Потьомкін Геннадій Федорович

Потьо́мкін Генна́дій Фе́дорович (23 травня 1923 18 жовтня 1943) радянський військовик, учасник Другої світової війни, гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (04.06.1944).

Потьомкін Геннадій Федорович
Пам'ятник Потьомкіну Г. Ф. в Очакові
Народження 23 травня 1923(1923-05-23)
Очаків, Миколаївська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть 18 жовтня 1943(1943-10-18) (20 років)
Ліозненський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР
Поховання
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1941—1943
Звання  Капітан
Формування 262-а стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
 Потьомкін Геннадій Федорович у Вікісховищі

Біографія

Народився 23 травня 1923 року в місті Очаків[1] Миколаївської області в родині робітника (за іншими даними народився у місті Вознесенську в родині партійного працівника[2]). Українець. Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1932 році переїхав до міста Одеса. Навчався в одеській середній школі 70. У 1941 році закінчив школу й добровільно подав заяву про вступ до лав Червоної Армії.

Учасник німецько-радянської війни з серпня 1941 року. Воював на Західному і Калінінському фронтах. Брав участь в обороні Москви, 27 грудня 1941 року поблизу міста Бельов Тульської області отримав поранення. Після одужання направлений на курси політруків. Закінчив курси молодший політрук Г. Ф. Потьомкін у 1942 році. Після скасування інституту військових комісарів, отримав військове звання «лейтенант». Пройшов шлях від командира стрілецького взводу до командира стрілецького батальйону.

Командир 3-го стрілецького батальйону 940-го стрілецького полку 262-ї стрілецької дивізії 43-ї армії Калінінського фронту гвардії капітан Г. Ф. Потьомкін особливо відзначився під час боїв на території Смоленської області та в Білорусі.

17 вересня 1943 року в бою за село Вороб'ї Смоленської області, діючи швидко і рішуче, капітан Г. Ф. Потьомкін з 6 бійцями зайшов у тил супротивника, блокував один із ДЗОТів лінії укріплень ворога, тим самим сприяв прориву ворожої оборони зі значними для нього втратами.

22-23 вересня 1943 року завдяки вірному і вмілому керівництву батальйоном, швидко і з малими втратами особового складу було визволено населені пункти Макуніно, Янченки, Тюлки, Толкачі.

Виключну відвагу проявив у бою за місто Демидов 21 вересня 1943 року. Після того, як підрозділи 940-го стрілецького полку штурмом увірвались на вулиці міста, капітан Г. Ф. Потьомкін зі своїм штабом перейшов річку Каспля й розташувався у напів зруйноманій будівлі в західній частині міста. Вночі, після артпідготовки, ворог контратакував позиції полку, кілька десятків гітлерівців оточили будинок, де містився штаб батальйону. Після того, як Потьомкін з невеликою охороною відмовився здатись у полон, фашисти почали наступ. Протягом 3-х годин тривав бій, внаслідок якого було знищено понад 15 солдатів і офіцерів супротивника.

2-3 жовтня 1943 року в боях за село Сапци Смоленської області ворог при підтримці артилерії намагався вибити батальйон Г. Ф. Потьомкіна з бойових позицій, атакуючи через кожних 30 хвилин. Перебуваючи в передніх рядах оборонців, Потьмкін з групою у 20 бійців гранатами і вогнем зі стрілецької зброї відбив 5 атак супротивника. Витримавши протягом доби понад 20 атак ворога, комбат повів своїх бійців у контратаку й заволодів південно-західною околицею села. Внаслідок двохгодинного бою село було повністю очищене, а німці при цьому втратили понад 400 чоловік загиблими.

Загинув 18 жовтня 1943 року в бою за село Фокіно Ліозненського району Вітебської області.

Похований на військовому цвинтарі в селі Веляшковичі. 10 квітня 1968 року перепохований на Алеї Слави центрального Парку культури і відпочинку імені Т. Г. Шевченка в місті Одеса[3].

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені при цьому мужність і героїзм капітанові Потьомкіну Геннадію Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також нагороджений орденом Червоного Прапора (16.10.1943).

Пам'ять

У місті Очакові Миколаївської області в 1968 році встановлено пам'ятник Г. Ф. Потьомкіну[4], його ім'ям названо одну з вулиць міста.

В Одесі, на будівлях школи № 70 та міськвійськкомату, встановлено меморіальні дошки.

Вірш, знайдений у партквитку Г. Ф. Потьомкіна після його загибелі, та інші документи було включено до експозиції Центрального музею Збройних Сил СРСР у Москві.

Література

  • «Герои Советского Союза: краткий биографический словарь» /Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов/ — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М.В «Сыновняя верность Отчизне: очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области» — Одесса: Маяк, 1982.
  • Воробьев М. В., Усов В. В. «Подвигам жить в веках», изд. 2-е, доп. — Смоленск: Московский рабочий, Смоленское отделение, 1985.
  • «У Вечного огня» /авт.-сост. В. В. Максаков/ — Одесса: Маяк, 1975.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.