Алое деревоподібне

Алое деревоподібне[1] (Aloe arborescens, Mill.) — сукулентна рослина роду алое.

Алое деревоподібне
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
Алое деревоподібне (A. arborescens)
Біноміальна назва
Aloe arborescens

Синоніми
Алое деревоподібне у Ботанічному саду міста Сес-Салінес, Мальорка, Іспанія
Алое деревоподібне — жовтоквіткова форма
Суцвіття Aloe arborescens
Алое деревоподібне на поштовій марці СРСР
Алое деревоподібне в оранжереї Полтавського ботанічного саду

Aloe arborescens var. frutescens (Salm-Dyck) Link
Aloe arborescens var. milleri A.Berger
Aloe arborescens var. natalensis (J.M.Wood & M.S.Evans) A.Berger
Aloe arborescens var. pachythyrsa A.Berger
Aloe arborescens var. ucriae (A.Terracc.) A.Berger
Aloe arborescens var. viridifolia A.Berger
Aloe frutescens Salm-Dyck
Aloe natalensis J.M.Wood & M.S.Evans
Aloe ucriae A.Terracc.

Місцеві назви
  • англ. candelabra aloe — канделяброве алое
  • англ. candelabra-plant — рослина-канделябр
  • англ. octopus-plant — рослина-восьминіг
  • англ. torchplant — рослина-смолоскип
  • афр. kransaalwyn

Морфологічні ознаки

Кущеподібна або деревоподібна рясно гілляста рослина висотою 2-4 м. Коренева система — мичкувата. Стебло дерев'янисте, кільчасте. Листя до 60 см довжини, 5-7 см ширини, соковиті, мечоподібні, із зубчиками по краях, зеленого кольору з восковим нальотом. Верхній бік листка увігнутий, нижній — опуклий. Квітконіс близько 80 см висоти, квітки 4 см довжини, в густих конічних кистях. Забарвлення квітів варіюється від вогненно-червоного до рожевого або жовто-оранжевого. Плід — 3-гніздова суха коробочка з чорно-бурими, стислим з боків і крилатим насінням сірувато-чорного кольору.

Місця зростання

Широко поширена в Південній (Ботсвана, ПАР, Есватіні) і тропічній Африці (Малаві, Мозамбік, Зімбабве) в заростях чагарників, по берегах річок, на схилах гір на висоті до 1 800 м над рівнем моря.

Використання

Одна з популярних кімнатних рослин, що отримала назву столітник. Воно пов'язане з вкоріненою думкою, що алое цвіте раз на сто років. Старі екземпляри столітника чудово цвітуть в оранжереях в грудні — січні, а також нерідкі випадки його цвітіння в кімнатах. Лікарська рослина. Відома в Європі з 1700 р.

В рослинах алое містяться гіркі глікозидні сполуки, органічні кислоти, смоли, дубильні речовини, ефірна олія, вітаміни і ферменти.

В медицині використовують розвинені листки і сік із них як послаблюючий та жовчогінний засіб, при послабленні зору, хронічному гастриті зі зниженою кислотністю, гострому риніті, закапуючи в ніс для підвищення стійкості організму проти інфекційних захворювань, із метою лікування опіків, гнійних ран, лишаїв, трофічних виразок, туберкульозу. Рослина має бактерицидні й бактеріостатичні властивості. Сабур — випарений, згущений і затверділий сік, який застосовують внутрішньо при різних видах запорів, для поліпшення травлення, збудження апетиту тощо. З метою захисту рослин використовують для обробітку насіння проти ряду збудників хвороб.

Охоронний статус

Алое деревоподібне внесений до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES)[2].

Див. також

Примітки
  1. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  2. Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. Appendices I, II and III

Посилання
  • Алое деревоподібне // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 35. — ISBN 5-88500-055-7.
  • Все про квіти, вазони та рослини. Алое (укр.)
  • Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  • Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
  • Arnold, T. H. & B. C. De Wet, eds. 1993. Plants of southern Africa: names and distribution. Mem. Bot. Surv. S. Africa no. 62. (Pl SAfr)
  • Bond, P. & P. Goldblatt. 1984. Plants of the Cape Flora, J. S. African Bot. suppl. vol. 13. (L Cape)
  • Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). 2010. Ecocrop (on-line resource). (Ecocrop)
  • Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2)
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (Mansf Ency)
  • Howard, R. 1979. Flora of the lesser Antilles. (F LAnt) 3:457. [mentions].
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard)
  • Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (Econ Pl Aust)
  • Liberty Hyde Bailey Hortorium. 1976. Hortus third. (Hortus 3)
  • Munro, D. B. Canadian poisonous plants information system (on-line resource). (Can Poison Pl)
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (Pl Names)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. (F Eur) 5:21. [naturalized].
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F)
  • Wyk, B.-E. van et al. 2009. Medicinal plants of South Africa. (Med Pl SAfr)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.