Александер Пристор

Син машиніста-залізничника. Після закінчення гімназії у Вільно в 1894 році навчався на фізико-математичному факультеті Московського університету. Потім, з 1900 року, вивчав медицину в Москві, а пізніше в університеті Тарту. У 1902 році був змушений залишити навчання, після чого повернувся у Вільно, де влаштувався на роботу в банк. З листопада 1903 року по вересень 1904 року проходив військову службу в саперному батальйоні в Вільно.

Наприкінці 1890-х років включився в підпільний соціалістичний рух на території Литви.

У 1904 році Пристор був одним з перших організаторів протестів проти призову поляків на царську військову службу під час російсько-японської війни. Сконструював бомби, якими був зруйнований пам'ятник імператору Олександру в Лодзі.

У 1905 — один з організаторів і активний член Бойової організації Польської соціалістичної партії (БО ППС) і ППС — революційна фракція. Брав участь в Союзі активної боротьби і військової організації — Стрілецький союз. Керував Бойовим відділом і першими «десятками» бойовиків. Надалі командував підготовкою до багатьох гучних акцій БО ППС — нападом на каси і пошти, терористичними атакам на солдатів, офіцерів і поліцейських Російської імперії, актами диверсій і саботажу, а також захистом соціалістичних демонстрацій і маніфестацій.

У 1908 році в числі бойовиків Польської соціалістичної партії під керівництвом майбутнього польського національного героя і глави держави Юзефа Пілсудського брав участь в експропріації коштів з поштового потяга на станції Безданно.

У березні 1912 — заарештований Охоронним відділенням. З 1912 перебував в ув'язненні в X павільйоні Варшавської цитаделі, потім був висланий углиб Російської імперії, з березня 1914 перебував в Орловській в'язниці.

Звільнений Лютневою революцією в Росії, з 1917 — діяв в підпільній Польській військовій організації.

Учасник радянсько-польської війни в 1919—1921 роках. З 1922 служив на командних посадах в лавах Війська Польського. Полковник.

Був близьким другом і соратником Ю. Пілсудського, входив у так звану групу полковників.

У 1929—1930 — міністр праці та соціальної опіки, a в 1930—1931 — міністр промисловості і торгівлі Польської Республіки.

З 27 травня 1931 по 9 травня 1933 рр. — Прем'єр-міністр Польщі.

У 1930—1935 — депутат сейму від безпартійного блоку співпраці з урядом, в 1935—1939 — член Сенату, в 1935—1938 — маршалок польського Сейму.

Після польського походу РСЧА і падіння Польщі у вересні 1939 року переховувався на території нейтральної Литви. Після вступу Червоної Армії в країни Балтії у червні 1940 був заарештований НКВД. Його затримання органи НКВД вважали великим успіхом так як А. Пристор вважався майже синонімом контрреволюціонера і був широко відомий як затятий ворог СРСР. З Ковно перевезений до Москви, де був засуджений до смертної кари. В кінці липня 1941 смертний вирок було замінено на 10 років ув'язнення.

Перебував в ув'язненні в Бутирській в'язниці, незабаром тяжко захворів і помер (серпень/жовтень 1941 року).

Місце поховання Пристора — невідомо. Символічна могила Александра Пристора знаходиться зараз на варшавському кладовищі Повонзкі.

• Невідомі листи Александера Пристора (пол.)