Алексіани

Кілька мирян зібралися під проводом Тобіаса (прізвище невідоме) для організації допомоги постраждалим від епідемії[1]. Поступово рух алексіан поширилася на інші європейські країни, і їхню діяльність послідовно схвалили Григорій XI (1377), Боніфацій IX (1394) і Євгеній IV (1431).

З 1459 року ті, хто вступали в орден, вимовляли обітниці, а 1472 року Папа Сикст IV дарував ордену статут св. Августина. З цього часу алексіани носять чорне чернече вбрання з шкіряним поясом. Найбільше поширення орден мав у Німеччині.

Своїм святим покровителем алексіане вважають святого Олексія. Ця назва закріпилася за орденом з XVII століття за назвою церкви монастиря Маріенбер в Ахені. Алексіани доглядали засуджених на смерть, допомагали психічно хворим, ховали померлих від чуми.

У 1941-1943 роках нацисти вигнали алексіан із шпиталів, під час Другої світової війни багато об'єктів братства були зруйновані. З 1946 року по 1950 рік головна кафедра алексіан міститься в Сігнал-Маунтін (штат Теннессі США). За даними Annuario Pontificio (1997), у складі ордена перебувало 124 чоловік[2].

Провінція Непорочного Зачаття (американська провінція) спонсорує Оздоровчу систему Братів Алексіан, яка надає послуги невідкладної допомоги, житлові послуги, догляд за престарілими, пенсійні центри, і догляд за ВІЛ-позитивними у Іллінойсі, Міссурі, Вісконсині, Теннессі, а також за межами США в Філіппінах та Угорщині. Сучасні британські та ірландські заклади Лондону, Манчестеру, Дубліну та Лімеріку передбачають кошти для утримання літніх хворих і фізично неповноцінних через будинки престарілих і Управління по контролю СНІДу; догляд та реабілітацію бездомних чоловіків та підтримку для людей, які страждають психічними захворюваннями. На європейському континенті німецька гілка конгрегації має монастирі в Аахені, Крефельді, Мальсенекі, Мюнстері та Твістрінгені. В Бельгії вони мають центри в Бухауті, Тінені, Грімбергені та в Анрі-Шапелі, де вони допомагають психіатричним службам.

• Орден Святого Лазаря

• Офіційний вебсайт алексіан(англ.)