Сіккім

Найпоширеніша версія походження назви «Сіккім» — від комбінації двох слів мови лімбу (су — «новий» і кхйим — «палац», «дім») — які стосуються палацу, побудованого першим правителем Сіккіму Пхунцоґом Намґ'ялом. Тибетською Сіккім називається «Денцонґ» (Denjong), що означає «рисова долина»[4]. Мовою корінного населення штату лепча, країна називається «Най-Ма-Ель» (Nye-mae-el — «рай»), а сіккімською — «Беймул-Демазонґ» (Beymul Demazong — «прихована рисова долина»)[5][6].

Політична мапа Сіккіму

Сіккім розділений на чотири округи (англ. districts), кожний з яких очолює призначений центральним урядом штату інспектор району (англ. district collector). У його функції входить управління тією частиною округу, яка перебуває під контролем цивільної адміністрації. Оскільки Сіккім є прикордонним штатом, частина його контролюється збройними силами Індії, а для відвування цих територій необхідний відповідний дозвіл.

Кожний з округів розділений на менші адміністративні одиниці — підокруги (анггл. subdivisions).

Дані по округах на момент перепису 2011 року:[7]

Монумент гуру Рінпоче в Намчі

Перша згадка про Сіккім у письмових джерелах пов'язана з мандрівкою засновника тибетського буддизму гуру Рінпоче, також відомого як Падмасамбхава, що відвідав Сіккім у 8 столітті. Він благословив країну, розповсюдив в ній буддизм і передбачив встановлення монархії через кілька сотень років. Таким чином, подальший розвиток Сіккіму відбувався під сильним впливом Тибету. У 14 столітті принц Кх'є Бумса зі східного Тибету (Кхам), слідуючи божественному одкровенню, що з'явилося йому уві сні, здійснив подорож на південь, і його нащадки пізніше стали монархами (чоґ'ялами) Сіккіму. У 1642 році нащадок Кх'є Бумси, Пхунцоґ Намґ'ял, був проголошений першим чоґ'ялом Сіккіму в Юксомі (Юксумі) трьома великими ламами, що незалежно один від одного прийшли до Юксому з півночі, заходу і сходу[20]. Юксом став першою столицею Сіккіму, а Пунцог Намґ'ял зробив буддизм державною релігією Сіккіму і сприяв виникненню монастирів.

У 1670 році Пхунцоґ Намґ'ялу успадковував його син, Тенсунґ Намґ'ял, який переніс столицю з Юксома в Рабденце. Це виявилося невдалим рішенням, оскільки нова столиця була дуже близько до кордону з Непалом і часто зазнавала військових нападів. У 1793 році столиця була пересена до Тумлонґа в Північному Сіккімі.

У 1700 році на Сіккім напав Бутан, виступивши на підтримку прав зведеної сестри чоґ'яла на трон. Через десять років бутанці були вигнані Тибетом, що відновив королівську владу. Між 1717 і 1733 роками на Сіккім постійно нападали непальці (одного разу повністю зруйнували столицю) із заходу і бутанці зі сходу. У результаті Сіккім втратив більшу частину своєї території, яка в період найбільшого розквіту доходила майже до Паґрі на півночі, Паро на сході, межі Біхару на півдні і річки Тамур на заході[21].

У 1791 році Китайська династія Цін надіслала війська, щоб захистити Сіккім і Тибет від непальців, після чого Сіккім став васалом Цінської імперії.

Після того як британці підкорили сусідню Індію, Сіккім став шукати союзу з ними проти загального ворога — Непалу. В результаті, коли на початку 19 століття Непал напав на Сіккім, Британська Ост-Індська компанія атакувала Непал. Одним з наслідків англо-непальської війни 1814–1816 років став Суґаульський договір 1816 року між Непалом і Сіккімом, а також Тіталійський договір 1817 року між Сіккімом і Британською Індією. За останнім договором територія, захоплена Непалом, була повернена Сіккіму.

