. Взимку електротранспорту знов бракувало електрики. Випуск обмежували вже 3-ма машинами. Згідно з розпорядженням Міської Ради від 1 квітня 1945 року тролейбусний маршрут поділили на дільниці, тому пасажири, що їздили на коротші дистанції платили 50 коп. замість 1 крб.

28 квітня 1945 року було відновлено ділянку від пл. Толстого до Вокзалу, та всупереч плану по вул. Леніна, а вже 29 квітня о 14:00 мешканці міста мали змогу проїхатись на подовженому маршруті, але тролейбуси від площі Льва Толстого до Заводу Дзержинського певний час не переставали курсувати. Паралельно з відбудовою самого Хрещатика велася відбудова лінії по центральній вулиці міста. Рух за маршрутом № 2 пл. Сталіна — Вокзал відновлено 18 вересня 1945 р. На лінію виходили 5 тролейбусів. Так відновили довоєнну мережу.

Навесні 1945 року до Києва надійшли 4 тролейбуси MAN, що Аугсбурзький завод виготовляв спеціально для Чернівців. Це поповнення було дуже доречним враховуючи, що з 12 відновлених ЯТБ-1 та ЯТБ-2 лише 7 були в робочому стані.

У зв'язку з «впорядкуванням проїзду по магістральних вулицях Велика Житомирська, Львівська, Дорогожицька, Осіївська» та зняття з них трамвайних колій, у 1946 р. планувалося відкрити тролейбусний рух по вище перерахованих вулицях. Та через катастрофічний брак рухомого складу завод ім. Дзержинського організував виробництво тролейбусних кузовів. в період 1946–1947 рр. до Києва мало надійти 80 нових тролейбусів. Для відкриття нової лінії достатньо було 15 нових машин. Та через брак коштів ні тролейбусів ні нового маршруту кияни в цьому році не побачили.

У квітні 1947 року до Києва прибули перші 5 машин МТБ-82М. Вони отримали № 1, 2, 3, 5, 6. Машина № 1 була повністю готова до експлуатації, тому 29 квітня 1947 р. водій С. Сюськін вийшов на ній на 2-ий маршрут. Впродовж цього року до міста надійшло ще 27 тролейбусів цього типу. Через таке несподіване поповнення, Київ у жовтні 1947 року безкоштовно передав 4 тролейбуси MAN до Дніпропетровська, для відкриття там маршрутної мережі.

Поповнення рухомого складу дозволило 25 вересня 1947 відкрити маршрут на найнапруженішій у той час в місті ділянці: пл. Сталіна — пл. Л. Толстого. Ця лінія отримала 3-й номер. На маршрут випускали 3 тролейбуси і направлений він був на розвантаження «двійки», на яку, в свою чергу, випускалось не менше 10 машин. Також поповнення тролейбусного парку вимусило Завод ім. Дзержинського поступитися територією заводського складу, на користь тролейбусного депо.

Водночас інтенсивно велося будівництво вищезгаданої лінії на Лук'янівку. У жовтні 1947 року завершилося асфальтування доріг по вул. Дорогожицькій, що уможливило облаштування розворотної петлі поруч із буд. № 75. Спершу планувалося, що розворот мав бути у кварталі вул. Академіка Ромоданова — вул. Осіївська — вул. Ново-Овруцька, як раніше розвертався трамвай № 4. Та погане дорожнє покриття унеможливлювало цей варіант. Також нові опори не встигли поставити на кінцевій ділянці, тому довелося встановити тимчасові дерев'яні. Будівництво завершено 20 жовтня, а 6 листопада об 11:00 урочисто відкрито рух за маршрутом № 4: Урядова пл. — Кабельний завод. Випуск становив 5 тролейбусів.

1947 року реконструкція центру міста була у розпалі, не оминула відбудова й зміни у тролейбусному русі. Тимчасово було припинено рух тролейбусів до заводу ім. Дзержинського та закрито маршрут № 1. І якщо на Хрещатику ремонтні роботи завершились, то на Червоноармійській питання лишалося відкритим. Ще до війни планувалося перенести трамвайні колії на вул. Горького. Це означало, що на тролейбус покладений, весь зростаючий та найнапруженіший тоді у місті, пасажиропотік, відповідно — вимагалася злагоджена й чітка робота машин на маршруті. А зважаючи на те, що вул. Горького не настільки широка та містка, якість перевезень суттєво погіршилася б. Та лінію на Горького добудували лише до вул. Димитрова. А це означало, що практично весь пасажиропотік припадав на відновлений невдовзі тролейбусний маршрут № 1.

