Акіяма Йосіфуру
Акія́ма Йосіфу́ру (яп. 秋山好古, あきやまよしふる; 9 лютого 1859 — 4 листопада 1930) — японський воєначальник, генерал Імперської армії Японії. Старший брат Акіями Санеюкі. За заслуги у розвитку японської кінноти прозваний «батьком японської кавалерії».
| Акіяма Йосіфуру | |
|---|---|
| яп. 秋山好古 | |
 | |
| Народився |
9 лютого 1859 Мацуяма, Японія |
| Помер |
4 листопада 1930 (71 рік) Мацуяма, Японія ·цукровий діабет |
| Громадянство |
 Японія |
| Національність | японець |
| Діяльність | військовик |
| Відомий завдяки | засновник японської кавалерії |
| Alma mater | Особлива військова школа Сен-Сір і Вища військова академія армії Японії |
| Учасник | Японсько-цінська війна |
| Посада |
голова гвардійської дивізії (1915—1916) голова інспекції освіти (1920—1923) |
| Військове звання | генерал |
| Нагороди |
  _2Class_BAR.svg.png.webp){kind=small}    |
Короткі відомості
Народився 8 лютого 1859 в містечку Мацуяма, в Мацуяма-хані провінції Ійо. Походив з самурайського роду, який у середньовіччі займався піратством у Внутрішньому японському морі.
Закінчив Військову академію (1879) та Вищу військову академію Імперської армії Японії (1885). Проходив стажування у Франції у Офіцерській школі Сен-Сір, спеціалізувався на кавалерії (1887—1891).
Брав участь у японсько-китайській війні 1894—1895 років, під час якої заслужив звання підполковника. З 1896 року працював інструктором в Кавалерійському училищі Імперської армії Японії, в якому готував офіцерські кадри для кавалерійських полків армії. 1902 року отримав звання генерал-майора.
Під час російсько-японської війни 1904—1905 років командував першою кавалерійською бригадою в складі 2 армії. Неодноразово бив кінні підрозділи противника у битвах при Шахе (5—17 жовтня 1904) Сандепу (25—29 січня 1905), Мукдені (20 лютого 1905 — 10 березня 1905). За перемоги над козацькими підрозділами російської армії, які вважалися в Японії найсильнішою кіннотою у світі, отримав прізвисько «батько японської кавалерії».
1909 року отримав звання генерал-лейтенанта і служив Інспектором кавалерійських частин армії. З 1915 року був призначений на посаду голови гвардійської дивізії. Наступного року став командиром збройних сил в Кореї. 1916 року підвищений до генерала. З 1920 року працював начальником Головної інспекції освіти армії, проте через 3 роки вийшов у відставку. Незважаючи на пропозиції уряду, відмовився від маршальського звання.
З 1924 року працював директором середньої школи в Мацуямі. Помер 4 листопада 1930 року на батьківщині. Похований на міському цвинтарі Васідані.
Див. також
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9