Адресне програмування

«Штрих-операція», або у сучасній термінології операція розіменування вказівника, надає змінній ${\displaystyle b}$ значення, що зберігається у комірці пам'яті за адресою ${\displaystyle a}$. Операція записується так: ${\displaystyle ''a=b}$.

У випадку, якщо ${\displaystyle f()}$ — функція, то штрих-операція повертає вміст адреси, що є результатом функції: ${\displaystyle ''f()=b}$

У наведеній нижче таблиці показано синтаксис розіменування вказівників (1-го і 2-го порядків, як приклад), і для порівняння наведено аналогічні операції у сучасних мовах програмування.

Адресна мова	Pascal	C (мова програмування)
${\displaystyle ''a=>b}$	b := a^;	b = *a;
${\displaystyle ^{3}a=>c}$, або ${\displaystyle '''a=>c}$	c := a^^;	c = **a;
${\displaystyle ''f()=>b}$	b := f^;	b = *f();

Нехай ${\displaystyle b}$ — деяке число. Тоді операція ${\displaystyle ^{-1}b=a}$ («мінус-штрих-операція») [4] повертає адресу комірки пам'яті, у який міститься значення ${\displaystyle b}$. Через те, що у пам'яті може бути багато таких значень, наведена операція (де ${\displaystyle a}$ — лише одна адреса), взагалі-то, не має особливого сенсу: правильніше було б визначити операцію, що повертає множину ${\displaystyle A_{b}}$ всіх комірок пам'яті, у яких міститься значення ${\displaystyle b}$.

Прямого еквіваленту дана операція у сучасних мовах програмування не має.^{[джерело?]} Її можна виразити у вигляді такого псевдокоду:

a = 0
A = порожній масив
цикл:
    якщо значення за адресою a дорівнює b:
        додати новий елемент а до масиву А
    a = a + 1
кінець циклу
повернути A

Операція «засилання за адресою» ${\displaystyle \Rightarrow }$ призначається для запису у пам'ять. Опис мови вказує, що дана операція визначена як для чисел, так і для функцій.

${\displaystyle b\Rightarrow a}$: значення ${\displaystyle b}$ записується у пам'ять за адресою ${\displaystyle a}$. Еквіваленти у сучасних мовах:

Адресна мова	Pascal	C (мова програмування)
${\displaystyle 'b\Rightarrow a}$	a := b;	a = b;

Якщо ${\displaystyle a}$ і ${\displaystyle b}$ — функції, операція «засилання» працює наступним чином:

• обчислюється результат функції ${\displaystyle b(...)}$;
• цей результат записується за адресою, що відповідає обчисленому значенню функції ${\displaystyle a(...)}$

У сучасних термінах дану операцію приблизно можна виразити наступним чином (як ${\displaystyle b()}$ взято функцію синуса):

Адресна мова	Pascal	C (мова програмування)
${\displaystyle \sin 0,14\Rightarrow a(...)}$	(* Адресна функція: повертає адресу, за якою треба зберегти значення синуса у головній програмі *) function a: ^real; var ptr: ^real begin (* обчислюємо потрібне значення адреси: ptr := ... *) return ptr; end (* Головна програма *) begin a^ := sin(0.14); end	float *a() { float *ptr; /* обчислюємо потрібне значення: ptr = ... */ return ptr; } /* Головна програма */ main() { float *addr = a(); *addr = sin(0.14); }

Природно, як у функції ${\displaystyle b}$ також можуть бути присутні адресні операції. Вираз ${\displaystyle b\Rightarrow a}$, де ${\displaystyle a}$ і де ${\displaystyle b}$ — адресні функції, називається адресною формулою перетворення, або «формулою засилання».[3]

Перед функцією може бути вказана мітка; у публікаціях зустрічаються як мітки з крапкою у кінці (приклад: ${\displaystyle k_{2}.\quad f(...)}$), так і без неї.[5]. Мітка може використовуватись у операторах умовного або безумовного переходу — таким чином реалізуються, зокрема, цикли.

Якщо у програмі зустрічається оператор ост. (рос. останов), обчислення і програма завершується. Дія оператора аналогічна, наприклад, STOP у Sinclair BASIC.