Наприкінці 1947 року, після прибуття останнього МТБ-82М, до Києва почали надходити перші тролейбуси типу МТБ-82Д. У порівнянні із своїми попередниками, МТБ-82Д мали лише технічні вдосконалення, зовнішній вигляд майже не змінився. Пасажирам тролейбуси цієї моделі сподобалися, особливо кватирками, що могли кріпитися у напіввідкритому вигляді. Ці моделі щороку до міста постачалися масово, тому 1 липня 1949 року плановий випуск становив 33 тролейбуси, що у порівнянні з 1947 року більш ніж у двічі більше, але незважаючи на такий ріст рухомого складу, маршрути були переповненими. З метою збереження у робочому стані рухомі одиниці на тролейбусах маршруту № 2 могло одночасно їхати 40 пасажирів, а на маршрутах № 3, 4 — 50 (10 — стоячи). Через передні двері водій мав право впускати лише одного пільговика за зупинку.

Маршрути станом на 1 січня 1948 року:

• 1 Завод ім. Дзержинського — пл. Л. Толстого
• 2 пл. Сталіна — Зал. Вокзал
• 3 пл. Сталіна — пл. Л. Толстого
• 4 пл. Калініна — Кабельний завод (Лук'янівка)

З 5 вересня 1948 року, маршрути № 1, 3 об′єдналися у єдиний № 1, що курсував від пл. Сталіна до Заводу ім. Дзержинського. Згодом маршрут № 3 час від часу відновлювався, коли у ньому виникала потреба, щоправда він працював лише у час пік.

Ну а будівництво тролейбусних ліній тривало. Навесні 1948 року затверджено план будівництва нової лінії до Повітрофлотського шосе по бульв. Шевченка від пл. Л. Толстого. Відкриття планувалося 1 липня, але вже традиційно відбулося 6 листопада о 14:00. Новий маршрут отримав 5-ий номер. Випуск становив 6 машин. Довжина мережі тепер становила 31,8 км, а тролейбусний парк того ж року поповнився 34 одиницями рухомої техніки. Протягом 1949 року до міста надійшло ще 40 тролейбусів, що дозволило списати всі 18 неробочих ЯТБ. Поповнення парку покладало початок нових тролейбусних ліній та маршрутів. Так у 1949 році планувалося побудувати лінії Брест-Литовським шосе до вул. Польової, лінію вул. Кірова до вул. Левашовської, лінія до Аеропорту, подовження № 1 до Автостради та лінія до Наводницького мосту через Автостраду і навіть лінія до Залізничного перетину по Старо-Житомирському шосе. Планувалося також будівництво другого парку в районі трамвайного депо ім. Леніна. Велика кількість рухомих одиниць спричинила розширення тролейбусного парку за рахунок водонасосної станції та м'ясокомбінату.

11 червня 1949 року відбулося урочисте відкриття нової лінії від Повітрофлотського шосе до вул. Польової. Туди подовжено маршрут № 5, а також відкриті маршрути № 6 (Завод ім. Дзержинського — вул. Польова), що через свою нерентабельність з часом був закритий, та № 7 (пл. Сталіна — вул. Польова). А вже 26 червня маршрут № 1 офіційно був подовжений до Автостради. Також, з метою розвантаження Червоноармійської, був відкритий маршрут № 8: Автострада (Сталінка) — вул. Червоноармійська — вул. Хрещатик — вул. Леніна — вул. Пирогова — бульв. Т. Шевченка — вул. Комінтерну — Зал. Вокзал. Водночас тролейбусну мережу реконструювали на бульварі Шевченка, вул. Червоноармійській та у тролейбусному депо.

Станом на 1 січня 1950 року маршрутна мережа набувала такого вигляду:

• 1 Автострада (Сталінка) — пл. Сталіна
• 2 Зал. Вокзал — пл. Сталіна
• 4 пл. Калініна — Кабельний завод
• 5 пл. Толстого — вул. Польова
• 7 пл. Сталіна — вул. Польова
• 8 Автострада (Сталінка) — Зал. Вокзал

13 січня 1950 року була відкрита нова лінія Брест-Литовським шосе від вул. Польової до Залізничного перетину якою пішов подовжений № 5, а потім і № 7.

З 9 квітня 1950 року, через більше навантаження на частину шосе від Польової вулиці до центру, був відкритий маршрут № 6, що дублював трасу попередньої «п'ятірки» (вул. Польова — пл. Л. Толстого).

Паралельно, 1 квітня та 26 червня були відповідно відкриті літні маршрути № 9 (пл. Толстого — Сталінка, 5 машин) та № 10 (пл. Толстого — Залізничний вокзал, 6 машин). Останній із них постав приводом для підвішування на бульварі Шевченка (від вул. Пирогова до вул. Комінтерну) другої пари дротів, адже через дуже часті інтервали ті перегрівались.