13-й Далай-Лама і чоґ'ял Тхутоб Намґ'ял, близько 1900 року

Відносини між Британською Індією і Сіккімом загострилися дещо пізніше, коли англійці оподаткували область Моранґ в Сіккімі. В 1849 році експедиція двох британських дослідників, Джозефа Долтона Гукера і Артура Кемпбелла (останній відповідав за зв'язки між британським і сіккімським урядами) проникла до Сіккіму без дозволу і попереднього повідомлення. Членів експедиції було затримано і ув'язнено. Британія надіслала Сіккіму ультиматум, і обох дослідників було звільнено після місячного ув'язнення. Проте, в лютому 1850 року Британія вирядила військову експедицію проти Сіккіму, внаслідок чого Дарджилінг і Моранґ були приєднані до Індії (останній зараз розташований в Непалі). Сіккім вибрав тактику нападів на Індію, через що в період 1860 — 1861 років було організовано ще дві каральні експедиції. Англійці захопили столицю Тумлонґ і підписали мирний договір з Сіккімом в 1861 році, згідно з яким Сіккім став британським протекторатом. Договір, зокрема, передбачав щорічну фінансову підтримку чоґ'яла. У 1886 році північна частина Сіккіму була зайнята Тибетом, який розглядав будівництво англійцями доріг як загрозу власній безпеці. У 1888 році вони спробували просунутися далі, але підрозділи британської армії змусили їх піти з Сіккіму[22]. У 1894 році столицю було перенесено з Тумлонґа до Ґанґтока[23].

Сіккім лишався відкритим для відвідування іноземцями, задля чого необхідними були отримання спеціального дозволу і найм каравану носильників (останнє було недешевим). Саме в такий спосіб у 1930 році Сіккім відвідав філософ Мірча Еліаде[24]. У 1924 році протягом дев'яти місяців в Сіккімі жив Микола Костянтинович Реріх з сім'єю[25].

За часів Другої світової війни громадяни Сіккіму мали можливість поступити на службу до британської армії. Так, уродженець Сіккіму етнічний непалець Ґанджу Лама відзначився в бойових діях в Бірмі і став єдиним сіккімцем, нагородженим британським Хрестом Вікторії[26].

Монастир Румтек

У 1947 після отримання Індією незалежності, в Сіккімі було проведено референдум, на якому пропозицію про входження до складу Індії було відхилено, внаслідок чого прем'єр-міністр Індії Джавахарлал Неру був змушений погодитися на протекторат Індії над Сіккімом. За угодою, Сіккім зберігав повну внутрішню автономію, але надавав Індії право контролю над зовнішньою політикою, міжнародними представництвами, обороною і зв'язком.

До 1955 року Сіккім залишався абсолютною монархією, потім була установлена Державна рада для формування конституційного уряду. За угодою 1951 року половина місць в Державній раді відводилася представникам корінного населення Сіккіму — бхутія і лепча, інша половина — нащадкам переселенців з Непалу. До 1970-х років частка непалського населення істотно збільшилася, і такий розподіл влади більше не відображав реальної картини, як наслідок — у країні почастішали акції протестів проти влади чоґ'яла. Протести 1973, на яких все частіше лунали заклики до втручання Індії, наочно продемонстрували падіння популярності чоґ'яла Палдена Тхондупа Намґ'яла. В результаті уряд підписав нову угоду, що, зокрема, передбачала загальні вибори в Державні Збори. Вибори відбулися в квітні 1974 року, а 3 липня того ж року було прийнято конституцію, за якою владу чоґ'яла була дещо обмежено.

У 1975 році прем'єр-міністр Сіккіму, що знаходився в опозиції до чоґ'яла, звернувся до парламенту Індії з проханням про перетворення Сіккіму на штат Індії. У квітні, після згоди індійського уряду, індійські війська окупувували Сіккім, захопили Ґанґток і роззброїли палацову варту. Був проведений референдум, на якому 97,5 % населення проголосувало за приєднання до Індії. 16 травня 1975 року Сіккім офіційно увійшов до складу Індії, а монархія припинила своє існування[27].

