Айке Іммель

Розпочав займатись футболом в «Айнтрахті» з рідного Штадталлендорфа. 1976 року талановитого голкіпера знайшли представники дортмундської «Боруссії», куди Іммель і перейшов[1]. 12 серпня 1978 року Айке дебютував у Бундеслізі матчем проти мюнхенської «Баварії». Дюбют вийшов вдалим: «Боруссія» виграла 1:0 завдяки голу Манфреда Бургсмюллера, а Айке зміг вистояти на нуль, граючи проти таких гравців, як Герд Мюллер, Карл-Гайнц Румменігге і Улі Генесс[2][3]. У першому сезоні Айке був дублером Горста Бертрама, зігравши лише 10 матчів, а починаючи з наступного сезону, коли Бертрам покинув клуб, став основним воротарем команди. За «Боруссію» Айке провів 8 сезонів, у яких зіграв 247 матчів і став одним з легендарних воротарів клубу.

Перед сезоном 1986/87 Айке за 2 млн марок перейшов в «Штутгарт», ставши найдорожчим воротарем в історії на той час. Дебютував за «швабів» 8 серпня 1988 року у матчі першого туру проти «Вальдгофа», що закінчився поразкою «червоно-білих» з рахунком 2:3[4]. Він був улюбленцем місцевої публіки і завжди намагався віддячити її своєю грою. За «Штутгарт» Айке провів 287 матчів. У Іммель з клубом досяг найбільшого успіху, вигравши німецький чемпіонат, а потім і Суперкубок. Загалом Айке Іммель провів 534 гри у Бундеслізі[5] і, таким чином, зайняв сьоме місце в списку рекордсменів за кількістю матчів[6]. А по «сухим матчам», яких у Іммеля налічується 147 ігор, він зайняв третє місце у Бундеслізі після Олівера Кана і Олівера Река, хоча і паралельно Іммелю належить антирекорд за кількістю пропущених голів у Бундеслізі — 829[7].

Влітку 1995 року новий тренер «Штутгарта» Рольф Фрінгер вирішив зробити основним воротарем Марка Циглера, через що Іммель перейшов в англійський «Манчестер Сіті»[8], де провів один повний сезон, вилетівши з Прем'єр-ліги, і зіграв чотири гри у другому, після чого завершив кар'єру[9].

З 1975 по 1978 року виступав за юнацькі збірні ФРН, після чого став грати за збірну U-21, з якою став віце-чемпіоном Європи 1982 року.

Не маючи у своєму активі жодного матчу за національну збірну ФРН був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, здобувши того року титул континентального чемпіона[10], проте на поле не виходив. Лише 11 жовтня 1980 року дебютував в офіційних матчах у складі збірної в товариському матчі з командою Нідерландів, що закінчився з рахунком 1:1[11], ставши наймолодшим воротарем у віці 19 років, який коли-небудь грав за національну збірну ФРН[12].

Після цього у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії та чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, здобувши на обох турнірах з командою «срібло», проте так на поле і не виходив, будучи дублером Гаральда Шумахера.

Лише після завершення виступів Шумахера за збірну Іммель став основним воротарем і в цьому статусі поїхав на домашній чемпіонат Європи 1988 року, де зіграв у всіх чотирьох у матчах з Італією (1:1), Данією (2:0), Іспанією (2:0) та Голландією (1:2). Цей турнір закінчився для німців на півфіналі.

Ці матчі виявились останніми для воротаря, оскільки після турніру він відмовився грати за збірну, тому що новий тренер ФРН Франц Бекенбауер в першому відбірковому матчі на чемпіонат світу 1990 проти Фінляндії виставив у ворота молодого Бодо Іллгнера і Іммель втомився доводити свою спроможність на місце в основі. Правда, пізніше він заявив, що це рішення було поспішним, проте за збірну Айке більше не грав. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни лише 19 матчів[13].

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1998 року, очоливши тренерський штаб клубу «Гайльбронн», з яким в 1999 році вийшов в Оберлігу Баден-Вюртемберг, четвертий за рівнем дивізіон Німеччини.

У березні 2001 року він переїхав до Туреччини у «Бешикташ», де він працював тренером воротарів у штабі співвітчизника Крістофа Даума. В травні 2002 року весь штаб покинув турецький клуб, але у жовтні того ж року штаб возз'єднався в австрійській «Аустрії» (Відень), де допрацювали до кінця сезону. Після цього штаб перейшов у турецький «Фенербахче» і період з липня 2003 року по грудень 2005 року Іммель працював тренером воротарів у «Фенербахче»[14], після чого завершив свою кар'єру тренера[15].

• Чемпіон Німеччини (1):

«Штутгарт»: 1991/92

• Володар Суперкубка Німеччини (1):

«Штутгарт»: 1992

• Айке Іммель на сайті fussballdaten.de (нім.)
• Айке Іммель на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Айке Іммель на сайті myspace.com (англ.)
• Айке Іммель на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Айке Іммель на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)