5 листопада 1950 року, після відновлення Сталінського віадуку тролейбуси маршруту № 1 пішли за подовженою трасою до Клубу ім. Фрунзе. А з 31 грудня 1950 року, опісля завершення будівництва лінії Автострадою до Наводницького мосту, був відкритий рух за тролейбусним маршрутом № 11: Клуб ім. Фрунзе — Наводницький міст (Набережна Дніпра). На лінію вийшло чотири тролейбуси. Того ж дня загальна довжина тролейбусної мережі досягнула 41,4 км. Також незадовго до того парк поповнився 51 тролейбусом.

Щоправда, тролейбуси 11-го маршруту не були популярними, оскільки ця лінія не мали прямого зв'язку із центром міста. Тож 15 травня 1951 року маршрути № 10 та № 11 були об'єднані у єдиний № 10: Залізничний вокзал — Наводницький міст. А влітку ходив його скорочений варіант (10к: пл. Л. Толстого — Наводницький міст).

Райони із новобудовою швидко заселялись, тому треба було сполучати їх із центром міста. Першим таким кроком у тролейбусному господарстві стало відкриття 1 січня 1952 року тролейбусного маршрут № 8: пл. Сталіна — Рибкомбінат. Лінію обслуговувало 6 тролейбусів. Слід зазначити, що слабким місцем маршруту був дерев'яний місток через Либідь, адже повноцінного Повітрофлотського шляхопроводу тоді ще не було. А трохи більше чим через півроку, 15 липня, лінія була подовжена від Рибкомбінату до Аеропорту, що дозволило відкрити маршрут № 9: пл. Сталіна — Аеропорт. На маршрут випустили 7 тролейбусів. До речі з того ж дня на № 8 випускалося також 7 рухомих одиниць.

Через напруженість центральних вулиць на деяких маршрутах вводився рух у односторонньому русі. Це такі ділянки:

• Тролейбуси маршруту № 4 у напрямку пл. Калініна рухалися не Михайлівською вулицею, а вулицею Малою Житомирською
• Тролейбуси маршрутів № 2, 7, 8, 9 у напрямку пл. Сталіна вулицею Леонтовича, замість вулиці Пирогова

Також маршрут № 9 був скорочений до вул. Хрещатик і розвертався у кварталі вул. Леонтовича — вул. Леніна — вул. Хрещатик — бульв. Т. Шевченка

До весни 1954 року тривало будівництво лінії до Сільськогосподарської виставки. 23 травня був відкритий маршрут № 11: пл. Сталіна — Горіхуватська пл. (Сталінка). На маршрут входило 11 тролейбусів, за рахунок № 1, що став скороченою версією «одинадцятки». Повністю завершилося будівництво нової лінії 22 квітня 1955 року, тоді ж був відкритий маршрут № 12: пл. Сталіна — Сільськогосподарська виставка. При цьому випуск становив 11 машин — за рахунок № 1 (2 тролейбуси), за рахунок № 11 (3 тролейбуси) та за рахунок резерву (6 тролейбусів). Ці маршрути мали підвозити мешканців до щойно відкритої виставки. На допомогу тролейбусу мала прийти трамвайна лінія, проект якої був заморожений через плановий пуск метро (що було відкрите лише у 2011 році).

Станом на 1 січня 1956 року маршрутна мережа у місті виглядала так:

• 1 пл. Сталіна — Клуб ім. Фрунзе
• 2 пл. Сталіна — Зал. Вокзал
• 3 пл. Сталіна — пл. Толстого
• 4 пл. Калініна — Кабельний завод
• 5 пл. Толстого — Залізничне перетин
• 7 пл. Сталіна — вул. Польова
• 8 пл. Сталіна — Рибкомбінат
• 9 вул. Хрещатик — Аеропорт
• 10 Зал. Вокзал — міст ім. Патона
• 11 пл. Сталіна — Горіхуватська пл.
• 12 пл. Сталіна — Сільськогосподарська виставка

1960-ті роки в СРСР були «золотим часом» тролейбусів, не став винятком і Київ. Якщо 1947 року діяло лише 3 маршрути, то у 1970 році — вже 24. Відповідно і кількість тролейбусів зросла до 737. Київ починає випускати власні тролейбуси під такою ж назвою «Київ», всього існувало декілька моделей.

Поїзд з двох тролейбусів Škoda 9Tr з'єднаних за системою Володимира Веклича[3] в Києві (1986)

12 червня 1966 року[3] почалась пробна експлуатація[4] на маршруті № 6 першого у світовій практиці[5] тролейбусного поїзда № 205/84[6] київського винахідника Володимира Веклича[7][8], що складався з двох тролейбусів марки МТБ-82Д.