До 2003 року уряд сусіднього Китаю не визнавав Сіккім індійським штатом, і на китайських картах він позначався як окрема держава. У 2000 році сімнадцятий кармапа, проголошений ламою в Китаї, втік в монастир Румтек в Сіккімі. Китай не міг заявити офіційний протест Індії, оскільки вважав Сіккім незалежною державою[28]. З 2003 року це питання вважається китайською стороною «залишеним на плин історії», тобто таким, що підлягає остаточному розв'язанню в невизначеному майбутньому «по мірі поліпшення і розвитку китайсько-індійських двосторонніх відносин»[29]. У відповідь на фактичне визнання Китаєм індійського суверенітету над Сіккімом Індія визнала Тибет складовою частиною КНР, що призвело до потепління індійсько-китайських відносин. 6 липня 2006 року між двома країнами був відкритий прикордонний перехід на перевалі Нату-Ла[30].

Стара жінка з Дарапу

Більшість мешканців сучасного Сіккіму — нащадки непальців, що переселилися до Сіккіму в 18-19 століттях[8]. Це не лише етнічні непальці (парбатії, кхаси, ґуркхи), а й інші народи Непалу: таманґи, ґурунґи, маґари, невари, лімбу, раї, сунвари та ін. Всі вони розмовляють непальською мовою, що належить до індоєвропейської мовній сім'ї. Корінне населення Сіккіму — бхутія, що прийшли з Тибету в 14 столітті, і лепча, що жили на території Сіккіму справіку — розмовляють мовами сино-тибетської сім'ї і становлять меншину в штаті. Монархи Сіккіму, чоґ'яли, належали до бхутія. На півночі і сході Сіккіму живуть тибетці. Серед мігрантів з інших областей Індії, що переважно що переселилися після 1975 року, переважають раджастханці (в основному з району Марвар), яким належать більшість торгових підприємств в Південному Сіккімі і Ґанґтоці, біхарці, що працюють на високооплачуваних посадах, і бенгальці. У Сіккімі також проживають кілька тисяч біженців з Тибету.

Більша частина населення Сіккіму (57,76 %) сповідує індуїзм, 27,39 % — буддизм, 9,91 % — християнство. Більшість в останній групі — нащадки лепча, навернених до християнства британськими місіонерами в 19 столітті. Решта лепча, а також бхутія і деякі непальці (шерпа і таманґ) традиційно є буддистами, решта непальців — індуїстами. Іслам сповідують 1,62 % населення, в Ґанґтоці та Манґані є мечеті[31][32]. У Сіккімі ніколи не відбувалося міжрелігійних зіткнень. Чисельність релігійних громад штату за даними перепису 2011 року:[33]

Буддисти переважають у Північному окрузі, в решті округів більшість становлять індуїсти.

Хоча офіційною мовою штату є англійська, якою розмовляє істотна частка населення, універсальним засобом спілкування є непальська. Крім того, частина населення розмовляє мовами хінді, ґрома, ґурунґ, дзонґ-ке, лепча, лімбу, маґар, маджхвар, маджхі, неварською, дханвар, сіккімською (бхутія), сунвар, таманґ, тибетською, тхулунґ, шерпа і якха[3][34]. Статус додаткових офіційних мов на території Сіккіму мають сіккімська (бхутія), ґурунґ, лепча, лімбу, маґар (манґер), сунвар (мухія), неварська, данувар (дхарвар, раї), шерпа і таманґ.[35]

Національний склад населення (за мовною ознакою) за даними перепису населення Індії 2001 року виглядає таким чином:[36][37]

• Непальці 338 606 осіб (62,6%)
• Бхутії 41 825 осіб (7,7%)
• Гіндустанці 36 072 особи (6,7%)
• Лепча 35 728 осіб (6,6%)
• Лімбу 34 292 особи (6,3%)
• Шерпи 13 922 особи (2,6%)
• Таманґи 10 089 осіб (1,9%)
• Раї 8 856 осіб (1,6%)
• Бенгальці 6 320 осіб (1,2%)
• Решта 15 119 осіб (2,8%)

Бхутія зберегли своє традиційне право «дзумса», яке має в Сіккімі офіційний статус в районах, населених цим народом[3]. У решті частин Сіккіму, як і в інших штатах Індії, діє правова система панчаяті радж — управління на місцевому рівні зборами з п'яти найшанованіших старійшин населеного пункту.

