Алан Паркер

Алан Паркер народився 14 лютого 1944 у Айслінгтоні (Лондон, Велика Британія). Перед поверненням до кінематографу вважався одним з найталановитіших працівників у сфері реклами. У 1962 покинув школу, після чого почав працювати для рекламної агенції Коллета Дікінсона Пірса (Collet Dickinson Pearce ad agency) — разом з Девідом Патнемом, Чарльзом Саатчі й Аланом Маршаллом. В цей час він розпочав режисерську роботу над власними сценаріями. У 1970 вийшла його перша робота — S.W.A.L.K. (Sealed with a loving kiss) (Помічений поцілунком кохання), яка на момент випуску отримала назву «Melody» (Мелодія). Продюсером стрічки був Девід Патнем, сам Паркер у ній виступив як сценарист. У цьому ж році Алан Паркер разом з Аланом Маршаллом заснував кінокомпанію Alan Parker Film Company. Після початку співпраці з Девідом Патнемом покинув агенцію, ставши режисером перед тим, як почав знімати повнометражні фільми. На початку 1970-х Алан Паркер написав сценарії для двох короткометражних фільмів — «Our Cissy» (Наша Сіссі) та «Footsteps» (Кроки), які вийшли у 1973, а також телевізійного фільму «No Hard Feelings» (Без важких відчуттів), який показує життя Лондона у часи Другої світової війни; також Паркер виступив як режисер цих кінострічок. Перший великий успіх прийшов до Паркера після кінострічки «The Evacuees» (Евакуйовані), у якій розповідається про двох єврейських хлопчиків, які намагалися евакуюватися з Лондона перед початком війни. За неї він отримав премію BAFTA як найкращий режисер. У 1976 вийшла кінострічка «Багсі Мелоун» (Bugsy Malone), у якій показано життя Чикаго 1920-х років. Успіх цієї стрічки відчинив режисерові двері у Голлівуд. Після цього вийшли фільми «Опівнічний експрес» (Midnight Express) (1978) — драма, що ілюструє життя американського громадянина, ув'язненого в Туреччині, та «The Wall» (Стіна) (1982) — кіноверсія альбому рок-гурту «Pink Floyd». У 2003 вийшла його остання кінострічка — «Життя Девіда Ґейла» (The Life of David Gale).

З 1966 по 1992 був одружений з Енні Інгліс (Annie Inglis), від якої має чотирьох дітей. Нині одружений з продюсеркою Лайзою Моран (Lisa Moran).

• У 2002 Алан Паркер був посвячений у лицарі та нагороджений орденом Британської імперії. Нині він відомий як сер Алан Паркер.
• Є одним із засновників Гільдії режисерів Великої Британії, також викладав у школах кінематографії по всьому світу.
• Опублікував серію карикатур, присвячених кіноіндустрії, зокрема «Hares in the Gate» («Зайці у воротах») (1983)
• У 1991 був членом журі Каннського кінофестивалю.
• Є другом режисера Тоні Скотта та спонсором його кінострічки «Голодний» («The Hunger») (1983, продюсер — Річард Шепард).
• З 1981 пише анотації для журналістів у пресі.

• Our Cissy (Наша Сіссі) (короткометражний фільм, 1974)
• Footsteps (Кроки) (короткометражний фільм, 1974)
• The Evacuees (Евакуйовані) (телевізійний фільм, 1975)
• Bugsy Malone (Багсі Мелон) (1976)
• No Hard Feelings (Без важких відчуттів) (телевізійний фільм, 1976)
• Midnight Express (Опівнічний експрес) (1978)
• Fame (Слава) (1980)
• Shoot the Moon (Підстрель Місяць) (1982)
• Pink Floyd The Wall (Пінк Флойд: Стіна) (1982)
• Birdy (Пташка) (1984)
• Angel Heart (Янгольське серце) (1987)
• Mississippi Burning (Міссісіпі у вогні) (1988)
• Renegade MTV Special (телевізійний фільм, 1990)
• Come See the Paradise (Приходь дивитися на рай) (1990)
• The Commitments (Обов'язки) (1991)
• The Road to Wellville (Дорога на Веллвіл) (1994)
• Evita (Евіта) (1996)
• Angela's Ashes (Прах Анжели) (1999)
• The Life of David Gale (Життя Девіда Ґейла) (2003)

• Помер Алан Паркер /Новое время, 31.07.2020/

• Alan Parker — IMDb
• Parker, Alan — Screenonline

1. Lawless J. Alan Parker, director of "Midnight Express," dies at 76 — 2020.
   d:Track:Q40469d:Track:Q26724169
2. Britischer Regisseur Alan Parker ist tot — 2020.
   d:Track:Q1409067