Разом із розвитком тролейбусної мережі змінювався і рухомий склад. У 1960 року кияни вперше познайомилися із новими тролейбусами виробництва Чехословаччини — Škoda 8Tr, а з 1962 року почалися закупівлі тролейбусів Škoda 9Tr, що тривали до 1981 року (всього таких тролейбусів було отримано 1220[9], що є абсолютним світовим рекордом). Також було запропоновано та технічно впроваджено можливість зчеплення двох тролейбусів Škoda 9Tr у поїзди за системою Володимира Веклича. У 1980-ті роки таких поїздів було вже 296[10]. У складі поїздів працювало більше половини парку тролейбусів Києва.

У 1965 році до Києва надійшли тролейбуси ЗіУ-5. Всього було придбано 60 машин, всі вони перебували на балансі тролейбусного депо № 2, причому частина після обкатки відразу поставили до резерву: тоді рухомого складу в місті цілком вистачало. Досить швидко з'ясувалося, що нові машини не пристосовані до крутих київських узвозів, як і їх попередники з київської серії. Тому було вирішено не тільки не продовжувати закупівлі, а віддати перевагу чеським Škoda 9Tr та позбутися від існуючих моделей ЗіУ-5. Впродовж 1969—1970 років усі ЗіУ-5 були передані до Житомира, Полтави та Херсону[11].

Škoda 14Tr маршруту № 22 на вулиці Вадима Гетьмана

У 1970-х роках дещо уповільнився розвиток тролейбусної мережі — фактично було збудовано лише 4 лінії — по проспекту Чубаря (нині — Відрадний), на житлові масиви Виноградар та Теремки-2 та відгалуження по Сирецькій вулиці. У 1974 році було списано останні вітчизняні тролейбуси МТБ-82 і відтоді аж до 1991 року в Києві парк тролейбусів складали виключно тролейбуси закордонного виробництва — чехословацькі Škoda 9Tr, Škoda 14Tr та Škoda 15Tr, а також, з кінця 1980-х років — румунські DAC E217.

Київ-12.03

У 1980-ті роки було збудовано декілька великих тролейбусних ліній — від масиву Сирець через новий Північний міст вперше тролейбус пішов на новозбудовані лівобережні масиви — Вигурівщину-Троєщину та Райдужний, було продовжено лінію проспектом Перемоги у напрямку Святошина та Біличів, а також декілька невеликих ліній. 1984 року було відкрито ще одне — четверте за ліком Куренівське тролейбусне депо.

Наприкінці 1980-х років протяжність тролейбусної мережі становила близько 280 км, налічувалося 30 тролейбусних маршрутів, парк тролейбусів становив близько 1220 тролейбусів — це була своєрідна вершина розвитку. З'явилися нові чехословацькі та румунські зчленовані тролейбуси Škoda 15Tr та DAC E217.

На початку 1990-х років з'являються перші ознаки кризи — скорочуються тролейбусні маршрути (врешті-решт до початку 2000-х років майже усі тролейбусні лінії в центральній частині міста було ліквідовано), масово списуються старі тролейбуси в умовах відсутності нових надходжень. Починається випуск власних київських тролейбусів — Київ-11 та Київ-11у, що згодом «перетворяться» на масовіші ЮМЗ-Т1 та ЮМЗ-Т2, але вже виробництва Дніпропетровська.

Число тролейбусів стрімко зменшується і вже за 10 років — на початку 2000-х років, становить близько 500 — менш ніж половину колишньої кількості. Однак в цей час, разом із закриттям ліній в центральній частині міста, продовжується бурхливий розвиток тролейбусної мережі вже на околицях — починаючи з середини 1990-х і до 2005 року було збудовано лінії на масив Оболонь (1995), замість закритих трамвайних ліній була відкрита нова тролейбусна лінія на Солом'янку вулицями Саксаганського та Урицького (нині — Митрополита Василя Липківського) (№ 3, 2001 рік), було пущено замість трамвая тролейбус мостом ім. Патона до Дарницької площі, а також лінії через вулицю Протасів Яр (маршрут № 40, 2004 р.), на масиви Теремки-1 та Лісовий, Микільська Борщагівка, по вул. Академіка Заболотного, Кільцевій дорозі (поблизу Борщагівки), по вулицях Кутузова (нині — вул. Генерала Алмазова) та Московській, по Червонозоряному проспекту (нині — проспект Валерія Лобановського), а також розширилася кількість ліній на масивах Оболонь, Виноградар та Виґурівщина-Троєщина (2008 р.). Однак в умовах недостатньої кількості тролейбусів всі ці заходи призводили лише до напруження роботи вже діючих ліній(рухомий склад для нових маршрутів просто забирався із тих, що вже існували).