Сіккім — найменший за населенням штат Індії; згідно з переписом населення 2001 року, у ньому проживали 540 493 мешканці, з них 288 217 чоловіків і 252 276 жінок[2][38]. Щільність населення — 76 осіб на квадратний кілометр — одна з найнижчих в Індії. За десять років, з 1991 по 2001 рік, кількість населення зросла на 32,98 %. За наступні 10 років чисельність населення штату зросла ще на 12,9%. За даними перепису 2011 року вона становила 610 577 осіб, з них чоловіків 323 070 осіб (52,9%), жінок 287 507 осіб (47,1%), жителів міст 153 578 осіб (25,2%), жителів сільської місцевості 456 999 осіб (74,8%).[39]

Динаміка чисельності населення Сіккіму за даними переписів 1901-2011 років:[7]

Населення переважне сільське. Населені пункти переважно представляють окремі будинки, розкидані по схилах пагорбів. Великих міст немає, найбільше і єдине значне місто Сіккіму — Ґанґток — налічує 100 286 мешканців (2011). Ґанґток отримав статус міста лише в 1951 році, до цього в Сіккімі зовсім не було міст. Дохід на душу населення в 2005 році становив 29 808 індійських рупій, що є одним з найвищих показників у країні[8][34][40]. 19,2 % населення живе за межею бідності. Рівень злочинності в Сіккімі — найнижчий серед штатів Індії. У 2005 році було відкрито 552 кримінальних справ[41].

Плантації кардамону — основної сільськогосподарської культури Сіккіму

Економіка Сіккіму переважно аграрна, заснована на традиційних методах ведення сільського господарства. Основними культурами, що вивозяться зі штату, є кардамон, імбир, апельсини, яблука і орхідеї. Сіккімський чай вважається одним з найкращих чаїв у світі. На терасах на південних схилах Гімалаїв вирощують рис. Для внутрішнього споживання також вирощують картоплю, капусту, кукурудзу, горох, пшеницю, ячмінь, просо та інші культури. Сіккім є основним виробником кардамону в Індії, як за об'ємом виробництва, так і за площею культивування[3][13]. Свійські тварини — буйволи, яки, овці, гірські кози, свині, мули, домашня птиця[8].

Через гористий рельєф і нестачу інфраструктури в штаті немає великої промисловості. Дрібна промисловість представлена пивоварінням, перегонкою спирту, фарбувальним виробництвом і виготовленням годинників. Всі промислові підприємства розташовані на півдні Сіккіму. Економіка штату росте на 8,3 % на рік, це другий за величиною показник серед індійських штатів і територій після Делі[42].

З недавнього часу уряд Сіккіму приділяє велику увагу розвитку туризму. Сіккім має величезний туристичний потенціал, і розвиток туризму вже істотним чином відобразився на бюджеті штату, незважаючи навіть на необхідність, як і раніше, отримання спеціального дозволу на в'їзд до Сіккіму для іноземців. Передбачається, що з часом туризм стане головною галуззю економіки Сіккіму. Найпопулярніші багатоденні туристичні походи, альпінізм, рафтинг та гірський велоспорт. Крім того, притік туристів до Сіккіму стимулював розвиток специфічних галузей, — таких, як ювелірна справа, виготоволення сувенірної продукції, зокрема, виробництво традиційних тибетських вовняних килимів, виготовлення виробів інших дрібних ремесел. Набули великого розвитку і азартні ігри. Наприклад, комерційно успішною виявилася онлайн-лотерея «Playwin», зараз вона поширена по всій Індії[43].

У Сіккімі ведеться видобуток різних корисних копалин, що включають мідну руду, доломіт, вапняк, графіт, слюду, залізну руду і кам'яне вугілля[10].

Відкриття прикордонного переходу між Індією і Китаєм на перевалі Нату-Ла 6 липня 2006 року, як очікується, дасть новий імпульс розвиткові економіки Сіккіму, хоча навряд чи ефект від цього виявится відчутним надто швидко[30].

