Адамовичі (рід)

Адамо́вичі (пол. Adamowicz, нім. Adamowitz, рос. Адамовичи) — декілька шляхетських родів руського, литовського і татарського походження. Піддані Литви, Речі Посполитої, Курляндії, Росії. Внесені в VI частину генеалогічних книг Віленської, Волинської, Гродненської, Ковенської, Мінської, Могилевської і Смоленської губерній Російської імперії[1].

Список
  1. Адамовичі гербу Леліва (Adamowicz-Starowolski). Русько-литовський рід.
    Адамовичі-Старовольські, Старовольські: з Віленської, Ковенської, Мінської губерній.
    Адамовичі-Говарковські (Adamowicz-Gowarkowski): з Мінської губернії.
  2. Адамовичі гербу Адамович-Леліва (відміна Леліви).
  3. Адамовичі гербу Любич: з Ковенської губернії.
  4. Адамовичі гербу Адамович-Труби (відміна Труб). Походить від Станіслава Адамовича (1590) з Віленського повіту.
  5. Адамовичі гербу Вадвич (відомі як Адамковичі).
  6. Адамовичі невідомого гербу Любич: з Київської губернії.
  7. Адамовичі-Татарські: з Мінського повіту.

Адамовичі гербу Адамович-Леліва
Герб Адамович-Леліва

Адамовичі гербу Адамович були відгалуженням роду Адамовичів гербу Леліва. Вперше представники цієї нової гілки згадуються під 1599 роком.

Використовували власний герб, що є відміною Леліви.

Внесені до списків курляндського лицарства: фон Адамовичі, звані Адамами (нім. von Adamowicz, genannt Adam).

Представники
  • Людвіг (1884—1943) — випускник Дерптського університету (1904—1909)[2]

Адамовичі гербу Леліва
Герб Леліва

Згідно з Бонецьким, Адамовичі гербу Леліва походили від невідомого вояка Адама. Він служив литовським князям, воював із татарами і двічі був литовським послом до Орди. Князь Монтвид, син литовського короля Гедиміна, дарував цьому Адамові свій герб Леліва, а польський король Володислав Ягайло, онук Гедиміна, затвердив шляхетство і герб особливим дипломом. Потомки цього Адама носили руське прізвище Адамовичів[3].

У XVI ст. рід Адамовичів був розподілений на 4 великі гілки, які змінили свої прізвища за назвами маєтків: Покривницькі (Pokrzywnicki), Мутикальські (Mutykalski), Раковецькі (Rakowiecki) і Старовольські (Starowolski, від Старої Волі в Берестейському воєводстві). Із цих гілок лише остання продовжувала використовувати прізвище Адамовичів. Її представники інколи називали себе Старовольськими або Адамовичами-Старовольськими[3].

Протягом XVII—XVIII ст. Адамовичі-Старовольські мешкали у Литві й займали земські уряди в Жемайтійському князівстві[3]. Цей рід також розділився на кілька гілок: Адамовичі гербу Адамович-Леліва тощо.

Підписи Адамовичів знаходимо на документах про вибрання Августа ІІ королем Польщі (1697), скликання посполитого рушення (1698), виборах 1733 року[3].

1775 року Адамовичі стали дідичами Орельського маєтку над річкою Дітва в Лідському повіті[3].

Після поділів Речі Посполитою Адамовичі зберегли за собою шляхетські права. 1848 року їх було занесено до матрикулів шляхти Царства Польського, а 1856 року — зараховано до дворянства Російської імперії. Також Адамовичі числилися у дворянських книгах Віленської, Ковенської (1845—1866), Мінської губерній (1840—1857)[3].

Інша гілка роду — Адамовичі-Говарковські (Adamowicz-Gowarkowski) отримали дворянські права в Росії 1846 року й були внесені до дворянських книг Мінської губернії[3].

Адамовичі гербу Любич
Герб Любич

Походження Адамовичів гербу Любич невідоме.

1804 року вони були записані до дворянської книги Ковенської губернії[4].

Адамовичі-Ермаутські
Герб Адамовичів-Ермаутських

Адамовичі-Ермаутські (Adamowicz von Ermauth) походять від галицького полковника Яна Адамовича. 16 серпня 1895 року імператор Австро-Угорщини нобілітував його, надавши німецьке прізвище фон Ермаут і герб за заслуги у мексиканській кампанії 1864—186 років.

Адамовичі невідомого гербу

Походження невідоме.

1808 року записані до дворянської книги Київської губернії[5].

Представники
  • Юзеф (?—?) ∞ Софія Йогер.

Адамовичі-Татарські
Герб татарських Адамовичів

Згідно з Дзядулевичем Адамовичі були відгалуженням роду Давидовичів гербу Стріла[6].

Близько 1520 року згадується родоначальник Адамовичів — Адам Давидович. Його син, Станіслав Давидович був володарем Муступів у Мінському повіті.

У Адама було 3 дочок: Янухна, Абдрухмана і Солтана. Остання мала 2 синів — Іссупа й Ахмета, які дали початок іншим лініям Адамовичів.

Татарські Адамовичі використовували за герб видозмінену Леліву із двома стрілами.

Герби

Адамовичі-Українські
  • Нащадки Дем'яна Адамовича (XVIII ст.). Використовували герб Леліва.
  • Герасим Адамович — архіваріус[7].
  • Симеон Адамович (? — після 1677) — ніжинський протопоп[8].

Див. також

Примітки
  1. Адамовичи // Новый энциклопедический словарь. Санкт-Петербург, 1911, Т. 1, стлб. 423.
  2. Adamovičs, Ludvigs // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  3. Adamowicz h. Leliwa // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. I 14—15.
  4. Adamowicz h. Lubicz // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 15.
  5. Adamowiczowie różni // Polski Słownik Biograficzno-Genealogiczny. Т. 1, S. 15—16.
  6. Dziadulewicz, S. Herbarz rodzin tatarskich w Polsce. Wilno, 1929, S. 14.
  7. До історії Генеральної архіви
  8. Симеон Адамович

Бібліографія

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адамовичі (рід)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.