І хоча за цей час (з 1993 по 2005 роки) було придбано 150 тролейбусів ЮМЗ-Т1 та ЮМЗ-Т2, близько 80 тролейбусів київського виробництва Київ-12.03 та близько 60 білоруських тролейбусів МАЗ-103Т (вперше в історії київського транспорту — частково низькопідлогових), цього все одно не вистачало. Також було розпочато модернізацію тролейбусів Škoda 14Tr.

У 2006 році презентували тролейбус марки ElectroLAZ-12. Всього Київ закупив 53 таких тролейбуса. А трохи пізніше — у 2007 році його подовжену версію — ElectroLAZ-20. З 2007 по 2012 роки тролейбусна мережа столиці отримала близько 130 тролейбусів цієї марки. Також у Куренівському тролейбусному депо експлуатується 4 тролейбуси марки Богдан-Е231.

Перед Чемпіонатом Європи з футболу-2012 автобусний завод «Богдан-Моторс» домовився з міською владою про поставку тролейбусів Богдан Т701.10 та Богдан Т901.10. З 2011 по 2014 роки в Києві почали експлуатацію 93 одиничних тролейбусів Богдан Т701.10 та 50 зчленованих тролейбусів Богдан Т901.10.

У квітні 2014 року був відновлений маршрут № 6 за подовженим маршрутом (Майдан Незалежності — Діагностичний центр), а 23 серпня цього ж року було відкрито одразу 3 маршрути: № 9 (ТРЕД № 3, Аеропорт «Київ» — пл. Л. Толстого); № 15 (ТРЕД № 1, ст. м. «Видубичі» — ст. м. «Палац спорту»); № 33 (ТРЕД № 2, Залізничний вокзал «Південний» — Діагностичний центр (Мінський масив)).

14 червня 2016 року відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки винахіднику тролейбусного поїзда Володимиру Пилиповичу Векличу на адміністративній будівлі другого депо[12].

15 листопада 2016 року скасований маршрут № 21. Паралельно продовжений маршрут № 30 до вул. Кадетський Гай по трасі «вул. Милославська — вул. Кадетський Гай».

20 грудня 2016 року закритий маршрут № 46. Одночасно продовжені маршрути:

• 1 — від ст. м. «Либідська» до вул. Жилянській по трасі «вулиця Маршальська — вулиця Жилянська»;
• 11 — від ст. м. «Виставковий центр» до вул. Маршальською по трасі «Музей архітектури і побуту „Пирогово“ — вул. Маршальська»;
• 50 — від Дарницької площі до ст. м. «Либідська» трасою «вулиця Милославська — ст. м. „Либідська“»;
• 50к — від ст. м. «Дарниця» до Дарницької площі по трасі «вулиця Милославська — Дарницька площа».

З початку січня 2017 року відкрито нічні маршрути:

• 91н: «Залізничний вокзал „Центральний“ — вулиця Милославська»;
• 92н: «Залізничний вокзал „Південний“ — проспект Свободи»;
• 93н: «площа Льва Толстого — вулиця Чорнобильська».

4 грудня 2017 року відкрито маршрут № 19д «вулиця Кадетський Гай — вулиця Юрія Іллєнка (Мотоциклетний завод)» для вивчення попиту жителів Солом'янського та Шевченківського районів в пасажирських перевезеннях[13].

6 лютого 2018 року маршрут № 1 скорочений до ст. м. «Либідська», а маршрут № 12 продовжено від вулиці Юрія Смолича до ст. м. «Васильківська»[14].

22 лютого 2018 року маршрут № 7 продовжений до площі Льва Толстого по трасі «вулиця Чорнобильська — площа Льва Толстого»[15].

18 серпня 2018 року переорієнтується маршрут № 9 з площі Льва Толстого до ст. м. «Палац спорту» через Залізничний вокзал «Південний»[16].

22 серпня 2018 року вносяться зміни у траси слідування маршрутів №, 16, 23, 91Н та 92Н. А саме[17][18]:

• тролейбус маршруту № 16 подовжується до вулиці Академіка Туполєва по вулицям Юрія Іллєнка та Академіка Щусєва без заїзду на вулиці Дорогожицька та Ризька;
• тролейбус № 23 відтепер курсують по вулицям Ризька та Дорогожицька замість вулиць Академіка Туполєва та Юрія Іллєнка. Кінцеві не змінювались;

• Маршрут 91Н подовжується від проспекту Володимира Маяковського по вулицям Марини Цвєтаєвої та Радунській до вулиці Милославської (кінцева тролейбусів № 31, 37);
• Маршрут 92Н подовжується від Залізничного вокзалу «Південний» по Повітрофлотському проспекту до Аеропорту «Київ».