У Сіккімі діють кілька гідроелектростанцій, що служать стабільним джерелом електроенергії. Станом на кінець 2000-х років споживання електроенергії на душу населення становить 182 кіловат-годин, у порівнянні з 631 (пересічний показник в Індії)[44]. 73,2 % господарств мають доступ до очищеної питної води[45]. У штаті багато річок, тому в Сіккімі не буває посух.

У Сіккімі немає залізниць і аеропортів, оскільки їх спорудження утруднене через гористий рельєф місцевості, проте в 2008 році уряд штату виділів дотації на будівництво аеропорту в Пакйонзі[46].

Найближчий аеропорт, Баґдоґра, розташований біля міста Сіліґурі в штаті Західний Бенгал і знаходиться за 124 км від Ґанґтока. Між ним і Ґанґтоком діє регулярне гелікоптерне сполучення, організоване компанією Sikkim Tourism Development Corporation[47]. Гелікоптерний майданчик в Ґанґтоці — єдиний у штаті. Найближча залізнична станція — Нью-Джалпайґурі — знаходиться на відстані 16 км від Сіліґурі.

Національна автодорога 31A сполучає Сіліґурі і Ґанґток. Вона майже на всьому своєму шляху проходить паралельно річці Тіста, перетинаючи межу Сіккіму в Ранґпо. Дорога використовується численними громадськими та приватними автобусними компаніями на лініях, що сполучають аеропорт, залізничну станцію, Сіліґурі і Ґанґток. Відгалуження в Меллі веде до Західного Сіккіму. Міста південного і західного Сіккіму сполучені дорожньою мережею з північчю Західного Бенгалу, зокрема, Калімпонґом і Дарджилінгом. Більшість доріг штату поганої якості, тому часто використовуються повноприводні автомобілі. Ґанґток і центри округів сполучені з дрібнішими населеними пунктами мікроавтобусними лініями. У 2004 році уряд штату мав в своєму розпорядженні 124 автобуси, що курсували 66 маршрутами[3].

Дороги Сіккіму часто страждають від зсувів і затоплень, але в середньому вони кращі, ніж дороги аналогічного значення в інших штатах Індії. Підтримкою якості доріг займається Border Roads Organisation (BRO), підрозділ збройних сил Індії, що займається дорогами на прикордонних територіях. Дороги Південного Сіккіму знаходяться у відносно хорошому стані, обвали рідкісні. 1857,35 км доріг, що не перебувають у віданні BRO, підпорядковані уряду штату[45]. Дорожня мережа з твердим покриттям північніше Манґану відсутня. Північніше Міанґа доріг немає взагалі.

Білий Дім — резиденція прем'єр-міністра і губернатора Сіккіму

Як і в решті штатів Індії, главою Сіккіму є губернатор, що призначається центральним урядом Індії. Його роль здебільшого є церемоніальною, а головна функція — привести до присяги прем'єр-міністра. Останній практично має всю повноту виконавчої влади і є главою партії або коаліції, що отримала більшість голосів на виборах до місцевого парламенту. Губернатор призначає також інших міністрів за поданням прем'єр-міністра.

Законодавча влада Сіккіму здійснюється однопалатним парламентом (Законодавчою Асамблеєю). Штат представлений одним представником у кожній з двох палат парламенту Індії, Лок Сабха і Раджья Сабха. У асамблеї Сіккіму 32 місця, одне з яких відведене для буддистської громади — самґхи.

Верховний суд Сіккіму — найменший в Індії і складається всього з трьох суддів[48].

Після скасування монархії і входження Сіккіму до складу Індії в 1979 році було приведено до присяги уряд Нара Бахадура Бхандарі, лідера партії Сіккім Джаната Парішад. Бхандарі залишався при владі також після виборів 1984 і 1989 років, при цьому на виборах 1989 року партія отримала всі 32 місця в Законодавчій Асамблеї. В результаті виборів 1994 року до влади прийшла партія Сіккімський демократичний фронт, лідер якої, Паван Кумар Чамлінґ, став прем'єр-міністром. Партія також залишилася при владі за результатами виборів 1999 і 2004 років[23].

