Акмолінська область (Російська імперія)

До її складу входили Акмолінський, Атбасарський, Кокчетавський, Омський та Петропавловський повіти.

До 1882 Акмолинська область входила до Західно-Сибірського генерал-губернаторства.

Згодом Західно-Сибірське генерал-губернаторство було скасовано й створено Степове генерал-губернаторство.

До Степового генерал-губернаторства Акмолінська область увійшла як адміністративна одиниця разом із Семипалатинською та Тургайською областями. Одночасно Томська й Тобольська губернії отримали права, якими користувалися губернії європейської частини Російської імперії, і до генерал-губернаторств більше не входили, а безпосередньо підпорядковувалися Петербургу. Центром новоствореного Степового генерал-губернаторства теж став Омськ.

У січні 1918 року рішенням обласного з'їзду селянських депутатів Акмолінську область перейменовано на Омську; до неї приєднано Тарський та Тюкалинський повіти Тюменської (колишньої Тобольської) губернії.

3.01.1920 року Постановою Сибревкому Омська область перетворена в Омську губернію.

Згідно з даними перепису населення Російської імперії 1897 року в області мешкало 682608 осіб. Мовний склад населення був таким[1]:

• Н. Юрцовский. Административное деление (XVII–XX вв.) // Сибирская советская энциклопедия. Новосибирск: Сибирское краевое издательство, 1929, т. 1, стлб. 20-27.
• П. П. Вибе. Административное деление // П. П. Вибе, А. П. Михеев, Н. М. Пугачева. Омский историко-краеведческий словарь. Москва: Отечество, 1994, с. 6-7.