Окрім цього 22 серпня 2018 року вводиться новий нічний маршрут[19] № 94 «площа Льва Толстого — проспект Леся Курбаса».

Станом на 25 травня 2020 року діють такі маршрути:

№	Розклад[22]	Кінцева А	Кінцева Б	Маршрут	Примітки
1		Станція метро  «Либідська»	Вул. Маршальська	бульв. Дружби Народів — просп. Науки
3		Палац спорту	Залізничний масив	вул. Еспланадна — вул. Саксаганського — вул. Льва Толстого — вул. Митрополита Василя Липківського — вул. Солом'янська — вул. Волгоградська
5		Площа Льва Толстого	Вул. Білицька	вул. Льва Толстого — вул. Володимирська — бульв. Тараса Шевченка — просп. Перемоги — вул. Данила Щербаківського — вул. Івана Виговського — вул. Сирецька
6		Майдан Незалежності	Мінський масив	Мала Житомирська вул. — Володимирський проїзд — вул. Володимирська — вул. Велика Житомирська — вул. Січових Стрільців — вул. Юрія Іллєнка — вул. Герцена — вул. Овруцька — Подільський узвіз — вул. Кирилівська — вул. Вишгородська — вул. Полярна — просп. Маршала Роккосовського
7		Площа Льва Толстого	Вул. Чорнобильська	вул. Льва Толстого — вул. Володимирська — бульв. Тараса Шевченка — просп. Перемоги — вул. Чорнобильська — вул. Ірпінська
8		Площа Льва Толстого	Вул. Смілянська	вул. Льва Толстого — вул. Володимирська — бульв. Тараса Шевченка — просп. Перемоги — Повітрофлотський просп. — вул. Святослава Хороброго
9		Палац спорту	Аеропорт «Київ»	вул. Еспланадна — вул. Саксаганського — вул. Льва Толстого — вул. Ползунова — вул. Івана Огієнка — Повітрофлотський просп.
11		Вул. Маршальська	Музей народної архітектури й побуту України	просп. Науки — Голосіївський просп. — просп. Академіка Глушкова — вул. Академіка Заболотного
12		Залізничний вокзал	Станція метро  «Васильківська»	вул. Симона Петлюри — вул. Жилянська — вул. Антоновича — бульвар Дружби народів — Голосіївський просп. — просп. Академіка Глушкова — вул. Василя Касіяна — вул. Маршала Якубовського — вул. Академіка Вільямса — вул. Михайла Максимовича — вул. Академіка Книшова — вул. Козацька — вул. Сумська	Із заїздом на вул. Саперно-Слобідську і фабрику «Рошен» (у напрямку Залізничного вокзалу)
14		Залізничний вокзал	Ботанічний сад НАН України	вул. Симона Петлюри — вул. Жилянська — вул. Шота Руставелі — вул. Басейна — бульв. Лесі Українки — вул. Бастіонна	Неможлива експлуатація довгих машин через розворот на вулиці Бастіонній
15		Палац спорту	Станція метро  «Видубичі»	вул. Еспланадна — вул. Рогнідинська — вул. Шота Руставелі — вул. Басейна — бульв. Лесі Українки — вул. Михайла Бойчука — Залізничне шосе
16		Майдан Незалежності	Вул. Туполєва	Мала Житомирська вул. — Володимирський проїзд — вул. Володимирська — вул. Велика Житомирська — вул. Січових Стрільців — вул. Юрія Іллєнка — вул. Щусєва — вул. Стеценка — площа Валерія Марченка — вул. Стеценка
17		Площа Льва Толстого	Площа Космонавтів	вул. Льва Толстого — вул. Володимирська — бульв. Тараса Шевченка — просп. Перемоги — Повітрофлотський просп. — вул. Авіаконструктора Антонова
18		Майдан Незалежності	Вул. Сошенка	Мала Житомирська вул. — Володимирський проїзд — вул. Володимирська — вул. Велика Житомирська — вул. Січових Стрільців — вул. Юрія Іллєнка — вул. Герцена — вул. Овруцька — Подільський узвіз — вул. Кирилівська — вул. Вишгородська
19		Вул. Ольжича	Площа Космонавтів	вул. Олени Теліги — вул. Ризька — вул. Дорогожицька — вул. Юрія Іллєнка — вул. Січових Стрільців — вул. В'ячеслава Чорновола — Повітрофлотський просп. — вул. Авіаконструктора Антонова