За всю історію Сіккіму всього п'ять чоловік займали посаду прем'єр-міністра:

• Казі Лхендуп Дорджі Кханґсарпа, 1974–1979.
• Нар Бахадур Бхандарі, 1979–1984 і 1984–1994.
• Бхім Бахадур Гурунґ, 1984.
• Санчаман Лімбоо, 1994.
• Паван Кумар Чамлінґ, з 1994 року.

Будівля Законодавчої Асамблеї Сіккіму в Ґанґтоці

У Сіккімі діє декілька десятків політичних партій, більшість яких активні тільки на рівні штату і не є регіональними відділеннями загальноіндійських. Найбільшою партією Сіккіму є Сіккімський демократичний фронт, створений в 1993 році, що виражає в першу чергу інтереси етнічних непальців. У теперішній час ця партія є правлячою, на виборах 2004 року вона отримала 31 місця в Законодавчій Асамблеї з 32[49]. Партія Сіккімський національний конгрес була створена в 1961 році і стала першою політичною партією Сіккіму, що представляє всі групи населення, до її створення всі партії були національними. Партія виграла перші вибори 1974 року в Сіккімі і після його входження до складу Індії об'єдналася із загальноіндійською партією Індійський національний конгрес. Партія Сіккім Джаната Парішад, що виграла вибори 1979 року, в 1981 році також об'єдналася з Індійським національним конгресом, проте в 1984 році її колишній лідер і прем'єр-міністр Сіккіму, Нар Бахадур Бхандарі, вийшов з її складу і утворив нову партію Сіккім Санґрам Парішад. У 1989 році ця партія отримала всі місця в парламенті, але не змогла виграти вибори наступного разу, поступившись політичною сценою Сіккімському демократичному фронту. 25 жовтня 2008 року Нар Бахадур Бхандарі був засуджений до шести місяців зроку за корупцію[50].

Державні символи Сіккіму[3]: тварина — мала панда, птах — багряний фазан, дерево — рододендрон, квітка — благородна орхідея.

Танець Ґумпа, що виконується під час буддистського свята Лосар в Лачунзі

Населення Сіккіму відзначає свята як індуїстів (Дівалі, Дасара), так і буддистів (Лосар, Сага Дава, Лхахаб Дучен, Друпка Теши і Бхумчу). Під час Лосару — тибетського нового року — більшість урядових установ закриваються на тиждень[51]. Останнім часом в Ґанґтоці також святкується Різдво, в основному, для залучення відвідувачів під час перерви в туристському сезоні.

Важливою і невід'ємною частиною Сіккіму є буддистські храми і монастирі. У Сіккімі функціонують релігійні установи трьох типів:

• Так-Пху (англ. Tak-phu) — храм, розташований в печері. У штаті їх достатні багато, але чотири з них (Лхарі-Ньїнґ-Пху — Lhari nying phu, Кадо-Санґ-Пху — Kah-do Sang phu, Пе-Пху Pe-phu, Дечен-Пху — De-chhen phu) вважаються особливо важливими, оскільки за традицією вважається, що там медитував Гуру Рінпоче, засновник буддизму в Сіккімі.
• Ґомпа — власне монастирі, комплекси, що створені для відходу від мирських клопотів, містять одночасно храми і релігійні школи. У Сіккімі розташовано кілька десятків ґомпа. Зокрема в монастирі-ґомпа Румтек знаходиться резиденція кармапи, який втік з Тибету.
• Мані Лакханґ — зазвичай храми невеликого розміру в населених пунктах, що не входять до складу монастирів[52].

Важливою частиною сіккімської культури є народні танці. Танці різних народів, що проживають на території штату, істотно відрізняються. Часто вони приурочені до певних буддійських або індуїстських свят. Дуже характерні для буддійської культури Сіккіму танці з масками[53].

