Александер Грем Белл

Алекса́ндер Грем Белл (англ. Alexander Graham Bell; 3 березня 1847, Единбург, Шотландія 2 серпня 1922, Нова Шотландія, Канада) — американець шотландського походження, вчений і винахідник телефону, запатентував його в 1876, пізніше експериментував з фонографом[11].

Александер Грем Белл
англ. Alexander Graham Bell[1]
Народився 3 березня 1847(1847-03-03)
Единбург, Шотландія, Велика Британія
Помер 2 серпня 1922(1922-08-02) (75 років)
Beinn Bhreaghd, Вікторія, Нова Шотландія, Канада[2]
·цукровий діабет[3]
Поховання Beinn Bhreaghd
Країна  США[1]
 Сполучене Королівство[1]
Місце проживання Brodhead-Bell-Morton Mansiond[4][5]
Діяльність фізик, інженер-електрик, інженер, бізнесмен, винахідник, професор
Галузь логопедія і Телефонний зв'язок[2]
Alma mater Единбурзький університет[1], Університетський коледж Лондона і Royal High School, Bathd[1]
Науковий ступінь доктор наук
Знання мов мова жестів і англійська[6]
Заклад Смітсонівський інститут
Членство Національна академія наук США[7], Американська академія мистецтв і наук, Леопольдина, Фі Бета Каппа і Американське філософське товариство
Magnum opus invention of telephoned
Посада професор
Батько Александер Мелвілл Белл[1]
Мати Eliza Belld
У шлюбі з Mabel Gardiner Hubbardd[1][8]
Діти Elsie May Grosvenord[9] і Marian Fairchildd
Вага 111 кг[10]
Зріст 183 см[10]
Автограф
Нагороди

медаль Едісона (1914)

Медаль Елліота Крессона (1912)

медаль Джона Фріца

медаль Г'юза (1913)

Національний авіаційний зал славиd

Національна зала слави винахідників США

Медаль Альберта (1902)

Канадська Алея слави (2001)

Член Американської академії мистецтв і наук

Член Національної академії наук Сполучених Штатівd (1883)

IMDb ID 1745080

Біографія

Почав працювати помічником вчителя музики і ораторського мистецтва. Згодом працював з глухонімими людьми, навчаючи їх вимови. Прагнення допомогти цим людям і любов до дівчини, що оглухла після важкої хвороби, спонукали сконструювати прилади, за допомогою яких можна було демонструвати глухим артикуляцію звуків мови.

Після переїзду з Британії на американський континент викладав у Бостоні, тренуючи викладачів для глухих. У 1872 році відкрив у Бостоні приватну школу «Фізіології звуку та механіки мови», а в 1873 став професором фізіології органів мови Бостонського університету[11].

Вивчив акустику, фізику людської мови. Почав ставити досліди з апаратом, в якому мембрана передавала коливання звуків на голку. Так наближався до ідеї телефону, за допомогою якого «стане можливою передача різних звуків, якщо тільки вдасться викликати коливання сили електричного струму, відповідні тим коливанням густини повітря, які породжує даний звук».

За освітою не був ні інженером-електриком, ні фізиком, але за якийсь час змінив напрям діяльності і почав працювати над створенням телеграфу для одночасної передачі кількох текстів — «музичного телеграфу» (число текстів було рівне числу нот, тобто 7).

У 1876 році спостережливість при роботі над телеграфом допомогла відкрити явище, яке дало змогу винайти телефон: коли помічник Бела витягав пластинку з передавача, у приймачі Белл почув деренчання. З'ясувалося, що пластинка замикала і розмикала електричне коло. Белл звернув на це явище пильну увагу.

Через кілька днів перший апарат, родоначальник всіх телефонних апаратів — невелика мембрана з сигнальним ріжком для посилення звуку — був зроблений. Через кілька років телефон перетворився на масовий засіб зв'язку, що принесло створеній фірмі значні прибутки.

Александр Белл на поштовій марці США (1940)

У 1880 році вперше спостерігав фотоакустичний ефект — виникнення акустичних коливань у досліджуваному зразку при опромінюванні його модульованим або імпульсним світлом. Він запропонував використовувати фотоакустичний ефект для оптичного бездротового телефону, фотофону. У цьому пристрої звуки людського голосу викликали коливання рухомого люстерка, які модулювали пучок сонячного світла. Як приймач використовувався замкнутий об'єм з поглинаючим світло середовищем, в якому виникав звук (завдяки фотоакустичному ефекту), що сприймається людиною через слухову трубку.

Долучився до розробки металодетектора, гідроплана та інших літаків, спроектував чотиригранного повітряного змія.

Підтримував селекцію, а також сприяв розвитку євгеніки.

Став одним із засновників Національного географічного товариства, яке до сьогодні видає журнал «National Geographic».

Помер у своєму маєтку в Новій Шотландії від цукрового діабету, що ускладнився злоякісною анемією.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.