19Д		Кадетський гай	Вул. Юрія Іллєнка	вул. Івана Пулюя — вул. Федора Ернста — вул. Святослава Хороброго — Повітрофлотський просп. — вул. В'ячеслава Чорновола — вул. Січових Стрільців — вул. Юрія Іллєнка розворот на перетині вул. Юрія Іллєнка та вул. Дорогожицької — вул. Юрія Іллєнка — вул. Січових Стрільців — вул. В'ячеслава Чорновола — Повітрофлотський просп. — вул. Святослава Хороброго — вул. Смілянська —вул. Святослава Хороброго — вул. Федора Ернста — вул. Івана Пулюя
22		Вул. Ольжича	Аеропорт «Київ»	вул. Олени Теліги — вул. Олександра Довженка — вул. Вадима Гетьмана — Чоколівський бульвар — Повітрофлотський просп.
23		Вул. Туполєва	Лук'янівська площа	вул. Ігоря Турчина — вул. Стеценка — вул. Щусєва — вул. Максима Берлинського — вул. Ризька — вул. Дорогожицька — вул. Юрія Іллєнка — вул. Деревлянська — вул. Білоруська
24		Вул. Північна	Проспект Свободи	просп. Героїв Сталінграда — вул. Маршала Тимошенка — вул. Лугова — просп. Правди — просп. Свободи
25		Станція метро  «Почайна»	Проспект Свободи	Оболонський просп. — просп. Степана Бандери — вул. Кирилівська — вул. Мостицька — вул. Наталії Ужвій — просп. Свободи
26		Проспект Свободи	Станція метро  «Нивки»	просп. Свободи — вул. Василя Порика — просп. Правди — вул. Івана Виговського — вул. Данила Щербаківського
27		Станція метро  «Почайна»	Станція Київ-Волинський	Оболонський просп. — просп. Степана Бандери — вул. Олени Теліги — вул. Олександра Довженка — вул. Вадима Гетьмана — вул. Миколи Голего — Відрадний просп. — вул. Пост-Волинська
28		Проспект Свободи	Станція метро  «Лук'янівська»	просп. Свободи — вул. Наталії Ужвій — вул. Мостицька — вул. Вишгородська — вул. Кирилівська — Подільський узвіз — вул. Овруцька — вул. Юрія Іллєнка
29		Станція Зеніт	Станція метро  «Дарниця»	просп. Степана Бандери — Північний міст — просп. Романа Шухевича — бульв. Перова — просп. Визволителів — вул. Андрія Малишка
30		Вул. Милославська	Кадетський гай	просп. Володимира Маяковського — просп. Романа Шухевича — Північний міст — просп. Степана Бандери — вул. Олени Теліги — вул. Олександра Довженка — вул. Вадима Гетьмана — Чоколівський бульвар — вул. Святослава Хороброго — вул. Федора Ернста
31		Станція Зеніт	Вул. Милославська	просп. Степана Бандери — Північний міст — просп. Романа Шухевича — просп. Володимира Маяковського — вул. Марини Цвєтаєвої — вул. Лісківська — вул. Радунська
32		Вул. Північна	Вул. Сошенка	вул. Героїв Дніпра — вул. Зої Гайдай — вул. Полярна
33		Залізничний вокзал «Південний»	Мінський масив	вул. Ползунова — вул. Івана Огієнка — Повітрофлотський просп. — вул. В'ячеслва Чорновола — вул. Січових Стрільців — вул. Юрія Іллєнка — вул. Овруцька — Подільський узвіз — вул. Кирилівська — вул. Вишгородська — вул. Полярна — просп. Маршала Рокоссовського
34		Станція метро  «Почайна»	Вул. Північна	просп. Степана Бандери — просп. Героїв Сталінграда — вул. Маршала Тимошенка — просп. Героїв Сталінграда	Із заїздом на станцію метро «Мінська»; у напрямку станції метро «Почайна» через станцію Зеніт
35		Вул. Ярослава Івашкевича	Станція метро  «Дорогожичі»	просп. Правди — вул. Василя Порика — просп. Свободи — просп. Георгія Гонгадзе — вул. Івана Виговського — вул. Стеценка — вул. Щусєва	Працює лише у робочі дні.
37		Вул. Милославська	Станція метро  «Лісова»	вул. Радунська — вул. Теодора Драйзера — вул. Братиславська — Лісовий просп. — вул. Кубанської України — вул. Кіото
37а		Вул. Миколи Закревського. Поліклініка	Станція метро  «Лісова»	вул. Марини Цвєтаєвої — вул. Лісківська — вул. Радунська — вул. Теодора Драйзера — вул. Братиславська — Лісовий просп. — вул. Мілютенка — вул. Кіото