Буддійська церемонія наповнення ламп в одному з монастирів Сіккіму

У Сіккімі набула великого поширення рок-музика в західному стилі. В кінці 1960-х — на початку 1970-х років гурти Orchids і Flickers були відомі по всій Індії, після 1982 року стали популярними рок-групи Shooting Star і Soul Saviour (новий склад гурту Flickers). Серед населення має популярність індійська поп-музика, а також непалський рок, стиль, що склався під впливом західної рок-музики і використовувє тексти непалською мовою.

Популярний актор Боллівуду Данні Дензонґпа — вихідець з Сіккіму, його справжнє ім'я Церінґ Пінтцоґ[54].

Футбол і крикет — два найпопулярніших виду спорту в Сіккімі. Уродженець Східного Сіккіму Байчунґ Бхутія є рекордсменом футбольної збірної Індії за кількістю проведених зустрічей і забитих м'ячів. Сіккімець Пем Доржі був капітаном збірної Індії з футболу. Джаслал Прадхан став чемпіоном Азійських ігор 1982 року і був неодноразовим чемпіоном Індії з боксу. Канченджанґа й інші вершини привертають альпіністів. Сонам Ґ'ятцо — найбільш титулований сіккімський альпініст, що підіймався на вершини Евересту, Канченджанґи та Аннапурни, організатор багатьох експедицій.

Сіккімська кухня походить з традицій народів, що населяють штат, — непальців, бхутія і лепча. Вона має багато загального з кухнею Тибету, зокрема, в ній переважають страви на основі локшини, такі як тхукпа (суп з локшини), чоумєїн, тхентхук, фактху і ґ'ятхук. Момо — м'ясні або овочеві пельмені, приготовані на пару — дуже популярна страва. Чхурпі — молочна страва, аналог сиру. До традиційних безалкогольних напоїв відносяться мохі (слабокисле молоко) і дахі (молочний продукт). Традиційні алкогольні напої — аналог пива, джаанр, що виготовляється з різних злаків, зокрема рису, і дистильоване вино раксі. Алкоголь відносно дешевий, що пов'язане з низькими податками, тому широко споживаються пиво, віскі, ром і бренді. У Сіккімі найпоширеніший алкоголізм серед всіх штатів Індії[55].

Більшість будинків в долинах і рівнинних районах Сіккіму зроблені з бамбуку і обкладені кизяком, що забезпечує збереження тепла, в горах — з деревини.

Нижче перераховані найвизначніші пам'ятки Сіккіму[56].

Інститут тибетології Намґ'ял

• Монастир Румтек, найбільший в Сіккімі, резиденція кармапи. Заснований в 1730 році, пізніше був спалений та відновлений на новому місці.
• Монастир Дубді-Ґомпа в Юксомі, вважається найстарішим в Сіккімі.
• Монастир Пемаянґсте біля Ґейзінґа, найважливіший монастир традиції Ньїнґма, заснований в 17 столітті.
• Трон, на якому коронували першого чоґ'яла Сіккіму в Юксомі.
• Інститут тибетології Намґ'ял, заснований в 1958 році і побудований в традиційному тибетському стилі. Тут зберігається багата колекція рідкісних буддійських книг, статуеток, танок, священних об'єктів.
• Руїни Рабденце, другої столиці Сіккіму, зруйнованої непальцями в 1814 році.
• Озеро Кечеопалрі за 27 км від Пеллінґа, між Ґейзінґом і Юксомом, на висоті близько 2 км, вважається священним як буддистами, так й індуїстами.
• Озеро Чанґу на висоті близько 4 км, на дорозі, що сполучає Ґанґток і перевал Нату-Ла; знаходиться в прикордонній зоні, для відвідування потрібний особливий дозвіл.
• Долина Юмтханґ завдовжки 135 км, знаменита своїми альпійськими пейзажами.

Основні принади для туристів, що приїжджають до Сіккіму — буддистські храми і монастирі, природні багатства і пейзажі.