Оператор B (перевернута літера B (латиниця) або В (кирилиця)) виконує таку саму роль (зупинка), якщо він стоїть у головній програмі. Якщо ж B присутній у підпрограмі, то він означає «кінець підпрограми». Оператор B еквівалентний оператору return у мовах Pascal і C.

Вводиться термін «оператор розпізнавання», під яким розуміються умовні оператори («оператори розгалуження»). Загальна форма його наступна: ${\displaystyle P\alpha \beta }$, де ${\displaystyle P}$ — деяка предикатна функція (тобто, така, що повертає булеве значення), ${\displaystyle \alpha }$ — формула, що виконується якщо ${\displaystyle P}$ істинне, а ${\displaystyle \beta }$ — якщо хибне.[6] У сучасних термінах: if P then α; else β.

Умова, результатом якої може бути «істина» або «хиба» (0 або 1), записується після символа ${\displaystyle P}$ у фігурних дужках. Приклад: ${\displaystyle P\{{'}\alpha <{'}\beta \}\;f(...)\;g(...)}$. Еквівалент мовою Паскаль: if α^ < β^ then f(...) else g(...);

Вираз «формула входження» у адресному програмуванні означає виклик підпрограми і позначається літерою ${\displaystyle \pi }$, поряд з якою можуть стояти одна або дві адреси. У першому випадку це звичайний виклик підпрограми; після закінчення роботи підпрограми програма продовжується з наступного оператора. Приклад:

# Підпрограма
k12    f(...)
       g(...)
       <span style="display: inline-block; -ms-transform: rotate(180deg); -webkit-transform: rotate(180deg); transform: rotate(180deg);;">B</span>  # Кінець підпрограми

# Основна програма
start  π k12
       m(...)
       <span style="display: inline-block; -ms-transform: rotate(180deg); -webkit-transform: rotate(180deg); transform: rotate(180deg);;">B</span>  # Кінець програми

[1][9]

• Обкладинки монографії з описом Адресної мови програмування та її реалізації на компьютерах: &quot;Київ&quot;, сімейства &quot;Урал&quot; та &quot;Дніпро&quot;
• 
• 
• 
• 

Наявність у мові програмування можливостей обробки адрес (вказівників) дозволила складати та виконувати програми обробки алгебраїчних виразів, використовувати агрегати даних різного типу, структури та абстрактні типи даних. У книжках з адресного програмування можна знайти приклади програм, в яких використовуються об'єкти (поруч з самими даними записуються та зберігаються процедури їхньої обробки). В адресному програмуванні описано та реалізовано алгоритми обробки списків та інших структур, зокрема обробка та перетворення алгебраїчних виразів. На підставі можливостей адресної мови програмування щодо списків та їхньої обробки, адресну мову програмування можна віднести не лише до мов програмування високого рівня, а й до функціональних мов програмування. Як і в функціональних мовах програмування, програма на адресній мові програмування та дані програми по суті є списками.

Адресна мова програмування була реалізована на всіх комп'ютерах першого та другого покоління, що виготовлялися в Радянському Союзі. Адресна мова програмування вплинула на архітектуру комп'ютерів Київ, «М-20» (ВЕОМ-3, ВЕОМ-3М, ВЕОМ-4), "Урал", "Мінськ", "Дніпро" тощо. Для розв'язку задач народного господарства, включаючи авіацію, космонавтику, машинобудування, військовий комплекс, зокрема, для розрахунку траєкторій польоту балістичних ракет у 50-60-х роках, використовувалась виключно адресна мова програмування. Реалізації адресної мови програмування використовувались протягом майже 20 років.

Книжку з адресної мови програмування, що була написана у 1957[14], було перекладено французькою мовою та видано у Франції у 1974 році.

Адресна мова програмування вплинула не тільки на розвиток економіки СРСР, а й на інформаційні технології та програмування. Абстрактні типи даних, об'єктно-орієнтоване програмування, функціональне програмування, бази даних та засоби штучного інтелекту базуються на ідеях та засобах, які були вперше запропоновані та реалізовані в адресній мові програмування, зокрема списки та інші абстрактні типи даних, які будуються з використанням .[15]