Агірре, гнів божий

1560 рік. Великий загін іспанців-конкістадорів і перуанських індіанців (всього близько двох з половиною тисяч осіб) під командуванням Гонсало Пісарро виходить з Перу з метою досягти міфічної «золотої країни» Ельдорадо. Чернець Гаспар де Карвахаль веде щоденник експедиції. Пройшовши останню ущелину Анд, герої потрапляють до зони безкрайніх боліт. Пісарро наказує побудувати три плоти і відправити їх притокою Амазонки на розвідку і пошуки продовольства. На плотах повинні відплисти 40 осіб; старшим призначено дона Педро де Урсуа (за яким уперто йде його наречена Іньєс де Атьєнца), а його помічником — дон Лопе де Агірре (Клаус Кінскі) (з яким пливе його донька Флорес).

Сплав через пороги виявляється вкрай небезпечним. Один пліт затягує виром; людей на ньому вбивають загадкові аборигени, що ховаються від іспанців. Агірре зовсім не збирається повертатися до Пісарро. Він мріє прославитися навіки, подібно до Кортеса в Мексиці, а тому руйнує плоти і підбурює загін до заколоту, в результаті якого Урсуа усунуто і поранено. Агірре призначає командиром загону Гусмана, який пізніше оголосить себе «імператором Ельдорадо». На фіктивному суді він засуджує Урсуа до страти через повішення, проте Гусман милує засудженого. Загін вирушає в дорогу на новому плоту і незабаром знаходить в прибережному селі купу людських кісток — доказ того, що десь неподалік перебувають індіанці-канібали.

Річка тече спокійно, і пліт просувається по ній дуже повільно. Серед членів загону панує мовчання. Хтось гине від крихітної стріли, пущеної невидимим ворогом. Карвахаль намагається обернути одного з індіанців у християнство і переконати його, що у Біблії міститься слово Боже. «Бог не розмовляє», — відповідає індіанець і відкидає книгу, після чого його вбивають. Незабаром гине Гусман. Агірре наказує солдатам повісити Урсуа. Пліт пропливає повз індіанців, які жваво скачуть берегом і кричать від радості. Їх жести можна трактувати приблизно так: «Ось пливе свіже м'ясо»!.

Іспанці підпалюють село на своєму шляху, і знаходять сіль, якої давно були позбавлені. Наречена Урсуа зникає в лісі. За наказом Агірре страчують солдата, що хотів повернути назад. Все більше іспанців гине від рук невидимих ворогів. Пліт починає дрейфувати по колу. Члени загону остаточно занепадають духом. Люди стомлені і виснажені. Вони бачать корабель на верхівці дерева. Карвахаль, а услід за ним і донька Агірре гинуть від стріл. На плоту, захопленому мавпами, Агірре вимовляє монолог про свої прийдешні завоювання («Ми поставимо на сцені Історію, як в театрі ставлять трагедії»).

У своїй найрепрезентативнішій стрічці «Агірре, гнів божий» Герцоґ проаналізував функціонування потягу до смерті і процес невротизації суспільства — те, що відбувається з людьми, коли на вершині соціальної піраміди виявляється неврастенік з манією величі.[2] У фільмі дозволено бачити своєрідний коментар на тему витоків фашизму[3]: покоління, до якого належав Герцоґ, хвилювало питання про те, що привело їх батьків до фашистської ідеології. Американська кінокритик Полін Кейл заявляла, що саме з фільму Герцоґа виріс «Апокаліпсис сьогодні» Ф. Ф. Копполи — принаймні, проблематика у фільмів спільна.[4]

• Цим фільмом у творчості Герцоґа відкривається короткий період геніального творчого підйому (1972—1974), коли він вже сформулював теми, що цікавлять його, але ще не почав повторювати самого себе (Жак Лурселль) [5].
• Багато хто розглядав ці фільми як заглиблення в себе, як деяке «духовне вигнання» і як виникнення потреби в неоекспресіоністській течії, але створюється враження, що цій течії судилося застигнути в нерухомих водах формалізму, звідки немає виходу. (Клод Бейлі)[6]
• Фільм — гімн блискучій поразці, танець смерті, яку приносять учасникам походу стріли індіанців, течії, голод, лихоманка, розбрат і безумство. (Михайло Трофименков)[7]

У 2010 році часопис Empire включив стрічку до 100 найкращих фільмів світового кінематографу (19-та позиція у рейтингу)[9].

• M. B. White. Aguirre, Der Zorn Gottes // International Dictionary of Films and Filmmakers / под. ред Tom Pendergast, Sara Pendergast. — 4-е. — St. James Press, 2000. — Т. 1. — С. 17-18. — ISBN 1-55862-449-X.
• Клод Бейли. 1972. Агирре, гнев Божий // Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — С. 348-349. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.
• Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

• Агірре, гнів божий на сайті IMDb (англ.) (станом на 11.12.2015)
• Агірре, гнів божий на сайті AllMovie (англ.)
• Агірре, гнів божий на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Агірре, гнів божий на сайті Filmportal.de