У містах Сіккіму виходять щоденні газети англійською, хінді і непальською. Непалські і частина англійських газет друкується безпосередньо в штаті, хінді і решта англійських — в Сіліґурі. Найважливіші газети — «Samay Dainik», «Sikkim Express», «Sikkim Now» (усі три англійською) і «Himalibela» (непальською). У Сіккімі також виходять регіональні видання загальноіндійських газет, таких як «The Statesman» і «The Telegraph» (друкуються в Сіліґурі), і «The Hindu» і «The Times of India» (друкуються в Калькутті і доставляються в Сіккім із запізненням на день). Газета «Himalaya Darpan», що видається в Сіліґурі, є найпоширенішим виданням непальською мовою в північно-східній Індії. «Sikkim Herald» — офіційний тижневик уряду Сіккіму. Перша газета непальською мовою, що має онлайн-версію, — «Himgiri». Зараз виходить також і її англійська онлайн-версія[57]. Видається також і онлайн-журнал «Tistarangit», перший в Індії непальською мовою[58]. Єдиним міжнародним новостним інтернет-порталом Сіккіму є англомовний «Haalkhabar».

У столицях округів достатньо поширені інтернет-кафе, але широкосмуговий доступ до Інтернету має дуже обмежене розповсюдження. Сільська місцевість практично не має доступу до Інтернету. Більшість будинків мають можливість приймати телепередачі за допомогою супутникових антен. Головними провайдерами є Dish TV, Doordarshan і Nayuma. Чотири основні провайдери мобільного телефонного зв'язку в Сіккімі — BSNL, Vodafone Essar, Reliance Communications і Airtel, але тільки BSNL забезпечує мобільний зв'язок на всій території штату. Єдина радіостанція в Сіккімі — загальноіндійська All India Radio[59].

Прогрес в охороні здоров'я після приєднання штату до Індії є одним з найбільш вражаючих чинників соціального розвитку Сіккіму. Так, в 1989 році народжуваність і смертність становили, відповідно, 31,4 і 9,1 на тисячу чоловік (у сільській місцевості 32,8 і 10,1; у містах 24,5 і 4,3). Ці цифри, особливо смертність в містах, дещо вище середньоіндійських. Дитяча смертність становить 32 на тисячу народжених (2005 рік)[40]. У 1965 році було введено місцеве самоврядування (панчаяті радж), що, зокрема, узяло на себе систему соціального забезпечення[60].

Встановленою урядом штату нормою є один лікар на 3000 чоловік, одна поліклініка (англ. Primary health center) на 20 тис. чоловік, одну велику лікарню (англ. Community health center) на 80 тис. чоловік. В цілому, кількість лікарень дещо менше норми, хоча в окремих районах її навіть перевищує[61].

Рівень писемності становить 69,68 %, при цьому 76,73 % серед чоловіків і 61,46 % серед жінок. Уряд оголосив за мету довести рівень писемності до 100 % до 2015 року[41]. У штаті функціонують 1545 державних і 18 приватних шкіл різного рівня[45]. Початкова і середня освіта в штаті безкоштовні[8]. Викладання здійснюється англійською мовою, хоча в більшості шкіл передбачено вивчення рідної мови, уряд фінансово підтримує видання відповідних підручників. Також у Сіккімі діють 12 установ вищої освіти. Найбільша з них — технічний університет Сіккім Маніпал, що готує фахівців з інженерних дисциплін, медицини і менеджменту, пропонує також заочну освіту[62]. У липні 2008 року формально почав функціонувати Сіккімський університет, ректором якого є губернатор Сіккіму[63]. На теперішній час цей університет не має свого кампусу, будівництво якого передбачається в Янґанзі, за 28 км від Сінґтама. Втім багато місцевих студентів воліють здобувати вищу освіту за межами штату.

• Сіккім // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Сикким^{[недоступне посилання з липня 2019]} БСЭ (рос.)
• Офіційний вебсайт сіккімського уряду (англ.)
• Department of Information and Public Relations, Govt. of Sikkim (англ.)
• Портал ресурсів про Сіккім Sikkiminfo.com (англ.)
• Envis Centre Sikkim Ecotourism (англ.)
• A.C. Sinha, Sikkim — Sub-Regional Relations in the Eastern South Asia IDE-JETRO (англ.)

Ця стаття належить до вибраних статей Української Вікіпедії.