Адміністративний поділ Індії

Британська Індія в період колоніального володарювання охоплювала території сучасних Індії, Пакистану, Бангладеш, Бутана і М'янми (раніше — Бірми, адміністративно відокремилася від Індії в 1937 році). За межами Британської Індії знаходилася територія Французької Індії (5 невеликих анклавів: Пондішері, Чандернагор, Янам, Карікал і Мае) і Португальської Індії (Гоа і чотири анклави: Діу, Даман, Дадра і Нагархавелі).

У новий час Індія була поділена на провінції, якими керували безпосередньо британська влада і князівства, де володарювали місцеві правителі, що знаходяться під британським протекторатом. Князівств було більше 500 — найбільшим з них був Хайдарабад, в якому проживало більше 10 млн осіб, а найменші князівства займали тільки декілька десятків км². Управління в провінціях здійснювали безпосередньо британські чиновники — губернатор, головний комісар або адміністратор, що призначалися віце-королем. Існувало 11 таких провінцій — Ассам, Бенгал, Біхар, Бомбей, Центральні провінції і Берар, Мадрас, Орісса, Північно-західна прикордонна провінція, Пенджаб, Сінд і Об'єднані провінції. Перед отриманням незалежності в 1947 році кількість провінцій зросла до 17.

У 1947 Індія здобула незалежність, і колишня колонія була розділена на індійську і пакистанську частини за конфесійною ознакою. Колишні адміністративні одиниці були поділені між двома новими державами.

У 1950, коли була створена Республіка Індія і прийнята нова конституція, було утворено 29 штатів, розділених на три типи: A, B, C. Штати різних типів розрізнялися за способом устрою державної влади.

• Штати типу A (Ассам, Західний Бенгал, Біхар, Бомбей, Мадх'я-Прадеш, Мадрас, Орісса, Пенджаб і Уттар-Прадеш) — володіли власними виборними парламентами, що самостійно формували органи управління штатів.
• Штати типу B (Хайдарабад, Саураштра, Майсур, Траванкор-Кочін, Мадх'я-Бхарат, Віндх'я-Прадеш, Союз штатів Патіали і Східного Пенджабу, а також Раджастхан) — керувалися раджпрамукхами, свого роду номінальними монархами.
• Штати типу C (Делі, Кутх, Хімачал-Прадеш, Біласпур, Кург, Бхопал, Маніпур, Аджмер і Трипура) — владні повноваження здійснювали призначені центральною владою комісари.
• Джамму і Кашмір були оголошені особливими територіями.

У 1953 утворений новий штат типу A — Андхра (що виділився з Мадрасу), у 1954 штат Біласпур включений до складу штату Хімачал-Прадеш, а в 1956 до Індії приєднані землі Французької Індії як особлива територія, що отримала назву Пондішеррі (одна з французьких колоній, Чандернагор, увійшла до складу Індії ще в 1950, пізніше, в 1954, вона включена до складу Західного Бенгалу).

1 листопада 1956 в Республіці Індія був ухвалений «Закон про реорганізацію штатів», що реформував адміністративний устрій країни. Система штатів різних типів була ліквідована, а замість них були утворені штати і союзні території. Кордони штатів були змінені так, щоб максимально збігатися з існуючими етнічно-мовними кордонами. Було створено 12 штатів (Ассам, Західний Бенгал, Біхар, Бомбей, Керала, Мадх'я-Прадеш, Мадрас, Майсур, Орісса, Пенджаб, Раджастхан і Уттар-Прадеш) і 6 союзних територій (Делі, Хімачал-Прадеш, Маніпур, Трипура, Андаманські і Нікобарські острови а також Лаккаддівські, Аміндівські острова і Мінікой).

Після реформи 1956 кількість штатів і територій продовжувала змінюватися:

• В 1957 з Ассаму була відокремлена територія Нагаленд.

Адміністративний поділ Індії в 1961

• В 1960 штат Бомбей був розділений на штати Гуджарат і Махараштра[2].
• В 1961 анексована Португальська Індія, на її землях утворилися дві нові союзні території: Дадра і Нагархавелі, а також Гоа, Даман і Діу.
• В 1963 територія Нагаленд перетворена на штат Нагаленд[3].
• В 1966 зі складу штату Пенджаб був виділений штат Хар'яна, заселений переважно індуїстами, а місто Чандігарх, відокремлене в окрему союзну територію, стало спільною столицею Пенджабу і Хар'яни. Частина штату була приєднана до Хімачал-Прадешу[4].
• В 1968 штат Мадрас перейменований на Тамілнад.
• В 1971 статус штату отримала союзна територія Хімачал-Прадеш[5].
• В 1972 зі штату Ассам виділені новий штат Мегхалая, союзні території Мізорам і Аруначал-Прадеш; статус двох союзних територій (Маніпур і Трипура) був змінений на статус штату[6].
• В 1973 штат Майсур змінив назву на Карнатака, а союзна територія Лаккадівські, Аміндівські острови і Мінікой стала називатися Лакшадвіп.
• В 1975 до Індії на правах штату був приєднаний Сіккім[7].
• В 1986 статус штату отримала союзна територія Мізорам.
• В 1987 статус штату отримала союзна територія Аруначал-Прадеш, а Гоа, Даман і Діу була розділена на штат Гоа та союзну територію Даман і Діу[8].
• В 1991 Делі отримала новий статус Національного столичного округу.
• У 2000 утворені три нові штати: Джаркханд (відокремлений зі складу Біхару), Чхаттісгарх (відокремлений зі штату Мадх'я-Прадеш) і Уттаранчал (відокремлений зі штату Уттар-Прадеш).
• У 2006 французька назва союзної території Пондішері була змінена на Пудучеррі.
• У 2007 назва штату Уттаранчал була змінена на Уттаракханд.
• У 2014 створено штат Телангана (виокремлений з Андхра-Прадешу).

В Індії продовжують діяти сепаратистські налагоджені рухи, що борються за створення нових штатів. Найактивніше виявляється прагнення до виділення з нинішнього штату Ассам штату Бодоланд. Сепаратисти з народу бодо ведуть власну партизанську боротьбу, що, можливо, є єдиним прикладом, коли єдиною метою сепаратистського руху є не прагнення до незалежності, а тільки бажання створити нову адміністративну одиницю.

Інші регіони, що прагнуть створення нових штатів:

• Харліт-Прадеш — зі штату Уттар-Прадеш
• Віндх'янчал — зі штату Мадх'я-Прадеш
• Відарбха — зі штату Махараштра
• Кодагу — зі штату Карнатака
• Горкхаланд — зі штату Західний Бенгал
• Бунделкханд — зі штатів Уттар-Прадеш і Мадх'я-Прадеш
• Делі — ведуться дискусії про можливість розділення нинішнього столичного округу на штат Делі і Національний столичний округ Нью-Делі площею близько 43 км².