Михаїл Коґельничану

Народився 6 вересня 1817 в Молдавському князівстві. Навчався в Яссах, потім у Королівстві Франція і Німеччині (1834-1838). У 1837 вийшла брошура Коґельничану французькою мовою «Нарис про циган», що стала першим протестом в румунській літературі проти рабства циган. Організував в 1840 журнал «Літературна Дакія» («Dacia literară»), де в програмній статті заявляв, що переклади не роблять літературу, і закликав розвивати власну творчість, що ґрунтувалася б на історичному матеріалі, сучасного життя і народних звичаях. У 1843-1844 читав лекції з історії в молдовській Михайлівській академії. Після придушення в революційного руху в травні 1848 у в Молдовському князівстві, жив в еміграції в Чернівцях до 1849. Написав працю «Побажання національної партії Молдови», в якій пропонував програму буржуазно-демократичних перетворень і вимагав об'єднання Молдовського князівства та Валахії в єдину Румунську державу. Цей документ висував широку програму буржуазно-демократичних реформ: рівність громадянських і політичних прав, особиста свобода, наділення селян землею за викуп і інше. Видавав в Яссах газету «Стяуа Дунеря» (Зірка Дунаю), що пропагувала ідею об'єднання Дунайських князівств.

Коґельничану в молодості

У 1860-1861 очолював уряд Молдовського князівства. Дотримувався ліберальних ідей. Після утворення Румунії при Александру Куза займав ряд високих посад в новій державі. У 1863-1865 — Глава уряду, а в 1876, 1877-1878 міністр закордонних справ Румунії. Здійснив ряд буржуазних реформ:

• секуляризація монастирських земель (25 грудня 1863), які займали до чверті сільськогосподарської площі Румунії;
• прийняв кримінальний і цивільний кодекси;
• закон про шкільну освіту;
• реорганізація адміністративної системи по французькій моделі;
• аграрна реформа 1864 (яка призвела до його відставки в 1865).

Період його прем'єрства збігся з черговим сплеском болгарського четнічеського руху. Після перебазування чет Хаджі-Димитра і Стефана Караджі з Румунії до Болгарії, румунський уряд було звинувачено Портою і в порушенні нейтралітету і допомоги болгарським повстанцям. У зв'язку з чим, Коґельничану виступив в румунському парламенті з заспокійливою промовою, підкресливши, що Румунія як і раніше лояльна до Османської імперії.

Але пізніше, на посаді міністра закордонних справ, Коґельничану в квітні 1877 напередодні російсько-турецької війни 1877—1878, підписав конвенцію про прохід російських військ через Румунію, і 9 (21) травня 1877 проголосив в палаті депутатів незалежність Румунії. З 1869 Коґельничану — член румунського Академічного товариства, в 1887-1890 президент Румунської академії.

У 1886 Коґельничану тяжко захворів. Він помер в 1891 в Парижі під час операції. Похований в Яссах.

Коґельничану належать праці з історії, публікації архівних матеріалів («Літописи Молдовської держави», т. 1-3, 1845-52 і ін.), Ряд новел, нарисів («Втрачені ілюзії», 1841; «Фізіологія провінціала в Яссах» , 1844) і п'єс («Дві жінки проти одного чоловіка», 1840), незакінчений соціальний роман «Таємниці серця» (1850). Когелнічану видавав журнали «Літературна Дакія» (1840) і «Пропешіря» («Propăşirea», 1844).

Погруддя в Алеї Класиків

• Іменем Коґельничану названа одна з вулиць Кишинева (колишня Пирогова) та ліцей.
• Його бюст встановлений на Алеї Класиків.
• У Кишиневі відкрито Музей румунської літератури ім. М. Коґельничану.
• У 1990 був заснований румунсько-німецький ліцей імені Михаїла Коґельничану.
• Іменем Коґельничану названо близько десятка сіл та комун Румунії, а також аеропорт у однойменній комуні у повіті Констанца.

• Documente diplomatice, Buc., 1972.
• Texte social-politice alese, Buc., 1967.
• Scrieri literare, istorice, politice, Buc., 1967.

• О. Д. Огуй. Когелнічану Мігай // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 393. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Кожевников Ю. А. Литература Дунайских княжеств.
• Двойченко-Маркова Е. М. Отклики на смерть Пушкина в Молдавии и Валахии.