Орден Святого Лазаря
Військовий і Госпітальєрський Орден Святого Лазаря Єрусалимського (лат. Ordo Militaris et Hospitalis Sancti Lazari Hierosolymitani) — це є одночасно орден як нагорода і орден як організація; католицький релігійний духовно-лицарський орден (з 1187 р. до 1244 р. був християнським військовим орденом). Саме від назви даного Ордену етимологічно походить термін «лазарет»[1].
| Орден Святого Лазаря Ordo Militaris et Hospitalis Sancti Lazari Hierosolymitani | ||||
 | ||||
 | ||||
| Девіз | лат. «Atavis et armis» («Предкам і зброї») | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | Католицький релігійний орден (з 1187 р. до 1244 р. — Християнський духовно-лицарський орден) | |||
| Статус | закон лицарський | |||
| Нагородження | ||||
| Параметри | біла мантія (або чорна сутана) з зеленим хрестом | |||
| Засновано: | з 1098 р. і донині | |||
| Нагороджено: | біля 5000 (станом на 2008 р.) | |||
| Нагороджені: | ||||
| d (1) | ||||
| Черговість | ||||
| Сайт | st-lazarus.net | |||
 Орден Святого Лазаря у Вікісховищі | ||||
Історія
- У 1098 р. заснований цей орден хрестоносцями в Палестині на основі лікарні імені Святого Лазаря для лікування прокажених, заснованої в XI столітті поблизу міських стін Єрусалима, яка існувала під юрисдикцією Грецької патріархії. Засновником вважається Жерар Блаженний. Орден приймав у свої ряди лицарів, хворих на проказу. Символом ордену став зелений хрест на білому плащі чи чорній сутані.
- Орден наслідував «Статут святого Августина», але до 1255 р. він не був офіційно визнаний Святим Престолом, хоча мав певні привілеї й отримував фінансові пожертви.
Орден, Братство святого Лазаря на початку мало виключно благодійні функції, головними завданнями якого був догляд і турбота за хворими на проказу (лепру — звідси походить назва «лепрозорій»). Проте в ході Хрестових походів організація швидко мілітаризувалася. За угодою, укладеною між Орденом Святого Лазаря та іншими військово-чернечими Орденами, коли члени останніх, захворювали проказою, то переходили до складу «лазаритів» (не плутати з «лазаритами» заснованими в 1625 р.). «Живі мерці» (хворі на проказу в той час вважалися невиліковно хворими) йшли в бій без шоломів, і їх спотворені проказою обличчя вселяли жах на супротивників. Коли мусульмани в бою зустрічалися з колоною прокажених лицарів і сержантів Ордену Святого Лазаря, то воліли шукати порятунку у втечі.
- У жовтні 1187 р. після захоплення Салахадіном м. Єрусалима даний Орден брав участь у бойових діях, зокрема під час Третього хрестового походу.
- 17 жовтня 1244 р. у «битві при Форб» (поблизу Гази) Орден втратив весь свій особовий склад, який брав участь у битві (як здорових, так і прокажених лицарів разом з магістром ордену).
- Протягом XII століття діяльність цього Ордену поширилася на всі країни, захоплені хрестоносцями, однак після втрати останньої фортеці в Палестині в 1291 р.
Після вигнання хрестоносців з Палестини Орден отримав осідок у Франції, де продовжив госпітальну діяльність. І «лазарити» повністю припинили військову діяльність.
- У 1517 р. частина цього Ордену об'єдналася з Орденом святого Маврикія в Орден Святих Маврикія та Лазаря, однак сам орден Святого Лазаря продовжив власне існування.
Сучасний Орден Святого Лазаря має відділення в 24 країнах у всьому світі й продовжує благодійну діяльність.
1668 року перетворений на Орден Кармельської Діви і Святого Лазаря.
Див. також
Примітки
- общий словарь, «Лазарет» (рос.)