38		Станція метро  «Видубичі»	Музей історії України у Другій світовій війні	Залізничне шосе — вул. Михайла Бойчука — бульв. Лесі Українки — вул. Генерала Алмазова — вул. Московська — вул. Івана Мазепи — вул. Лаврська
39		Вул. Чорнобильська	Проспект Леся Курбаса	вул. Ірпінська — вул. Чорнобильська — вул. Академіка Єфремова — просп. Академіка Палладіна — Кільцева дорога
40		Кадетський гай	Палац спорту	вул. Івана Пулюя — вул. Федора Ернста — вул. Святослава Хороброго — Повітрофлотський просп. — вул. Солом'янська — вул. Протасів Яр — вул. Івана Федорова — вул. Велика Васильківська — вул. Жилянська — вул. Шота Руставелі — вул. Рогнідинська — вул. Еспланадна
40к		Кадетський гай	Вул. Жилянська	вул. Івана Пулюя — вул. Федора Ернста — вул. Святослава Хороброго — Повітрофлотський просп. — вул. Солом'янська — вул. Протасів Яр — вул. Івана Федорова — вул. Велика Васильківська — вул. Жилянська — вул. Шота Руставелі — вул. Саксаганського — вул. Антоновича	Працює лише у робочі дні.
41		Станція метро  «Святошин»	Вул. Тулузи	вул. Святошинська — вул. Жмеринська — вул. Героїв Космосу — вул. Якуба Коласа — бульв. Ромена Роллана — просп. Леся Курбаса — Кільцева дорога
42		Станція метро  «Либідська»	Вул. Дегтярівська	бульвар Дружби народів — просп. Валерія Лобановського — Чоколівський бульвар — вул. Вадима Гетьмана — вул. Олександра Довженка
43		Кібернетичний центр	Дарницька площа	просп. Академіка Глушкова — Голосіївський просп. — бульвар Дружби народів — Міст Патона — просп. Соборності	Неможлива експлуатація довгих машин через критичний стан мосту Патону[23][24]. Курсує із заїздом на станцію метро  «Либідська».
44		Вул. Північна	Просп. Степана Бандери	вул. Героїв Дніпра — вул. Зої Гайдай — вул. Маршала Тимошенка — вул. Маршала Малиновського — вул. Йорданська — вул. Олександра Архипенка — просп. Героїв Сталінграда
45		Станція метро  «Виставковий центр»	Станція метро  «Васильківська»	Просп. Академіка Глушкова — вул. Василя Касіяна — вул. Маршала Якубовського — вул. Академіка Вільямса — вул. Михайла Максимовича — вул. Академіка Книшова — вул. Козацька — вул. Сумська
47		Станція метро  «Мінська»	вул. Милославська	вул. Маршала Тимошенка — просп. Героїв Сталінграда — Північний міст — просп. Романа Шухевича — просп. Володимира Маяковського
50		Вул. Милославська	Станція метро  «Либідська»	просп. Володимира Маяковського — бульв. Перова — просп. Визволителів — вул. Будівельників (назад: просп. Миру) — просп. Соборності — Міст Патона — бульвар Дружби народів	Неможлива експлуатація довгих машин через критичний стан мосту Патону[23][24]
50к		Вул. Милославська	Дарницька площа	просп. Володимира Маяковського — бульв. Перова — просп. Визволителів — вул. Будівельників (назад: просп. Миру)

З 30 грудня 2016 року з метою забезпечення транспортного обслуговування пасажирів у нічні години з 23 год. до 6 год. ранку введені три нічних тролейбусних маршрути.

Станом на 19 січня 2022 року у місті налічується 376 пасажирських тролейбусів, з яких 351 — у робочому стані. Також у місті наявно 12 службових та 15 музейних машин. Ще 123 тролейбусів очікують на списання.[25]:

Модель	Фото	Кількість		Експлуатується з
		Всього	В робочому стані
ЛАЗ E301D1		132	59	2006
Богдан Т90110		106	105	2012
Богдан Т70110		97	94	2011
Київ-12.03		73	12	1996
МАЗ 103Т		55	0	2003
ЛАЗ Е183D1		53	18	2006
Богдан Т90117		37	35	2018
ЮМЗ Т2		31	0	1996
Богдан Т70117		21	20	2017
МАЗ-ЕТОН-103Т		8	8	2008
Škoda 15Tr		7	0	1990
ЮМЗ Е186		7	0	2005
Škoda 14Tr		4	0	1986
Богдан Е231		3	0	2007
ЛАЗ Е301А1		1	1	2013