Александру Йоан Куза

Алекса́ндру Йоан Ку́за (рум. Alexandru Ioan Cuza вимовляється [alekˈsandru iˈo̯an ˈkuza] ( прослухати); (20) березня 1820, Бирлад — (15) травня 1873, Гейдельберг) — князь Об'єднаного князівства Молдови і Валахії (до 1862 р.), перший монарх об'єднаної Румунії (1862—1866 роки).

Александру Йоан Куза
рум. Alexandru Ioan Cuza
Куза до 1866
 
Народження: 20 березня 1820(1820-03-20)
Бирлад, Tutova Countyd, Молдовське князівство
Смерть: 3 (15) травня 1873[1] (53 роки) або 15 травня 1873(1873-05-15)[2][3] (53 роки)
Гайдельберг, Велике герцогство Баден, Німецька імперія[4][5]
Поховання: Trei Ierarhi Monasteryd і Войнешть
Країна: Молдовське князівство, Волощина і Об'єднане князівство Волощини і Молдови
Релігія: Румунська Православна Церква
Освіта: Паризький університет
Шлюб: Elena Cuzad
Діти: Alexandru Al. Ioan Cuzad[6] і Dimitrie Cuzad[6]
Автограф:
Нагороди:

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія
Резиденція правління Александру Іоан Куза (нині Союз музей) в Яссах

Походив із родини молдовського боярина. Народився в містечку Галац. Освіту здобув у Парижі (Франція) та в Болонському та Павійському університетах в Італії.

У 1848 взяв участь у визвольному русі Молдовського князівства. Обраний до законодавчих зборів; був якийсь час військовим міністром Молдови.

У січні 1859 обраний князем Молдови, 5 лютого того ж року — князем Валахії. Разом із Михаїлом Коґельничану провів низку реформ: аграрну, військову, судову, адміністративну, освітню, секуляризацію монастирських земель та інші.

Підтвердження султана надійшло лише в 1861, і 24 грудня 1861 Куза оголосив себе князем об'єднаної Румунії.

Провадив активну зовнішню політику. Звільнення селян та інші проекти реформ викликали сильну опозицію серед ультраконсервативної партії. У 1866 році військовим заколотом так званої «жахливої коаліціі» Куза усунутий від князювання. Залишив Румунію і помер у 1873 у Гейдельбергу (Німецька імперія). Похований у своїй резиденції в Руджиноасе, а після Другої світової війни його тіло перепоховано в Яссах.

Domnia

Правління Йоана Кузи характеризувалося нетерплячим його бажанням європеїзувати Румунію, але його зусилля зустріти опір консервативної частини суспільства.[7]

Див. також

Примітки
  1. http://www.itc-cluj.ro/capatana/valori/Portrete/cuza.htm
  2. http://enciclopediaromaniei.ro/wiki/Alexandru_Ioan_Cuza
  3. https://www.britannica.com/biography/Alexandru-Ioan-Cuza
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118648012 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Pagina de istorie: Moartea lui Alexandru Ioan Cuza
  6. Lundy D. R. The Peerage
  7. Florin Constantiniu, O istorie sinceră a poporului român, București, Editura Univers Enciclopedic, 1997 — ISBN 973-9243-07-X (рум.)

Посилання

Література
Попередник
Анастасіє Пану		 Господар Молдови
1862 — 1866		 Наступник
Кароль I
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.